Ухвала
від 15.10.2013 по справі 816/5212/13-а
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р.Справа № 816/5212/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 816/5212/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма - Трейд"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма - Трейд", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 16.08.2013 № 0001432308 та № 0001442308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: приписів ст.ст. 138, 139,198, 201 Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма - Трейд" (ідентифікаційний код 31317122) зареєстровано 15.01.2001 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Позивач з 18.01.2001 перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтава та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 26.10.2011 № 200007408 є платником податку на додану вартість з 23.01.2001.

В період з 19.07.2013 по 25.07.2013 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма-Трейд" по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія системної інтеграції" за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, ПП "Полтава-Проект-Монтаж" за період з 01.01.2013 по 31.03.2013, ТОВ "Транс Бізнес Лайн" за період з 01.10.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2013 № 482/16-01-22-08-11/31317122, яким зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, 138.1, п.138.2, п. 138.4 ст. 138 та п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 136 454,60 грн. та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 138 384,92 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкові повідомлення-рішення від 16.08.2013 № 0001432308 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 170 568,90 грн. (в тому числі за основним платежем 136454,60 грн та за штрафними санкціями 34 113,70 грн.) та № 0001442308 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 172 981,22 грн. (в тому числі за основним платежем 138 384,92 грн. та за штрафними санкціями 34 596,30 грн.).

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що 01.04.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія Системної Інтеграції" (постачальник) укладено договір поставки № 0401/01, за умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання на підставі попереднього усного чи письмового замовлення покупця систематично поставляти і передавати у його власність комплектуючі вироби та матеріали обумовлені даним Договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

18.10.2012 між ТОВ "Норма-Трейд" (покупець) та ТОВ "Компанія Системної Інтеграції" (постачальник) укладено договір поставки № 1018/2 за умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити і передати у власність покупця обладнання по цінам, в номенклатурі та кількості згідно видаткової накладної, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, оплатити й прийняти товар.

20.09.2012 муж позивачем (покупець) та ТОВ "Транс Бізнес Лайн" (постачальник) укладено договір поставки № 0920/1 за умов якого, постачальник приймає на себе зобов'язання на підставі попереднього усного чи письмового замовлення покупця поставляти і передавати у його власність комплектуючи вироби та матеріали, обумовлені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Крім того, 04.03.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ "Полтава-Проект-Монтаж" укладено договір поставки № 0304/1, за умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити і передати у власність покупця обладнання по цінам, в номенклатурі та кількості згідно видаткової накладної, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, оплатити й прийняти товар.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Компанія Системної Інтеграції", ТОВ "Транс Бізнес Лайн" та ТОВ "Полтава-Проект-Монтаж" позивачем надано: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, специфікації, паспорти, сертифікати якості, сертифікати відповідності, витяги з журналу виданих доручень.

Транспортування товару придбаного у ТОВ "Компанія Системної Інтеграції", ТОВ "Транс Бізнес Лайн" та ТОВ "Полтава-Проект-Монтаж" та його оплата підтверджуються рахунками на оплату послуг вантажного автомобіля, талонами замовника послуг автотранспорту, подорожніми листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття наданих послуг та банківськими виписками.

На підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем суду надано: накладні на внутрішнє переміщення, прибуткові накладні, договори купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки до оплати, податкові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі.

Крім того, слід відзначити, що Податковий кодекс України не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із результатами перевірок до кінцевого виробника товару придбаного платником податку та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товарів (робіт, послуг) в ціні таких товарів (робіт, послуг). Порушення норм вказаного Кодексу контрагентами позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагентів позивача і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 31 січня 2011 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на акти перевірок контрагентів позивача № 1382/22-5/31296770 від 04.03.2013, № 86/224/38113458 від 22.01.2013 та № 520/22.5-10/35295110 від 08.05.2013, якими встановлено укладання ТОВ "Компанія Системної Інтеграції", ТОВ "Транс Бізнес Лайн" та ТОВ "Полтава-Проект-Монтаж" договорів зі своїми контрагентами без мети настання реальних наслідків, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного

судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 816/5212/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 816/5212/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення15.10.2013
Оприлюднено25.12.2013
Номер документу36258350
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —816/5212/13-а

Ухвала від 29.08.2013

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.С. Бойко

Ухвала від 15.10.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Ухвала від 01.10.2013

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Калиновський В.А.

Ухвала від 27.11.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Приходько І.В.

Постанова від 12.09.2013

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.С. Бойко

Ухвала від 29.08.2013

Адміністративне

Полтавський окружний адміністративний суд

С.С. Бойко

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні