Постанова

від 19.12.2013 по справі 812/10133/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 року Справа № 812/10133/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Рязанській Є.О.;

за участю представників сторін:

від позивача: Назаренко Т.М. (довіреність № 5 від 02.12.2013 року);

від відповідача: Назаренко Н.О. (довіреність № 42/10 від 04.09.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інвест-Ресурс» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомленні-рішення № 0000262270 від 19.11.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інвест-Ресурс» (далі - Позивач або ТОВ «НВК «Інвест-Ресурс») до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі-Відповідач або Ленінська ОДПІ), в якому позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000262270 від 19.11.2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем у відношенні ТОВ «НВК «Інвест-Ресурс» проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складений Акт від 05.11.2013 року № 293/12-36-22-03/09/34250571 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «НВК «Інвест-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Східспецтрансхім» за період липень, серпень 2013 року (далі - Акт).

На підставі Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262270 від 19.11.2013 року.

Позивач зазначив, що в Акті перевірки відповідач робить висновок про нереальність здійснення операцій з придбання товарів та зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «Східспецтрансхім» та контрагентами-покупцями є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що не відповідає дійсності.

З підстав викладених у позові, позивач просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000262270 від 19.11.2013 року на суму 44560,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та надав письмові заперечення, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю за необґрунтованістю (аркуші справи 75, 76).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інвест-Ресурс» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 14.03.2006 року за № 13651070010000286 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.03.2006 року за № 339 (аркуші справи 13-22, 25).

Відповідач на адресу позивача спрямував запити за № 8826/15-300 від 21.10.2013 року та № 5925/15-300 від 18.09.2013 року про надання пояснень та документів з питань господарських взаємовідносин із ТОВ «Східспецтрансхім» за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року та липень 2013 року (аркуші справи 40, 41).

Позивач, листами від 07.10.2013 року за № 158, від 30.10.2013 року за № 164 та від 30.10.2013 року за № 165 надав відповідачу пояснення та необхідні первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Східспецтрансхім» у визначений період (аркуші справи 42-48).

Однак, 05.11.2013 року на підставі наказу Ленінської ОДПІ від 05.11.2013 року та повідомлення про проведення перевірки від 05.11.2013 року № 223 відповідачем у відношенні ТОВ «НВК «Інвест-Ресурс» було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами якої складений Акт від 05.11.2013 року № 293/12-36-22-03/09/34250571 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «НВК «Інвест-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Східспецтрансхім» за період липень, серпень 2013 року (аркуші справи 24-39).

Висновками акту перевірки встановлено, що на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту за липень, серпень 2013 року на загальну суму 293707,00 грн., у тому числі: за липень 2013 року на суму 139386,00 грн. та за серпень 2013 року на суму 154320,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за липень, серпень 2013 року на загальну суму 293707,00 грн., у тому числі: за липень 2013 року на суму 139386,00 грн. та за серпень 2013 року на суму 154320,00 грн. (аркуш справи 37).

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262270 від 19.11.2013 року (аркуш справи 23).

Щодо підстав та порядку проведення перевірки позивача.

До позивача надійшли запити відповідача про надання пояснень та документів № 5925/15-300 від 18.09.2013 року та № 8826/15-300 від 21.10.2013 року з питань підтвердження господарських відносинах з ТОВ «Східспецтрансхім» за період липень 2013 року, серпень 2013 року (аркуш справи 40, 41).

Відповідно до п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Так, на запит № 5925/15-300 від 18.09.2013 року позивачем надано лист - відповідь № 158 від 07.10.2013 року про виявлення втрати документів та неможливості їх надати та відповідь № 164 від 30.10.2013 року, в якій надані пояснення та копії документів, що підтверджують господарські відносини з ТОВ «Східспецтрансхім» за вказаний період (аркуші справи 42-45).

На запит відповідача № 8826/15-300 від 21.10.2013 року позивачем було надано відповідь за № 165 від 30.10.2013 року, в якій надані пояснення та копії документів, що підтверджують господарські відносини з ТОВ «Східспецтрансхім» за вказаний період (аркуші справи 46-48).

Таким чином, позивачем було надано відповідачу необхідні документи, які підтверджують факт наявності правовідносин між Позивачем та ТОВ «Східспецтрансхім».

Однак, не зважаючи на надані пояснення та первинні документи по вказаним господарським взаємовідносинам 05.11.2013 року позивачем отримано наказ від 05.11.2013 року № 566 про призначення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВК «Інвест-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Східспецтрансхім» за період з 01.07.2013 року по 31.08.2013 року та повідомлення про проведення перевірки (аркуш справи 38, 39).

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, застосування пп.78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПК України для проведення позапланової перевірки можливе у випадку перевірки інших платників податків або у випадку отримання податкової інформації, але за одночасної наявності таких умов:

- виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства - за результатами таких перевірок інших платників податків або одержана конкретна інформація про такі факти;

- якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, відповідач, призначивши позапланову документальну перевірку на підставі пп.78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, вийшов за межі своїх повноважень, порушуючи вимоги ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За таких обставин, проведення перевірки підприємства позивача, складання Акту від 05.11.2013 року № 293/12-36-22-03/09/34250571 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «НВК «Інвест-Ресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «Східспецтрансхім» за період липень, серпень 2013 року та винесення податкового повідомлення-рішення № 0000262270 від 19.11.2013 року - є фактично безпідставним.

В акті перевірки відповідач приходить до помилкових висновків про відсутність господарських відносин між позивачем та TOB «Східспецтрансхім» на підставі актів перевірки від 01.10.2013 року № 75/12-36-22-03/10/38476817 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Східспецтрансхім» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за липень 2013 року та від 04.11.2013 року № 101/12-36-22-03/10/38476817 про результати проведення зустрічної звірки TOB «Східспецтрансхім» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2013 року (аркуш справи 27).

Слід зазначити, що пунктом 73.5 ст.73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Пунктом 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою КМУ від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі - Порядок) передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Пункт 6 Порядку зазначає, що тільки у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

В пункті 7 Порядку вказано, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Таким чином, зустрічна звірка може бути проведена лише після отримання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження. За результатами зустрічної звірки складається довідка. В порушення зазначених норм податковим органом було складено Акт.

Слід зазначити, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, за їх результатами не може бути складений акт. Інформація, що отримана в результаті зустрічної звірки - це податкова інформація, яка може бути використана податковими органами для висновку щодо проведення перевірок. Зазначені акти (від 01.10.2013 року № 75/12-36-22-03/10/38476817 та від 04.11.2013 року № 101/12-36-22-03/10/38476817) не відповідають вимогам чинного законодавства, форма якого не передбачена законом.

Крім того, відповідач в Акті безпідставно зазначає про неможливість виконання фінансово-господарської діяльності TOB «Східспецтрансхім» у зв'язку з незнаходження підприємства за місцем реєстрації та на підставі цього факту робить помилковий висновок про ненабуття цивільної правоздатності та дієздатності TOB «Східспецтрансхім».

Однак, відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 92 ЦК України (цивільна дієздатність юридичної особи) передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 4 ст.87 ЦК зазначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

На момент здійснення правочину між Позивачем та TOB «Східспецтрансхім» останнє було створено у відповідності до законодавства та мало юридичну правоздатність і дієздатність, що не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

Таким чином, твердження відповідача щодо ненабуття цивільної правоздатності та дієздатності TOB «Східспецтрансхім» є таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

Також, відповідач в Акті перевірки зазначає, що позивач сформував податковий кредит за допомогою фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності TOB «Східспецтрансхім». Однак, доказів фіктивності TOB «Східспецтрансхім» суду надано не було.

Юридична особа є створеною з дати її державної реєстрації та припинити діяльність такої юридичної особи можуть або учасники, або суд. Припинити юридичну особу (відмінити державну реєстрацію на підставі судового рішення) можна лише в судовому порядку при наявності ознак фіктивності.

Зазначені факти повинні бути доказаними у встановленому діючим законодавством порядку.

Суду не надані докази або рішення суду, яким відмінено реєстрацію TOB «Східспецтрансхім». Крім того, TOB «Східспецтрансхім» є зареєстрованим і на теперішній час, що підтверджується відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, твердження відповідача про фіктивність TOB «Східспецтрансхім» є лише припущенням, що суперечить діючому законодавству.

Слід також враховувати, що відповідач необґрунтовано прийняв рішення про зняття податкового кредиту з позивача припускаючись помилкових виводів щодо неможливості здійснення господарської діяльності TOB «Східспецтрансхім».

В частині 1 статті 96 ЦК зазначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно абзацу другому ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до Листа Міндоходів України від 27.05.2013 року № 3642/6/99-99-19-04-01-15 «Щодо визнання правочинів недійсними згідно з положеннями Податкового кодексу України» право суб'єкта господарювання на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, безперечно, залежить від сплати вказаного податку у ціні придбання товару, використання придбаного товару у господарській діяльності та підтвердження вказаної операції відповідними первинними документами. Суб'єкт господарювання не несе відповідальності за зобов'язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Згідно ст.12 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику як джерело права.

Так, Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 року, заява № 6689/03) зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV встановлений статус відомостей з Єдиного державного реєстру, відповідно до якої, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, в законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за дії або бездіяльність своїх контрагентів.

Також, слід звернути увагу на те, що в Акті відповідач робить висновок про нереальність здійснення операцій з придбання товарів та зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «Східспецтрансхім» та контрагентами-покупцями є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Твердження відповідача щодо фінансово-господарських взаємовідносин без наміру створення правових наслідків підпадає під поняття «фіктивний правочин». Так, згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Однак, в судовому порядку не було визнано недійсність правочину.

Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правові наслідки - це виникнення прав та обов'язків у сторін угоди. Реалізація своїх прав чи виконання своїх обов'язків є доказом того що угода нефіктивна. Тобто будь-які дії, вчинені сторонами на виконання угоди є свідченням того, що вона нефіктивна.

Таким чином, законом визначено презумпцію правомірності правочину. відповідачем не надано суду доказів того, що існує рішення щодо фіктивності правочину між позивачем та TOB «Східспецтрансхім», при цьому, визначення фіктивності правочину не входить до компетенції відповідача.

Щодо господарських відносин позивача із TOB «Східспецтрансхім».

Відповідно до п.138.2 ст.132 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.139.1.9 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено право на віднесення сум податку до податкового кредиту яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Так, договірні відносини та факт придбання позивачем товару у TOB «Східспецтрансхім» підтверджується наступними первинними документами, які були надані відповідачу: договором поставки № 06 від 24.05.2013 року, податковою накладною від 24.07.2013 року № 1, випискою з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року, специфікацією № 03 від 24.07.2013 року до договору поставки № 06 від 24.05.2013 року, накладною від 24.07.2013 року № 21, платіжними виписками за 02.07.2013 року, 04.07.2013 року, 22.07.2013 року, 30.07.2013 року, 31.07.2013 року, товарно-транспортними накладними від 24.07.2013 року, податковою накладною від 16.08.2013 року №1, випискою з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року, специфікацією № 04 від 16.08.2013 року до договору поставки № 06 від 24.05.2013 року, платіжними виписками за 05.08.2013 року, 08.08.2013 року, 12.08.2013 року, 22.08.2013 року, товарно-транспортними накладними від 16.08.2013 року (аркуші справи 49-69).

Згідно з пунктом 198.6 ст.196 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), або передплату.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), отримувачу, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є документом, який підтверджує поставку або сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Зазначені господарські операції позивача підтверджені первинними документами, тобто відповідають вимогам визначеним п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи мають обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що також відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, перелічені вимоги Податкового кодексу України позивачем виконані.

Пункт 198.3 ст.193 ПК України зазначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що оформлені належним чином; не відносяться до податкового кредиту лише суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Оскільки господарські відносини підтверджені належним чином оформленими первинними документами, позивачем було правомірно нараховано суму податкового кредиту.

Враховуючи викладене, господарські відносини між Позивачем та TOB «Східспецтрансхім» є підтвердженими належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 70 КАС України передбачає, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Таким чином, твердження відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту за липень, серпень 2013 року на загальну суму 293707,00 грн., у тому числі: за липень 2013 року на суму 139386,00 грн. та за серпень 2013 року на суму 154320,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за липень, серпень 2013 року на загальну суму 293707,00 грн., у тому числі: за липень 2013 року на суму 139386,00 грн. та за серпень 2013 року на суму 154320,00 грн. і нарахування у зв'язку з цим штрафних (фінансових) санкцій є протиправними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано.

Відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача у відповідному розмірі.

Керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інвест-Ресурс» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкового повідомленні-рішення № 0000262270 від 19.11.2013 року, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262270 від 19.11.2013 року на суму за основним платежем 293707,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146853,00 грн., винесене у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інвест-Ресурс» (код ЄДРПОУ 34250571).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інвест-Ресурс» (код ЄДРПОУ 34250571) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4588,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Згідно з ч.3 ст.160 КАС України постанову складено у повному обсязі 23 грудня 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін