Постанова

від 23.12.2013 по справі 812/9666/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2013 року Справа № 812/9666/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Барашко М.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс і комерція " про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 156,39 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс і комерція " про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 156,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач зареєстрований в УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області 23.10.1991 року.

З посиланням на ст.ст. 14,15 та п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

Згідно ч.3 ст.106 Закону №1058 управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога № ю-22/1 від 04.01.2007, з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач вимогу отримав, але до цього часу в повному обсязі не погасив.

Просить стягнути з відповідача недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 156,39 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника та зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів, які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно -правовими ,оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню "адміністративної справи ".

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс і комерція ", і.к. 13380533, перебуває на обліку як платник внесків в УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області ( а.с.11).

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464 - VI, яким внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058 (далі Закон №1058).

Згідно пункту 7 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вищезазначеного ЗУ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що спірною є заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.11.2006 по 30.11.2006 року, до спірних правовідносин застосовуються норми ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " , чинні на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітнім періодом є календарний місяць.

Згідно з ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 3 ч.12 цієї статті визначено, що у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями,крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2006 року (а.с.8-9) та картки особового рахунку страхувальника ( а.с.10) за зазначений період нараховано 156,39 грн.

Згідно ч.3 ст.106 ЗУ №1058 Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

11.01.2007 року відповідачем отримано вимогу позивача про сплату боргу від 04 січня 2007 року №Ю-23/1 на суму 156,39 грн. ( а.с.6)

Зазначену вимогу відповідач у встановленому порядку не оскаржив та суму недоїмки не сплатив.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс і комерція " про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 156,39 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс і комерція" (і.к.13380553) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області ( р/р 25605301738 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код 21792459) недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 156,39 грн. (сто п'ятдесят шість гривень 39 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя С.М. Чиркін