Рішення

від 23.12.2013 по справі 927/1594/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

23 грудня 2013 року Справа № 927/1594/13

За позовом: прокурора Борзнянського району Чернігівської області

16400, Чернігівська область, м. Борзна, вул. Красносільського, 2"а"

в інтересах держави

В особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств,

вул. Олени Теліги, 8 кімн. №58А, м. Київ, 04112

в особі: Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

пр. Миру, 14, м. Чернігів, 14000

Відповідач: фермерське господарство „Еліта"

вул. Жовтнева, 27, с. Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область, 16424

Предмет спору: про стягнення 10719,18 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Плевако В.М., довіреність від 15.04.2011р., представник

від відповідача: не з»явився

від прокуратури: Пугач Н.В., начальник відділу прокуратури м. Чернігова, посвідчення №010958 від 23.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Борзнянського району Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до фермерського господарства „Еліта" про стягнення 10 000,00грн. неповернутої фінансової допомоги, 569,04 грн. пені, 40,00 грн. інфляційних нарахувань та 110,14 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, за неналежне виконання умов договору №4 від 02.07.2009 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00015568 від 14.12.2013 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 13.12.2013 року суду не надав.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 23.12.2013 року надали письмові клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2013 року заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд клопотання задовольнив, подані документи залучені судом до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Ухвалою суду від 13.12.2013 року, сторони були повідомлені, що нез'явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті.

В судовому засіданні 23.12.2013 року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Прокурор виклав позовні вимоги, які були підтримані представником позивача.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

02.07.2009 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та фермерським господарством „Еліта" було укладено договір №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству.

Відповідно до розділу 1 договору №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 02.07.2009 року, Укрдержфонд (в особі регіонального відділення) зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству (відповідачу по справі) в сумі 49 500,00грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Згідно п. 4.2. договору №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 02.07.2009 року, даний договір діє до повного виконання фермерським господарством „Еліта" фінансових зобов'язань та повернення коштів фінансової підтримки у повному обсязі, відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 02.07.2009 року, відповідачу було перераховано 49 500,00 грн. фінансової підтримки, що підтверджується копією платіжного доручення №4 від 14.07.2009 року, копія якого додана до матеріалів справи.

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцеві) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.4.3. договору №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 02.07.2009 року передбачено, що відповідач зобов'язаний повернути кошти фінансової підтримки до Чернігівського відділення Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 20 червня 2010 року в сумі 10 000 грн.; до 20 червня 2011 року в сумі 10000 грн.; до 20 червня 2012 року в сумі 10000 грн.; до 20 червня 2013 року в сумі 10000 грн.; до 20 червня 2014 року в сумі 9500 грн.

Прокурором заявлені позовні вимоги за неповернення відповідачем у строк до 20 червня 2013 року коштів фінансової підтримки у сумі 10 000,00грн.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України у випадку встановлення у зобов'язанні строку його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав свої зобов'язання по поверненню фінансової підтримки в сумі 10 000,00грн. у строк до 20.06.2013р., який встановлений за домовленістю сторін у п.3.4.3. договору №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 02.07.2009 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у сумі 10 000,00грн., яка заявлена обґрунтовано та підлягає стягненню з відповідача.

Прокурор та позивач просять стягнути з відповідача пеню за період з 21.06.2013р. по 01.11.2013р. в розмірі 569,04 грн., нараховану виходячи із облікової ставки НБУ 7,75% річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України ).

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.08

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2. договору №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 02.07.2009 року, за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Чернігівському відділенню Укрдержфонду пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо несвоєчасного повернення коштів фінансової підтримки, але враховуючи, що прокурором здійснено розрахунок пені виходячи із облікової ставки НБУ 7,75% річних, та не враховано, що починаючи з 10.06.2013 року облікова ставка НБУ становила 7% річних, а з 13.08.2013 року облікова ставка НБУ становить 6,5% річних, суд доходить висновку, що пеня за період з 21.06.2013р. по 01.11.2013р. підлягає стягненню в розмірі 491 грн. 78 коп.

Прокурор та позивач просять стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 110,14 грн. за період з 21.06.2013 року по 01.11.2013 року та інфляційні нарахування в розмірі 40,00 грн. за період з липня 2013 року по листопад 2013 року.

Пунктом 5.1. договору №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 02.07.2009 року передбачено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов'язане сплатити Чернігівському відділенню Укрдержфонду суму заборгованості з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів фінансової підтримки, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 3% річних в розмірі 110,14 грн. за період прострочки з 21.06.2013 року по 01.11.2013 року.

З поданого розрахунку втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з липня 2013 року по листопад 2013 року вбачається, що розрахунок інфляційних втрат здійснено без виключення місяців, в яких була дефляція (рівень інфляції складає менше 100 %, а саме: липень 2013 року - індекс інфляції 99,9%; серпень 2013 року - 99,3%), що суперечить вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки вказаною нормою передбачено нарахування інфляційних втрат за весь період прострочки, а не вибірково, де рівень інфляції перевищує 100%.

За період з липня 2013 року по листопад 2013 року рівень інфляції становив 99,5975028 %, тобто менше 100 %, відповідно втрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції дорівнюють нулю.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 40,00 грн. за період з липня 2013 року по листопад 2013 року задоволенню не підлягають.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення коштів фінансової підтримки не виконав, і позовні вимоги не оспорив, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 10 000,00 грн.; 491,78 грн. пені та 3% річних в сумі 110,14 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Виходячи із ціни поданого прокурором позову в розмірі 10719 грн.18 коп., судовий збір становить 1720 грн.50 коп. (Півтора розміри мінімальної заробітної сплати станом на 01.01.2013р.).

Пунктом 4.6. розділу 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі, зокрема, часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (зокрема, пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі, зокрема, часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (зокрема, пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з позивача - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір в розмірі 18 грн. 82 коп. та з відповідача - фермерського господарства „Еліта" підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір в сумі 1701,68 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 626, 627, 629 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства „Еліта", вул. Жовтнева, 27, с. Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область, 16424 (р/р 26006179977 у Борзнянському відділенні ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код 30513662) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Олени Теліги, 8 кімн. №58А, м. Київ, 04112 (р/р 37125017000996 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 21402205) 10 000,00 грн. боргу; 491 грн. 78 коп. пені та 3% річних в розмірі 110,14 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Стягнути з фермерського господарства „Еліта", вул. Жовтнева, 27, с. Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область, 16424 (р/р 26006179977 у Борзнянському відділенні ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код 30513662) в доход державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/Чернігів/22030001, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) судовий збір в сумі 1701 грн. 68 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Стягнути з Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Олени Теліги, 8 кімн. №58А, м. Київ, 04112 (р/р 37125017000996 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 21402205) в доход державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/Чернігів/22030001, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38054398) судовий збір в сумі 18 грн. 82 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 24.12.2013 року.

Суддя Л.М.Лавриненко