Рішення

від 19.12.2013 по справі 912/1827/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 рокуСправа № 912/1827/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод", м. Дніпропетровськ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс", Кіровоградська область, м. Олександрія

про стягнення 100657,53 грн.

Представники сторін:

від позивача - Хмара Є.А., довіреність № 100 від 09.10.2013 року;

від відповідача - Городецький М.Ф., довіреність № 55 від 20.11.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод" (надалі - ТОВ "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" (надалі - ТОВ "ТД "Віра-Сервіс") 206575, 34 грн. заборгованості, з яких: 100000,00 грн. основний борг, 100000,00 грн. штраф, 6575,34 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №23 від 03.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 11.11.2013 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду та від сторін витребувано необхідні для вирішення спору документи.

Ухвалою суду від 03.12.2013 року розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні від 17.12.2013 року господарським судом оголошено перерву до 16 год. 15 хв. 19.12.2013 року.

Позивачем 03.12.2013 року до господарського суду подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог №02/11-юр від 29.11.2013 року, в якому ТОВ "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод" просить стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 100000,00 грн. та 3% річних в розмірі 6575,34 грн., зазначивши, що ТОВ "ТД "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" погашено суму основного боргу в розмірі 100000,00 грн., яке на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийнято до розгляду господарським судом.

19.12.2013 року позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог № 01/12-юр від 18.12.2013 року, в якій останній просить стягнути з відповідача 100000,00 грн. штраф, 657,53 грн. 3% річних. Вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог та прийнята господарським судом до розгляду на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких пояснив, що примірник договору № 23 від 03.04.2013 року, який надано позивачем господарському суду та містить в п. 9.2. положення щодо одноразової сплати покупцем штрафу в розмірі 100000,00 грн., у разі прострочення по сплаті продукції більш ніжна 10 днів, не відповідає дійсності на підтвердження чого надав суду копію договору № 23 від 03.04.2013 року, в п. 9.2. якого передбачена відповідальність за порушення зобов'язання по оплаті товару лише у вигляді пені. Оригінал вказаного договору відповідачем господарському суду надано не було.

17.12.2013 року та 19.12.2013 року відповідачем подавались клопотання про призначення судової та судової технічної експертиз відповідно, які заявлялись відповідачем з метою дослідження відтиску печатки відповідача на договорі № 23 від 03.04.2013 року та коли саме її поставлено.

Розглянувши вказані клопотання господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для призначення зазначених експертиз з огляду на наступне.

ТОВ "ТД "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" на вимогу суду не було надано свого примірнику (оригіналу) договору № 23 від 03.04.2013 року, умови якого, за твердженням відповідача, відрізняються від умов договору, який було надано суду позивачем, печатка товариства у відповідача теж відсутня, оскільки її незаконно забрав колишній директор ТОВ "ТД "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" Павлов М.О., разом з оригіналом договору. Як зазначає відповідач, Павлов М.О. відсторонений від посади з 23.08.2013 року, але доказів порушення кримінальної справи проти останнього суду також надано не було, до того ж на час розгляду справи відповідач має нову печатку.

Також суд звертає увагу на те, що ТОВ "ТД "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" не позбавлено можливості звернутися до суду з позовом про визнання договору № 23 від 03.04.2013 року повністю або в окремій частині недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод" (постачальник) та ТОВ "ТД "Віра-Сервіс" (покупець) уклали договір № 23 від 03.04.2013 року (надалі - договір № 23), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити на умовах, визначених в договорі металопродукцію (далі - продукція), асортимент, кількість, і ціна якої вказані в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Покупець здійснює оплату на умовах вказаних в специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого рахунку-фактури (п. 3.2. договору № 23).

Відповідно до специфікації № 2 від 02.07.2013 року (а.с.6) сторонами погоджено умови (графік) оплати продукції. Загальна сума договору № 23 склала 1607894,02 грн.

Договір № 23 та специфікацію № 2 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

02.07.2013 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 0000334 на суму 1607894,02 грн. (а.с.18).

В період з 02.07.2013 року по 15.08.2013 року відповідач здійснив часткову попередню оплату для виготовлення продукції в загальній сумі 300986,75 грн. (платіжні доручення №442 від 02.07.2013 року, № 482 від 25.07.2013 року та № 517 від 15.08.2013 року (а.с.19-21)) та отримав продукцію на суму 200986,76 грн. (видаткові накладні № РН-0000050 від 18.07.2013 року та № РН-0000052 від 30.07.2013 року, довіреності № 50/16 від 17.07.2013 року та № 51/17 від 29.07.2013 року (а.с.22-25)).

В подальшому відповідачем, в порушення умов договору № 23 та специфікації № 2, не здійснював жодних платежів, які передбачені узгодженим сторонами графіком (специфікація № 2), у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем, на час звернення останнього до господарського суду, виникла заборгованість в сумі 100000,00 грн.

Під час розгляду даної справи господарським судом, відповідач погасив наявну заборгованість перед позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 591 від 05.11.2013 року (а.с.40).

Проте, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 23 та специфікації № 2 в частині недотримання останнім строків внесення оплати за продукцію, ТОВ "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод" заявило до стягнення з останнього штрафу в розмірі 100000,00 грн. та 3 % річних в сумі 657,53 грн.

Господарським судом в судовому засіданні 19.12.2013 року оглянуто оригінали доданих позивачем до позовної заяви документів, зокрема, договір № 23 від 03.04.2013 року з додатками. Відповідач оригіналу примірника договору № 23 від 03.04.2013 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.64-66), господарському суду не надав.

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Сторонами в пункті 9.2. договору № 23 погоджено, що у разі прострочення оплати продукції покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, крім цього покупець додатково, одноразово сплачує штраф в розмірі 100000,00 грн., якщо прострочення по сплаті продукції триває більше ніж десять календарних днів.

Заперечення відповідача про те, що наданий позивачем договір № 23 від 03.04.2013 року містить відмінні умови від договору, який має ТОВ "ТД "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс", зокрема, у примірнику відповідача відсутні умови про сплату штрафу у розмірі 100000,00 грн. не приймаються судом до уваги, оскільки оригіналу свого примірника на вимогу суду відповідач не надав, крім того, ТОВ "ТД "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" отримало 18.10.2013 року вимогу ТОВ "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод" № 01/10-юр від 10.10.2013 року про сплату штрафу згідно п. 9.2 договору № 23 від 03.04.2013 року у розмірі 100000,00 грн. (а.с.27-29), але не висунуло жодних заперечень щодо нарахування штрафної санкції.

Пунктами 1 та 2 розділу "Умови оплати" специфікації № 2 передбачено, що попередня оплата в сумі 200986,75 грн. з ПДВ вноситься відповідачем протягом трьох днів після формування рахунку (рахунок від 02.07.2013 року № СФ-000334 (а.с.18)), тобто кінцевою датою внесення відповідачем попередньої оплати в сумі 200986,75 грн. є 05.07.2013 року, а наступна доплата в сумі 200986,75 грн. з ПДВ здійснюється на 30-й день з моменту передоплати, тобто 05.08.2013 року.

Враховуючи, що відповідно до наявних в справі платіжних доручення (а.с.19-21, 40) відповідачем оплата за продукцію відповідно до договору № 23 здійснювалась з порушенням графіку передбаченого специфікацією № 2 від 02.07.2013 року, вимоги щодо стягнення з ТОВ "ТД "Віра-Сервіс" 3 % річних за період з 15.08.2013 року по 04.11.2013 року в сумі 657,53 грн. та штрафу в розмірі 100000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2013,15 грн. покладаються на відповідача.

В судовому засіданні 19.12.2013 року господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олександрійська фірма "Віра-Сервіс" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Паризької Комуни, 1; ідентифікаційний код 37668091) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський експериментальний ремонтно-механічний завод" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 58; ідентифікаційний код 02770771) 100657,53 грн. заборгованості, з яких: 100000,00 грн. штраф та 657,53 грн. 3% річних, а також 2013,15 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.12.2013 року.

Суддя М.С. Глушков