Рішення

від 17.12.2013 по справі 901/3528/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.12.2013Справа №901/3528/13

За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094; а/с 1800 м. Дніпропетровськ, 49027)

до відповідача - приватного підприємства "Реторта" (вул. Генерала Радіонова, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95023)

про стягнення 37 578,42 грн.

Суддя І.І.Дворний.

Представники від сторін:

від позивача - Подпльота О.В, довіреність №755-О від 14.03.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору : 22 жовтня 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Реторта" на свою користь заборгованості за договором №б/н від 22 лютого 2012 року в розмірі 37578,42 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530, 610, 639 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору банківського обслуговування №б/н від 22 лютого 2012 року свої зобов'язання виконував не належним чином, зокрема, не сплатив у встановлений строк грошові кошти за кредитом, по процентам за користування кредитом та по комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим, за відповідачем склалась заборгованість, яку останній самостійно не погасив, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку з нарахованими на суму заборгованості штрафними санкціями.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Через неявку представника відповідача у судові засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 12 листопада 2013 року та 03 грудня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 17 грудня 2013 року, з'явився позивач, який у повному обсязі наполягав на заявлених позовних вимогах. Представник приватного підприємства "Реторта" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

22 лютого 2012 року приватне підприємство "Реторта" підписало заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 29).

Зі змісту заяви вбачається, що відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://а-bank.com.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 22 лютого 2012 року та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до вказаного вище договору відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26000060920487 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Згідно пункту 3.11.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною Інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до пункту 3.18.1.1 умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Згідно пункту 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту відповідно до пункту 3.18.1.8 умов проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк. або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Ліміт у відповідності до пункту 3.18.1.6 умов може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу умов 3.18.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Сторони погодились, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому і поетапне сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, з якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

При цьому, під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у дати, передбачені умовами, вони вважаються простроченими.

Банк у відповідності до пункту 3.18.2.3.4 умов має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.18.5.1 умов - при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.18.6.1. умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах визначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 35500,00 грн., що підтверджується витягом з рахунку (а.с. 45-49).

Втім, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, грошові кошти Банку не повернув, у зв'язку з чим станом на 23 вересня 2012 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 37578,42 грн., з якої 28845,45 грн. заборгованість за кредитом, 5615,25 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1803,10 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1314,62 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

З метою досудового врегулювання спору 11 вересня 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до приватного підприємства "Реторта" з претензією (а.с. 51) в якій вимагало негайно погасити прострочену заборгованість шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами встановленими умовами договору. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді. Докази зворотного на момент розгляду спору в матеріалах справи відсутні.

Стверджуючи, що у добровільному порядку сума заборгованості яка виникла на підставі договору банківського обслуговування №б/н від 22 лютого 2012 року приватним підприємством "Реторта" сплачена не була, Банк скористався своїм правом на звернення до суду з метою примусового стягнення всієї суми боргу.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, предметом спору у справі вимога Банку про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за кредитом, заборгованості по відсотках за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та заборгованості по комісії за користуванням кредитом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання позичальником умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів, процентів за користування ними, а також порушення інших умов договору, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині повернення кредиту та здійснення повних і своєчасних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим, станом на 23 вересня 2013 року перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за кредитом в сумі 28845,45 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого Банком (а.с. 41-44).

Як вже зазначалось судом, приватне підприємство "Реторта" заявою від 22 лютого 2012 року приєдналось до «Умов та правил надання банківських послуг», які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 22 лютого 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Разом із сумою заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача 5615,25 грн. відсотків за користування кредитом.

Згідно з частиною 2 статті 1052 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 1048 зазначеного Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4 умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що на суму заборгованості Банк нарахував відсотки за користування відповідачем кредитними коштами, розмір яких, згідно наданого позивачем розрахунку, саном на 23 вересня 2013 року складає 5615,25 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Втім, відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у вказаному вище розмірі, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору банківського обслуговування №б/н від 22 лютого 2012 року в частини повного та своєчасного повернення кредиту та відсотків нарахованих Банком за користування кредитом, через що позовні вимоги Банку в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості за кредитом у розмірі 28845,45 грн. та заборгованості по відсоткам у розмірі 5615,25 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 1803,10 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно пункту 3.18.5.1 умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів, з огляду на що, заборгованість відповідача за кредитом склала 28845,45 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Розглянувши розрахунок пені позивача суд самостійно здійснив його перевірку та встановив правомірність такого розрахунку, з огляду на що, загальна сума боргу пені, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 23 вересня 2013 року, складає 1803,10 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1314,62 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. Так, винагорода за своєю правовою природою є комісією за користування кредитом.

Розглянувши розрахунок позивача комісії за користування кредитом суд самостійно здійснив його перевірку та встановив правомірність такого розрахунку, з огляду на що, загальна сума боргу по комісії за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 23 вересня 2013 року, складає 1314,62 грн.

Доказів зворотного відповідачем суду надано не було.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 грудня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 23 грудня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Реторта" (вул. Генерала Радіонова, 5, м. Сімферополь, АР Крим, 95023, код 33530460) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094; а/с 1800 м. Дніпропетровськ, 49027, код 14360570) 28845,45 грн. заборгованості за кредитом по договору №б/н від 22 лютого 2012 року, 5615,25 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1803,10 грн. пені, 1314,62 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний