Постанова

від 30.10.2013 по справі 814/4261/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 жовтня 2013 року Справа № 814/4261/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О. А. , в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Укрбудсервіс і Ко", вул. Дружби Народів, 16 Б, кім. 16, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., 55002 доЮжноукраїнська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Миколаївський області, вул.Енергобудівників, 5,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55000 проскасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013р. № 0000362201,№0000372201, Приватним підприємством "Укрбудсервіс і Ко" (позивач) пред'явлено позов до Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області ДПС (відповідач) з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2013р. № 0000362201, №0000372201.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст.122 та ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

В період з 25.06.2013 р. по 02.07.2013 р. Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області (надалі - Відповідач) проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Укрбудсервіс і Ко» (код ЄДРПОУ ( 36714047), з питань дотримання законодавства при правових відносинах із суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Либертин» (код ЄДРПОУ 37207199) за період з 01.07.2012 по 31.12.2012.(далі -акт перевірки).

За результатами даної перевірки Відповідачем складено Акт від 08.07.2012 р. за № 26/22-01/36714047, на підставі якого 19 липня 2013 р. були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000362201 на загальну суму 364152 грн. 00 коп. (242768 грн. основного зобов'язання, 121384 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення № 0000372201 на загальну суму 350622 грн. (233748грн. основного зобов'язання, 116874 грн. штрафних санкцій).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання і позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000362201 та № 0000372201 від 19.07.2013 р. Відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Укрбудсервіс і Ко» за платежем 11021000, податку на прибуток на загальну суму 364152грн. (242768грн. основного зобов'язання, 121384 грн. штрафних санкцій) та за платежем 14010100, податку на додану вартість на загальну суму 350622грн. (233748грн. основного зобов'язання, 116874 грн. штрафних санкцій)

Згідно з висновками Акта перевірки від 08.07.2012 р. № 26/22-01/36714047:

«Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. І 98.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), ст.203, п.1 ст.215. ч. 1 ст.234 Цивільного кодексу України ПП «Укрбудсервіс і Ко» у періоді, що перевіряється, безпідставно завищено дозволений податковий кредит за рахунок ТОВ «Либертин» в податковій декларації в розмірі ПДВ 233748 грн. чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 233748 грн.. в тому числі у липні 2012 року 39884 грн., у серпні 2012 року 84463 грн., у вересні 2012 року 42660 грн., у жовтні 2012 року 66741 грн.

В результаті вищевикладеного в порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством безпідставно завищено витрати за рахунок ТОВ «Либертин», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, на суму 1156041,98 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевіряється на суму 242768,81 грн. у т.ч.:

3 квартал 2012 року - 175357,32 грн.

4 квартал 2012року -67411,49 грн.»

ПП «Укрбудсервіс і Ко» із висновками викладеними в Акті перевірки не погоджується і вважає податкове повідомлення-рішення № 0000362201 від 19.07.2013 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000372201 від 19.07.2013 р. протиправним та таким, що і підлягає скасуванню з наступних підстав:

20.06.2013 ОДПІ видала наказ № 322 про проведення з 25.06.2013 по 02.07.2013 позапланової невиїзної документальної перевірки Підприємства з питань правомірності формування:

- податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Либертин» за липень-жовтень 2012 року;

- витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ТОВ «Либертин» за 3-4 квартал 2012 року .

Підставою для перевірки відповідач вказав зокрема підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. За результатами проведеної перевірки ОДПІ склала акт від 08.07.2013 № 26/22-01/36714047 (надалі Акт).

Відповідач зазначив, що для проведення перевірки ним був використаний акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 27.12.2012 № 1071/22-225/37207199 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Либертин», код за (ЄДРПОУ 37207199 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками за періоди січень, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, 2012 року та контрагентами-покупцями».

Відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, для інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби за результатами податкового контролю. Податковий контроль, згідно зі статтею 62 Податкового кодексу України здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Виходячи з цього, акт від 27.12.2012 № 1071/22-225/37207199 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Либертин», код за ЄДРПОУ 37207199 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками за періоди січень, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, 2012 року та контрагентами-покупцями» не є джерелом податкової інформації, оскільки єдине, що ним може бути підтверджено, - це факт неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Либертин»

На підставі викладеного позивач дійшов висновку, що у відповідача не було передбачених Податковим кодексом України підстав для направлення позивачу запиту, відповідно, у ПП «Укрбудсервіс і Ко» не виникло обов'язку виконувати вимоги, що містяться у цьому запиті.

Крім того, ОДПІ здійснила невиїзну перевірку ПП «Укрбудсервіс і Ко», тобто обмежилась саме тими документами, що надав позивач. Факт здійснення відповідачем перевірки свідчить про те, що позивач належним чином виконав вимоги запиту.

Як зазначено в Акті, в податковій декларації з податку на прибуток за 3-4 квартал 2012 року , Підприємство вказало суму 242768 грн. та в податковій декларації з податку на додану вартість за період липень - жовтень 2012 вказало суму 233748 грн. - вартість матеріалів отриманих від ТОВ «Либертин» у період липень - жовтень 2012 року.

Будівельні матеріали були надані ТОВ «Либертин» (як постачальником) в межах договору укладеного ПП «Укрбудсервіс і Ко» і ДП НАЕК «Енергоатом» і прийняті у липні- жовтні 2012 року відповідно до актів.

На думку відповідача, включенням суми 242768 грн. та 233748 грн. до витрат ПП «Укрбудсервіс і Ко» порушив пункт 138.4 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2013 № 0000362201 та № 0000372201 (надалі - Рішення) відповідач з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і абзац 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшив суму грошового зобов'язання Підприємства з податку на прибуток на загальну суму 364152 грн., в тому числі 242768 грн. - за основним платежем, 121384 грн. - за штрафними санкціями та з податку на додану вартість на загальну суму 350622 грн., в тому числі 233748 грн. - за основним платежем, 116874 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у липні-жовтні 2012 року), витрати що формують собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В Акті відсутні посилання на встановлений в ході перевірки факт недотримання Підприємством вказаної норми, так само як і відсутня взагалі будь-яка інформація про показники «доходної» частини декларації позивача з податку на прибуток.

Як зазначено в абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки факт понесення витрат Підприємство підтвердило відповідними документами (інформація про які міститься в Акті), позивач вважає безпідставним висновок ОДПІ про порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до 198.2 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У акті перевірки підтверджено наявність у ПП „Укрбудсервіс і Ко" податкових накладних. Придбаний товар оплачений ПП „Укрбудсервіс і Ко" в повному обсязі, що також підтверджено актом перевірки.

Як свідчить акт перевірки, на момент видачі контрагентом ПП „Укрбудсервіс і Ко" податкових накладних, такий контрагент перебував на обліку як платник ПДВ, і відповідно, мав право на видачу податкових накладних.

Таким чином ПП „Укрбудсервіс і Ко" сформовано податковий кредит у ті податкові періоди, коли ним були отримані податкові накладні.

Підтвердженням придбання позивачем матеріалів у ТОВ «Либертин» та їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є наявність податкових накладних, розрахунків фактури, видаткових накладних та банківських виписок, що підтверджують оплату за вказані товари.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України,

І контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань.

Стосовно висновків ОДПІ про нікчемність правочинів позивач, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 №

І К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо- не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009,

«Вимога при встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої і заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети,

І зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути і доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання-виконання позивачем і ТОВ «Либертин» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам, держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування і адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином, посадові особи Южноукраїнської ОДПІ протиправно зазначили в ї акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ПП «Укрбудсервіс і Ко» та ТОВ «Либертин».

У акті перевірки не наведено конкретних доказів щодо приводу неможливого здійснення господарської діяльності нашого контрагента та визнання ТОВ «Либертин», у судовому порядку «фіктивним» підприємством.

Відсутні судові рішення, якими б угоди, укладені позивачем з контрагентом, були визнані недійсними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд також приймає до уваги відповідну судову практику із зазначеного питання. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 21.01.2013 року №0000052201 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області від 19.07.2013 р. № 0000362201.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області від 19.07.2013 р. № 0000372201

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Укрбудсервіс і Ко" сплачений судовий збір в розмірі 2294грн..

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський