Постанова

від 27.11.2013 по справі 810/5863/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 27 листопада 2013 року           № 810/5863/13-а Київський окружний адміністративний суд  у складі: головуючого судді – Лапія С.М., при секретарі – Пилипчук В.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Реверспродукт» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - в с т а н о в и в: ПП «Реверспродукт» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 №0001302301. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення – протиправними. До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились. Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності. Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, згідно яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим. Також просить розглядати справу за його відсутності. На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне. ПП «Реверспродукт» зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською РДА Київської області 02.07.2009, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість на підставі Свідоцтва від 21.07.2009 р. № 100325762 НБ №274106, позивачу присвоєно індивідуальний податковий номер 365307226592. Посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області з 23.09.2013 по 27.09.2013 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Саноіл Торг» за березень 2013 року. За наслідками перевірки складено Акт від 30.09.2013 р. №164/22-03/36530725, згідно висновків якого встановлено порушення: п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188,            п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. №969, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 р. №1401/18696, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за лютий, березень 2013 року, рядок 25 Декларації з ПДВ, на суму ПДВ – 942    361,00 грн. Перевірка проводилась з окремих питань (відображення податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ «Саноіл Торг» за березень 2013 року, інші питання в ході перевірки не досліджувались. На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 №0001302301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1    430    541,00 грн., з яких – 942 361,00 грн. за основним платежем, та 471 180,00 грн. – штрафних (фінансових) санкцій. Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу. Згідно п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до додаткового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 розділу V ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими означеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.201.1 ст.201 ПК України, згідно якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або - скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);                           ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору. Відповідно до п. 201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.            Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Згідно п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду (п.201.9 ст.201 ПК України). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. ПК України). Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (виконані роботи, надані послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 1 зазначеного закону первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як встановлено судом, між ПП «Реверспродукт» (Покупець) і ТОВ «Саноіл Торг» (Продавець) укладено договір купівлі продажу №21-12-12 від 21.12.2012, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію та матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору (п. п. 1.1, 1.2 п.1 договору). Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання – передачі товару зазначається сторонами у Специфікаціях. Поставка відбувається у строки, зазначені у специфікаціях. Продавець має право дострокової поставки при умові письмового погодження такої поставки з Покупцем. Допускається поставка товару партіями та часткове відвантаження товару. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту передачі товару Покупцю. Продавець зобов'язаний до фактичного передання товару Покупцю  зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем з моменту підписання сторонами  відповідного Акту приймання – передач товару. За кожним фактом відвантаження (передачі) Товару складається Акт приймання-передачі Товару, до кожного з яких сторони оформлюють видаткову накладну та податкову накладну. Інші документи оформляються  за погодженням сторін (п. 3.1,3.2,3.3,3.4,3.5 п. 3 договору). Виконання умов Договору №21-12-12 та специфікації до нього №2 від 13.03.2013 р. на поставку макухи з насіння соняшнику підтверджується виписаними ТОВ «Саноіл Торг»: - актом приймання-передачі №2 від 13.03.2013 р.; - видатковою накладною № РН-0000136 від 13.03.2013 р.; - податковою накладною №168 від 13.03.2013 р. на суму 4    609 216,20 грн., в т.ч. ПДВ 768 202,70 грн. Також, частину товару було повернуто, що підтверджується: - актом про повернення товару по якості і кількості від 01.04.2013р., ТОВ «Югекотоп» (комісіонер) повернуто товар ПП «Реверспродукт» (комітенту), у кількості 115,2т. - листом ТОВ «Югекотоп» про повернення товару від 01.04.2013р. №1951/1-04. - листом ПП «Реверспродукт» про повернення товару від 01.04.2013р. №21-13/227. - актом про повернення ТОВ «Саноіл Торг» відповідно до договору купівлі-продажу №21-12-12 від 21.12.2012 товару у кількості 115,200т. на суму 325    755,65 грн., у т.ч. ПДВ – 54 292,61 грн.; - розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №191 від 01.04.2013 до податкової накладної від 13.03.2013 №168 за договором від 21.12.2012 №21-12-12; - листом повернення постачальнику №ЦО-000000046 від 01.04.2013р. Виконання умов договору №21-12-12 від 21.12.2012 та специфікації № 3 до нього від 13.13.2013 на поставку олії соняшникової, сирої нерафінованої підтверджується виписаними ТОВ «Саноіл Торг»: - актом приймання-передачі №3 від 13.03.2013 р.; - видатковою накладною №РН-0000135 від 13.03.2013 на Товар у кількості 156,24 т. на суму 1    390 823,48 грн., у т.ч. ПДВ – 231803,91 грн.; - податковою накладною від 13.03.2013 №167 на Товар у кількості 156,24 т. на суму 1    390 823,48 грн., у т.ч. ПДВ – 231 803,91 грн. Також, частину товару повернуто, що підтверджується:  - актом про повернення товару по якості і кількості від 21.03.2013р., згідно якого ТОВ «Югекотоп» (комісіонер) повернуто товар ПП «Реверспродукт» (комітенту) у кількості 2,260т.; - листом ПП «Реверспродукт» про повернення товару від 21.03.2013р. №21-13/152; - актом, згідно якого ПП «Реверспродукт» повернуто ТОВ «Саноіл Торг» отриманий на підставі договору купівлі-продажу №21-12-12 від 21.12.2012р. Товар у кількості 2,260т. на суму 2 0118,16 грн., у т.ч. ПДВ – 3 353,03грн.; - розрахунком коригування кількісних і вартісних показників від 21.03.2013 №180 до податкової накладної від 13.03.2013 №167 за договором від 21.12.2012  №21-12-12; - листом про повернення Товару постачальнику від 21.03.2013 №ЦО-000000037. Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено до податкового кредиту у квітні 2013 року, накладні відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних. Як встановлено судом, розрахунки за вказаними операціями проводились у безготівковій формі, що підтверджується довідкою ПАТ «Банк "Національні інвестиції» №2924/14-1 від 06.08.2013. Крім того, у ході проведення перевірки податковим органом  встановлено, що придбаний позивачем товар у ТОВ «Саноіл Торг» експортовано, про що зазначено на сторінках 4 та 5 Акту перевірки. Так, ПП «Реверспродукт» (комітент) укладено договір комісії №2112К від 21.12.2012р. з ТОВ «Югекотоп» (комісіонер), згідно якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок Комітента за обумовлену винагороду здійснити одну або  декілька зовнішньоекономічних угод з продажу товару, асортимент, кількість, ціна і інші характеристики якого визначаються у відповідному Додатку до цього Договору комісії (далі – Додаток). Згідно Додатку №2 від 13.03.2013 до договору комісії №2112К від 21.12.2012 найменування товарної продукції – макуха з насіння соняшнику, базис поставки – FOB – порт м. Миколаїв. Також доповненням №1 до додатку №2 від 25.03.2013 до договору комісії №2112К від 21.12.2012р. збільшено винагороду комісіонеру за проведення операції по додатку №2 від 13.03.2013р. Відповідно до умов договору, ПП «Реверспродукт» виписано акт №2 від 13.03.2013 про приймання Товару по якості і кількості у м. Миколаєві по вул. Турбинна,15а. Згідно Додатку №3 від 13.03.2013 до договору комісії №2112К від 21.12.2012р. найменування товарної продукції – олія соєва, сира нерафінована, кількість – 156,240 Мт., поставка – FСА – порт м. Миколаїв, Україна (термінал ТОВ «Евері м. Миколаїв,              вул. Громадянська, 117). Також доповненням №1 від 19.03.2013 до додатку №3 від 13.03.2013 до договору комісії №2112К від 21.12.2012 збільшено винагороду комісіонеру за проведення операції. Відповідно до умов договору ПП «Реверспродукт» виписано акт №3 від 13.03.2013 про прийом Товару по якості і кількості (олія соєва, сира нерафінована, кількість –           156,240 Мт., місце передачі товару м. Миколаїв, вул. громадянська, 117, термінал ТОВ «Евері» ). На виконання умов договору комісії №2112 К від 21.12.2012 ТОВ «Югекотоп» на адресу ПП «Реверспродукт» надано попередній звіт комісіонера від 31.03.2013р. та звіт №3 від 18.04.2013 р. згідно яких комісіонер, згідно з умовами комітента, заключив контракт на продаж товару комітента №0552/13 від 13.03.2013 з фірмою OREXIM LIMITED (покупець), згідно якого покупець придбав макуху з насіння соняшнику українського походження в кількості 1    514,800 тонн по ціні 309,00 дол. США на загальну суму 468 073,20 долл. США на умовах FOB – порт Миколаїв, Україна; листи банківських установ, які свідчать про надходження валютної виручки на рахунок комісіонера; ВМД №504050000/2013/101425 від 25.03.2013 р.; контракт №0552/13 від 13.03.2013 р.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000312 від 18.04.2013р., рахунок-фактуру  №СФ-0000287 від 18.04.2013р., податкову накладну №317 від 18.04.2013р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000276; рахунок-фактуру №СФ-0000251 від 31.03.2013р.; податкову накладну №279 від 31.03.2013р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000273; рахунок-фактуру №СФ-0000248 від 31.03.2013р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000275; рахунок-фактуру №СФ-0000250 від 31.03.2013р.; податкову накладну №278 від 31.03.2013р.;  акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000274; рахунок-фактуру №СФ-0000249 від 31.03.2013р.; податкову накладну №277 від 31.03.2013р.; акт надання послуг №113-13 від 28.03.2013р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000031; акт надання послуг №85 від 26.03.2013р.; акт надання послуг №97 від 29.03.2013р.; сертифікати B/L №1 (коносаменту); certificate of origin №0036466; радіологічний сертифікат №190-384; фітосанітарний сертифікат №75/14-010/УР-022208; non-fumigation certificate №712; hold inspection certificate №428-2013; weight certificate №429-2013; quality certificate №430-2013; certificate №431-2013; та ін. документи. На виконання умов договору комісії №2112 К від 21.12.2012 р. ТОВ «Югекотоп» на адресу ПП «Реверспродукт» надано звіт комісіонера №1 від 31.03.2013, згідно якого комісіонер, згідно з умовами комітента, заключив контракт на продаж товару комітента №0553/13 від 13.03.2013 з фірмою OREXIM LIMITED (покупець), згідно якого покупець придбав українську нерафіновану соєву олію в кількості 153,980 тонн по ціні 940,00 дол. США на загальну суму 144 741,20 долл. США на умовах FOB – порт Миколаїв, Україна;   листи банківських установ, які свідчать про надходження валютної виручки на рахунок комісіонера; ВМД № 504050000/2013/101319 від 18.03.2013 р.; Копію рахунку-фактури №1 від 18.03.2013р.; ВМД № 504050000/2013/101320 від 18.03.2013 р.; Копію рахунку-фактури №2 від 18.03.2013р.; ВМД № 504050000/2013/101321 від 18.03.2013 р.; Копію рахунку-фактури №3 від 18.03.2013р.; ВМД № 504050000/2013/101322 від 18.03.2013 р.; Копію рахунку-фактури №4 від 18.03.2013р.; ВМД № 504050000/2013/101331 від 19.03.2013; Копію рахунку-фактури №1 від 19.03.2013; ВМД № 504050000/2013/101332 від 19.03.2013 р.; Копію рахунку-фактури №2 від 19.03.2013р.; контракт №0553/13 від 13.03.2013 р.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000307 від 31.03.2013р., рахунок-фактуру №СФ-0000282 від 31.03.2013р., податкову накладну №310 від 31.03.2013р., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000308; рахунок-фактуру №СФ-0000283 від 31.03.2013р.;податкову накладну №311 від 31.03.2013р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000121 від 19.03.2013р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000119 від 18.03.2013р.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000127 від 26.03.2013р.; сертифікати B/L (коносаменту); certificate of origin №0034094; санітарний сертифікат №31 від 29.03.2013р.; радіологічний сертифікат               №190-401; packing list №501-2013; quality/analysis certificate №502 – 15-2013. Розрахунки між суб'єктами господарювання за Товар проводились у безготівковій формі, що підтверджується листом ПАТ «Банк «Національні інвестиції» №2971/12 від 07.08.2013. У вказаних первинних документах зазначено їх назву, дату і місце складання, назву підприємств від імені яких їх складено, зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру товару, вони містять підписи уповноважених осіб, печатки підприємств, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, посадових осіб, тобто, всі обов'язкові реквізити, які передбачені для оформлення первинних бухгалтерських документів. Будь-яких зауважень до оформлення первинних бухгалтерських документів у ході проведення перевірки у відповідача не було, тобто вони містять всі обов'язкові реквізити. Станом на час розгляду справи відсутні будь-які відомості про те, що на час надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні. Крім того, контрагент позивача на час укладення та виконання договору та вчинення фінансово-господарських операцій був зареєстрований як юридична особа, знаходився на податковому обліку, був зареєстрований платником ПДВ з податковим номером 37269136, також ТОВ «Саноіл Торг» подано до податкового органу податкові декларації, що не заперечувалось у ході перевірки та свідчить про належне виконання контрагентом всіх вимог закону. Враховуючи викладене, суд вважає, що господарські операції позивача і ТОВ «Саноіл Торг» підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку, оформленими належним чином, що підтверджує фактичне отримання позивачем товару та свідчить про необґрунтованість висновку податкового органу про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ суму                               1    000 004,00 грн. за березень  2013 року. Також Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за 34/18772 (далі – Порядок №984) визначено, що акт – службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно п. 6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до п. 5. 2. Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення. Однак, факти описаних в Акті перевірки порушень ґрунтуються лише на відомостях, відображених у акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.07.2013                                   № 431/22-20/37269136 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Саноіл Торг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.05.2013. Суд зазначає, що відповідачем        не вказано в Акті перевірки доказів фіктивності діяльності контрагента ТОВ «Саноіл Торг» у розумінні положень ст. 551 ГК України, доказів протиправності взаємовідносин між позивачем та контрагентом, визнання правочину укладеного між позивачем та його контрагентом – ТОВ «Саноіл Торг»    - недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано висновків, у чому саме        полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання вказаного правочину. Під час перевірки позивач надав всі документи, що підтверджують дійсність намірів сторін. Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів. Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не встановив. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява 3991/03) у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку на додану вартість не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Отже, платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності – тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини            (ст. 129 Конституції України).   Викладені обставини дають підстави для висновку, що господарські операції  позивача і ТОВ «Саноіл Торг» є реальними та підтверджуються необхідними документами. Необхідно зазначити, що у випадку, коли податковим органом отримано відомості про порушення платником податків вимог законодавства, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки від таких дій на інших осіб (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер. Зобов'язання по сплаті податків також має індивідуальний характер, оскільки відповідно до пп. 16.1.4 п 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. Нормами закону не встановлено відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності за дії або бездіяльність його контрагентів – платників податків. Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, а висновки податкового органу є безпідставними та непідтвердженими доказами, тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі                 4 588,00 грн. (платіжні доручення від 28.10.2013 № 1492 та від 05.11.2013 № 1494), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь. Керуючись ст.ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, - п о  с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.10.2013 №0001302301. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Реверспродукт» (ідентифікаційний код 36530725) судові витрати в сумі 4 588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                           Лапій С.М.