Постанова

від 16.12.2013 по справі 806/7342/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/7342/13-a

категорія 6.3

16 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дії Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про відмову у державній реєстрації права власності неправомірними; зобов'язати Реєстраційну службу Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6388 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, територія Закутинецької сільської ради, кадастрові номери земельної ділянки: 1820882101:15:004:0003; 1820882101:15:004:0004 на її ім'я, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (ВРТ № 270625); зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,5854 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, територія Закутинецької сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки: 1820882100:01:000:0002 на її ім'я, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (ВРТ № 270626). У обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом вона є спадкоємницею земельних ділянок за вказаними кадастровими номерами. Після отримання свідоцтв про право на спадщину за законом, вона звернулася до Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності вищевказаних земельних ділянок. Вважає, що листом № 23-05/10/96 від 08 листопада 2013 року Реєстраційна служба Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області відмовила їй у розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку з невідповідністю кадастрових номерів у поданих документах.

Позивач до суду не прибула, про час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. У своїй позовній заяві просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача надав до суду заперечення проти позовної заяви, в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. При цьому відповідач зазначав, що ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області з відповідною заявою про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки не зверталася, рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права позивача ними не приймалося. Заява позивача про роз'яснення ситуації, яка склалася у результаті присвоєння відмінних кадастрових номерів земельних ділянок, що вказані у свідоцтвах про право на спадщину за законом від 26.06.2012 року та у витягах з Державного земельного кадастру, була розглянута, за наслідками її розгляду ОСОБА_1 направлено лист - роз'яснення, який носить лише рекомендаційний характер та не є рішенням про відмову у вчиненні відповідних дій.

Крім того, представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до ст.ст. 122, 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (зі змінами та доповненнями, далі - Закон).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно із ст. 2 Закону, - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4, 5, 7 ст. 16 Закону, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

У частині 1 статті 24 Закону наведений вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 2 цієї статті Закону визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

ОСОБА_1 доказів на підтвердження того, що вона зверталася до Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області із заявою, передбаченою статтею 16 Закону, за наслідками розгляду якої останнім прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав на земельні ділянки суду надано не було.

Натомість, судом встановлено, що 07 листопада 2013 року позивачем на ім'я начальника Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області було направлено заяву, в якій вона просила роз'яснити та розібратися в ситуації, яка склалася, а саме у свідоцтвах про право на спадщину та витягах з Державного земельного кадастру щодо одних і тих же земельних ділянок вказані різні кадастрові номера.

Реєстраційною службою Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області листом за вих. № 2.3-05/10/96 від 08 листопада 2013 року позивачу надано відповідь та роз'яснено положення ст.ст. 16, 24 Закону та п. 24 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 22.06.2011 року № 703, щодо порядку звернення заявника із відповідною заявою та документами для здійснення державної реєстрації права власності на земельні ділянки та можливі негативні наслідки у разі не відповідності цих документів вимогам Закону.

Відповідно до частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Завданням адміністративного судочинства, згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У пункті 8 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно із частиною 1 статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України N 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Із аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. При цьому під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надала суду доказів того, що Реєстраційна служба Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області за наслідками подання нею заяви про державну реєстрацію прав, передбаченої ст. 16 Закону, відмовила їй у державній реєстрації права власності на земельні ділянки, які знаходяться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, територія Закутинецької сільської ради, за кадастровими номерами: 1820882101:15:004:0003; 1820882101:15:004:0004; 1820882100:01:000:0002, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ВРТ № 270626 та ВРТ № 270625, чим порушила її права, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин при здійсненні відповідачем владних управлінських функцій. Також позивач не вказала в позові жодних обставин бездіяльності відповідачів відносно здійснення державної реєстрації права власності на земельні ділянки за поданою ОСОБА_1 заявою про державну реєстрацію прав на вказані земельні ділянки.

Суд звертає увагу позивача на те, що листом від 08.11.2013 року № 2.3.-05/10/96 відповідач не відмовив їй у реєстрації, а навпаки роз'яснив можливі причини відмови у разі її звернення з заявою про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки в кадастрових номерах яких наявні помилки чи розбіжності та шляхи запобігання винесення відповідачем такого рішення про відмову, зокрема порекомендовано звернення до суду з позовом про встановлення права власності позивача на вказані земельні ділянки.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити за безпідставність.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко