Постанова

від 04.12.2013 по справі 827/2331/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2013 рокуСправа №827/2331/13-а 13 год. 05 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі судового засідання - Матвєєвої М.С.,

за участю: представника позивача, обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Памір", Яроша Сергія Валерійовича, довіреність б/н дійсна до 31.12.2014 року;

представника 3-й особи, Севастопольської міської Ради, Нагорної Олени Володимирівни, довіреність № 0315/207 від 14.01.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Севастопольська міська Рада про визнання відмови щодо перерахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі про визнання відмови викладене листом від 30.08.2013 р. № 8-5-1/4266 щодо перерахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки 0,7553 га, яка розташована за адресою вул. Маячна у м. Севастополі за договором оренди від 01.06.2004 р., з застосуванням коефіцієнту функціонального використання 1,0 для земель транспорту та зв'язку протиправною;

- зобов'язання провести перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,7553 га, яка розташована за адресою вул. Маячна у м. Севастополі за договором оренди від 01.06.2004 р., з застосуванням коефіцієнту функціонального використання 1,0 для земель транспорту та зв'язку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надана земельна ділянка відноситься до земель транспорту та зв'язку, до яких повинен застосовуватися коефіцієнт функціонального використання - 1,0. Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" некомерційна організація, проте відповідач відносить спірну земельну ділянку до земель комерційного використання із застосуванням коефіцієнту - 2,5, що впливає на розмір орендної плати за землю, чим порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 25.11.2013 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Севастопольську міську Раду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення в обґрунтування вимог.

Крім того, зазначив, що раніше для розрахунку орендної плати обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" земельної ділянки 0,7553 га, яка розташована за адресою вул. Маячна у м. Севастополі за договором оренди від 01.06.2004 р., застосовувався коефіцієнт функціонального використання 1,0, що підтверджується витягом з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки площею 0,7553 га № 4954/1 від14.12.2006 р. Просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неприбуття в судове засідання або про поважність причин неприбуття, суд не повідомив. У раніше проведених судових засіданнях представник відповідача був присутнім, надавав заперечення, але не надав доказів в обґрунтування заперечень, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що залишає вирішення питання на розсуд суду, виходячи з наданих позивачем та відповідачем доказів.

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши представників позивача та третьої особи, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Встановлено, що обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" (далі ОК "ГБК "Памір") зареєстрований Гагарінською районною адміністрацією м. Севастополя 15.12.1995 р. як юридична особа (а.с. 16).

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

На підставі рішення Севастопольської міської Ради від 03.06.2003 р. № 989 між Севастопольською міською Радою та позивачем 31.03.2008 р. укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,7553 га (у тому числі 0,2315 га охоронна зона лінійних інженерних комунікацій), яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Маячна (а.с. 10-12).

Відповідно до підпункту 1.1 цього договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування тимчасової автостоянки.

У пункті 2.3 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 904218,00 грн., що підтверджується довідкою про грошову оцінку земельної ділянки № 1-4/4353, яка видана Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів від 21.10.2003 р.

Пунктом 4.1 договору передбачено, щорічна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14.10.2003 № 1348, зі змінами і доповненнями, у розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з пунктом 4.2 договору, розмір річної орендної плати складає 904218*0,02 = 18084,36 грн., який щорічно коригується відповідно до пункту 4.5 вказаного договору.

Пунктом 5.2 вказаного договору передбачено цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування тимчасової автостоянки.

Нарахування розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку у строк до 1 лютого поточного року залежно від нормативної грошової оцінки, що щорічно індексується. Щорічний розрахунок орендної плати здійснюється Орендарем відповідно до умов зазначеного договору

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків є власники земельних ділянок та користувачі земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпункту 276.5 статті 276 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Стаття 274 Податкового кодексу України визначає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 275.3 статті 275 Податкового кодексу України, ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктами 288.2 та 282.3 статті 288, статтею 289 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Головним управлінням Держземагенства у м. Севастополі надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №6467-3.1/5 від 25.10.2012 згідно якого до земельної ділянки, загальною площею 0,7553 га, застосований коефіцієнт функціонального використання (Кф) 2,5 - комерційне використання.

З урахуванням вказаного коефіцієнту, нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 0,5990 га, визначена в розмірі 9478259,70 грн. (а.с. 26).

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення;

- землі житлової та громадської забудови;

- землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

- землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення;

- землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення;

- землі водного фонду;

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Цільовим призначенням земельної ділянки, загальною площею 0,7553 га, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Маячна згідно з договором оренди, є будівництво та обслуговування тимчасової автостоянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки після укладення договору оренди позивачем не здійснювалась.

Відповідно до статей 66, 67 Земельного кодексу України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Частиною першою статті 71 Земельного кодексу України передбачено, що до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об'єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

За приписами частини п'ятої статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно зі статтею 201 Земельного кодексу України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України "Про оцінку земель" від 11.12.2003 р. № 1378-IV (далі - Закон № 1378), нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 5 Закону № 1378 передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі статтею 13 Закону № 1378, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів) затвердженого спільним наказом № 19/16/22/11/17/12 від 27.01.2006 р. Держкомзему, Міністерства аграрної політики. Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України, Української академії аграрних наук, Державного комітету України по водному господарству, Державному комітету лісового господарства, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 р. №389/12263 (далі - Порядок).

До складу категорії земель комерційного використання відносяться землі торгівлі транспортними засобами та їх ремонту;

- землі оптової торгівлі і посередництва в торгівлі; землі роздрібної торгівлі побутовими товарами і їх ремонт;

- землі готелів та ресторанів;

- землі підприємств фінансового посередництва;

- землі підприємств страхування;

- землі підприємств, що здійснюють допоміжну діяльність у сфері фінансів та страхування;

- землі підприємств, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам;

- землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері інформатизації;

- землі підприємств, що здійснюють послуги, які надаються переважно юридичним особам;

- землі підприємств, що здійснюють індивідуальні послуги;

- землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг.

Категорія земель транспорту, зв'язку включає у себе землі наземного і підземного транспорту (землі шляхів, землі автомобільного, залізничного, трамвайного і тролейбусного, трубопровідного транспорту, землі метрополітену);

- землі водного транспорту;

- землі авіаційного транспорту;

- допоміжні транспортні послуги;

- землі пошти та зв'язку.

Згідно з пунктом 2.6 Порядку коефіцієнт, який враховує функціональне використання земельної ділянки (Кф), табл. 1.3 (додаток 1 до Порядку).

Таблиця 1.3 визначає коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки. При цьому, критерієм поділу визначено склад категорії земель (код розділу - за КВЕД).

За допомогою зазначеної класифікації і визначається значення коефіцієнта Кф - 2,5 - для земель комерційного використання та кодом розділу КВЕД G,H,J,K70,K72,O93,O92.7, та 1,0 - для земель транспорту і зв'язку та кодом розділу КВЕД I 60, I 61, I 62, I 63, I 64.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням проводиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Розділом 2 вказаної Інструкції встановлено, що у рядку у рядку 66 ураховуються дані про підприємства та організації транспорту, зв'язку, які складаються із суми даних рядків 67-74, а саме: підприємства та організації з видами економічної діяльності, зазначеними в додатку 5.

У рядку 68 ураховуються дані про автомобільний транспорт: автотранспортні підприємства, автовокзали, автостанції, ремонтно-будівельні організації та інші організації, що експлуатують шляхи загального користування, землі під шляхами загального користування, ті, що зазначені в додатку 5 (група 60.2).

Також вказаною інструкцією передбачено віднесення до графи 45 даних про землі, які використовуються для транспорту та зв'язку (графи 46+47+48+49): державних залізниць, автомобільних шляхів, наземних споруд трубопроводів; території річкових, морських портів та аеропортів; землі, на яких розміщено обладнання систем телекомунікацій, залізничні станції та автостанції, склади для обладнання і ремонтні майстерні та інші території, потрібні для забезпечення розміщення відповідної інфраструктури, а також земельні ділянки гаражно-будівельних кооперативів, автостоянки.

У графі 49 - дані про всі інші землі транспорту та зв'язку, які не зараховані до граф 46 - 48. Це землі, які використовуються для пошти, зв'язку, метрополітену, трамвайного, тролейбусного, морського, річкового транспорту, для фунікулерів, трубопроводів для транспортування палива й інших продуктів, землі автотранспортних підприємств; земельні ділянки гаражно-будівельних кооперативів; автостоянки, надані у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до довідки АА № 908683 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яка видана Управлінням статистики у м. Севастополі 16.07.2013, ОК "ГБК "Памір" здійснює, зокрема, вид діяльності за КВЕД 81.10 комплексне обслуговування об'єктів , який відноситься до розділу N (а.с. 17-18).

Однак, до земель комерційного користування, згідно із Порядком, відносяться землі, які використовують підприємства з видами діяльності за КВЕД розділу G,H,J,K.

З цих підстав, суд не погоджується з висновками відповідача про віднесення земельної ділянки загальною площею 0,7553 га, яка розташована по вулиці Маячна у місті Севастополі до категорії земель комерційного призначення, оскільки такі висновки базуються на безпідставній кваліфікації земель комерційного використання за КВЕД та застосуванні у зв'язку з цим невірного коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б визначали цільове чи функціональне використання землі, як комерційне.

Отже, застосування відповідачем коефіцієнту функціонального використання як для земель комерційного призначення - 2,5 при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за даних умов не відповідає вимогам діючого законодавства, відмова Головного управління Держземагентства у м. Севастополі щодо перерахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки яка знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди від 01.06.2004 р., з застосуванням коефіцієнту функціонального використання 1,0 є протиправною.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд звертає увагу, що зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до Головного управління Держземагентства у м. Севастополі є обґрунтованими, в свою чергу відповідач не довів правомірність своїх дій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" задовольнити.

Визнати відмову Головного управління Держземагенства у місті Севастополі щодо перерахунку нормативної грошової оцінці земельної ділянки площею 0,7553 га, яка розташована за адресою вул. Маячна в м. Севастополі та знаходиться у користуванні обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" на підставі договору оренди земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування тимчасової автостоянки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 1,0 для земель транспорту та зв'язку - протиправною.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства в місті Севастополі здійснити перерахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,7553 га, яка розташована за адресою вул. Маячна в м. Севастополі та знаходиться у користуванні обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" на підставі договору оренди земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування тимчасової автостоянки, з застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 1,0 з віднесенням до земель промисловості, транспорту та зв'язку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Памір" (юридична адреса: пр. Жовтневої Революції, буд.22, корп.13, кв. 39, м. Севастополь, 99038, ЄДРПОУ 24034512) судові витрати у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та постанова підписана 10.12.2013 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько