Рішення

від 19.12.2013 по справі 904/9039/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.13р. Справа № 904/9039/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Точмаш", м.Слов`янськ,

до приватного підприємства "Апрель Плюс", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки № б/н від 17.05.13р.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява, з урахуванням уточнень, товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Точмаш", м.Слов`янськ, Донецька область - далі по тексту - позивача до приватного підприємства "Апрель Плюс", м.Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 19973,30грн. на підставі умов довгострокового договору поставки товару № б/н від 17.05.2013 року та додаткових угод до нього, укладеного між позивачем і відповідачем.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 1720,50грн. судового збору.

За результатами розгляду позовної заяви за вх. № 8635 від 20.11.2013року ухвалою господарського суду від 22.11.2013року було порушено провадження по справі та дану справу призначено слуханням на 05.12.2013року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.05.2013року між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір поставки товару № б/н та підписано Додаткові угоди до нього у вигляді Специфікацій, відповідно до п.1.1 умов якого позивач 11.06.2013року по видаткових накладних:

- № ОК - 00000392 від 11.06.2013року на суму 163993,48грн.;

- № ОК - 00000393 від 11.06.2013року на суму 4463,80грн. передав відповідачеві обумовлений сторонами товар на загальну суму 168457,28грн., який відповідач отримав без жодних зауважень щодо якості, кількості та вартості і відповідно до п. 3.3 умов вищеназваного договору зобов'язався оплатити на протязі 1 (одного) банківського дня з дати отримання товару, але в порушення умов вищеназваного договору та чинного законодавства України не оплатив отриманий від позивача товар, у зв'язку з чим 18.07.2013року позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою на суму 164457,28грн. за № 01/07 у якій вимагав від відповідача в термін до 26.07.2013року сплати заборгованість у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що в період з 23.07.2013року по 05.09.2013року, відповідно до наданих позивачем банківських виписок, відповідач частково, а саме у сумі 148483,98грн. сплатив борг, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами вищеназваного договору та чинного законодавства України, станом на 08.11.2013року, а саме на день звернення позивача до суду з даною позовною заявою, існувала заборгованість у сумі 19973,30грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою у якій позивач просить господарський суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 19973,30грн. з посиланням на умови вищеназваного договору поставки та чинне законодавство України.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідача належним чином судом було двічі повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копій ухвал суду від 12.09.2012р. та від 25.09.2012р., рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за адресою зазначеною у довідці Держкомстату, станом на день порушення провадження по справі, а відповідач отримавши ухвали суду про слухання справи не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні, з клопотанням про відкладення слухання справи до суду не звертався та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

05.12.2013року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, слухання справи було відкладено до 19.12.2013року, у зв'язку з тим, що відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надав.

19.12.2013року в судове засідання повноважні представники сторін не з'явилися. Позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи без його участі посилаючись на те, що додатково витребувані судом в обґрунтування позовних вимог документи позивач надав у повному обсязі, у зв'язку з чим, за результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2013року між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір поставки товару № б/н та підписано Додаткові угоди до нього у вигляді Специфікацій, відповідно до п.1.1 умов якого позивач 11.06.2013року по видаткових накладних:

- № ОК - 00000392 від 11.06.2013року на суму 163993,48грн.;

- № ОК - 00000393 від 11.06.2013року на суму 4463,80грн. передав відповідачеві обумовлений сторонами товар на загальну суму 168457,28грн., який відповідач отримав без жодних зауважень щодо якості, кількості та вартості і відповідно до п.3.3 умов вищеназваного договору зобов'язався оплатити на протязі одного банківського дня з дати отримання товару, але в порушення умов вищеназваного договору та чинного законодавства України не оплатив отриманий від позивача товар, у зв'язку з чим 18.07.2013року позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою на суму 164457,28грн. за № 01/07 у якій вимагав від відповідача в термін до 26.07.2013року сплати заборгованість у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог та не заперечується відповідачем.

Приймаючи до уваги, що після отримання 05.08.2013року відповідачем претензії власноручно, в період з 23.07.2013року по 05.09.2013року, відповідно до наданих позивачем банківських виписок, відповідач частково, а саме у сумі 148483,98грн. сплатив борг, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем за умовами вищеназваного договору та чинного законодавства України станом на 08.11.2013року, а саме на день звернення позивача до суду з даною позовною заявою існувала заборгованість у сумі 19973,30грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою у якій позивач просить господарський суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 19973,30грн. з посиланням на умови вищеназваного договору поставки та чинне законодавство України.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судові витрати по справі, а саме: 1720,50грн. судового збору.

Позивачем в судовому засіданні, на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.36 Господарського процесуального кодексу України: письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини ( умислу або необережності ), якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем додатково на вимоги суду у судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні суд дійшов висновку, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 19973,30грн. повністю підтверджується:

- умовами вищеназваного договору поставки товару, відповідно до п.1.1 умов якого позивач 11.06.2013року по видаткових накладних:

- № ОК - 00000392 від 11.06.2013року на суму 163993,48грн.;

- № ОК - 00000393 від 11.06.2013року на суму 4463,80грн. передав відповідачеві обумовлений сторонами товар на загальну суму 168457,28грн., який відповідач отримав без жодних зауважень щодо якості, кількості та вартості отриманого товару і відповідно до п. 3.3 вищеназваного договору зобов'язався оплатити на протязі одного банківського дня з дати отримання товару, але в порушення умов вищеназваного договору та чинного законодавства України не оплатив отриманий від позивача товар, у зв'язку з чим 18.07.2013року позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою на суму 164457,28грн. за № 01/07 у якій вимагав від відповідача в термін до 26.07.2013року, тобто відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме у семиденний термін, сплати заборгованість у повному обсязі, яку відповідач згідно банківських виписок в період з 23.07.2013року по 05.09.2013року оплатив частково, а саме у сумі 148483,98грн., у зв'язку з чим станом на день розгляду справи у суді у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 19973,30грн., яку слід визнати документально обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 1720,50грн. з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,530,614 Цивільного кодексу України, ст.. 232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, ч.1, п.4 ст.80,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Апрель Плюс" (49130, м.Дніпропетровськ, пр.Миру, буд.87, кв.54; ідентифікаційний код 35862039) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Точмаш" (84116, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Волзька, буд.162; ідентифікаційний код 37803216) 19973,30грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три грн. 30 коп.) - основна заборгованість; 1720,50грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко Повне рішення складено 23.12.13р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко