Постанова

від 23.12.2013 по справі 812/9803/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2013 року Справа № 812/9803/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Буркової О.М. (довіреність від 11.06.2013 № 5/10),

представника відповідача - Котванової З.В. (довіреність від 07.02.2013 № 38)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганську справу за адміністративним позовом Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2013 року Ленінська ОДПІ у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення податкової заборгованості, в обґрунтування якого зазначає наступне.

ДП «Луганськоблтурист» ПАТ «Укрпрофтур» є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській ОДПІ м. Луганська.

Станом на 06.11.2013 підприємство має заборгованість перед бюджетом з орендної плати за землю в розмірі 103658,76 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 201441,31 грн.

Сума заборгованості визначена самостійно платником у податкових деклараціях від 19.08.2013 № 9051140462, від 17.09.2013 № 9057709772, від 16.10.2013 № 9065143700 та у розрахунку з орендної плати за землю від 15.02.2013 № 9006741711.

Позивачем уживалися заходи щодо стягнення податкового боргу, а саме: відповідачу було направлено першу податкову вимогу від 12.05.2009 № 1/1512 та другу податкову вимогу від 22.07.2009 № 2/2149. Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу. Позивач просив суд стягнути заборгованість в загальному розмірі 305100,07 грн. з Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» за рахунок коштів з рахунків у банках, обслуговуючих боржника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги уточнив, пояснив, що відповідачем 18.11.2013 було подано податкову декларацію з ПДВ № 9073761872, зобов'язання по якій складає 45180,00 грн. та залишається несплаченим. Окрім того, строк сплати зобов'язання з орендної плати за землю по декларації від 15.02.2013 № 9006741711 в розмірі 24833,54 грн. виник 30.11.2013 та залишається несплаченим. На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» суму податкового боргу в розмірі 381277,44 грн., у тому числі з: податку на додану вартість - 246946,56 грн. в доход Державного бюджету України, з орендної плати за землю - 134330,88 грн. в доход місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська, за рахунок коштів платника податків, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, що його обслуговують.

Представник відповідача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснив, що зазначена заборгованість підприємства склалася з об'єктивних причин. З початку 2010 року і по цей час підприємство знаходиться у вкрай важкому фінансово-економічному стані, в зв'язку зі зниженням доходів підприємства та підвищенням витрат по незалежним від підприємства причинам. До цього часу підприємство позбавлене можливості сплатити заборгованість в повному обсязі, в зв'язку з чим несе додаткові витрати по сплаті штрафних санкцій за несвоєчасність сплати відповідних платежів. Згідно балансу підприємства залишок коштів від доходу складає 28115,40 грн. Крім того, ДП «Луганськоблтурист» має дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, яка складає 502 000,00 грн., у тому числі 256 000,00 грн. - заборгованість по внутрішнім взаєморозрахункам ПрАТ «Укрпрофтур». Кредиторська заборгованість ДП «Луганськоблтурист» складає 179277,00 грн. На підставі викладеного відповідач просив відстрочити виконання постанови суду від 23.12.2013 № 812/9803/13-а на три місяці терміном до 17.03.2014 та розстрочити її виконання терміном на 30 місяців згідно наданого графіку.

Представник позивача не заперечував проти відстрочення виконання рішення суду на три місяці та розстрочення його виконання терміном на 30 місяців згідно наданого графіку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що ДП «Луганськоблтурист» ПрАТ «Укрпрофтур» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 02.09.1998 за № 1 382 120 0000 000278 (арк. справи 6-7) та згідно з довідкою від 24.06.2011 № 842 з 27.02.1992 за № 126/502 перебуває на податковому обліку в позивача (арк. справи 14).

За відповідачем виник податковий борг у загальному розмірі 381277,44 грн., у тому числі: з орендної плати за землю в розмірі 134330,88 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 246946,56 грн. Сума грошового зобов'язання визначена самостійно платником у податкових деклараціях від 19.08.2013 № 9051140462, від 17.09.2013 № 9057709772, від 16.10.2013 № 9065143700, від 18.11.2013 № 9073761872 та від 15.02.2013 № 9006741711 (арк. справи 17-32, 73-76, 82-85).

З метою погашення боргу позивачем вживалися заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, а саме: відповідачу було направлено першу податкову вимогу від 12.05.2009 № 1/1512 та другу податкову вимогу від 22.07.2009 № 2/2149. (арк. справи 15-16). Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Податковий борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується зворотнім боком облікових карток платника (арк. справи 77-78, 80-81).

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оспорена, до теперішнього часу не сплачена.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Адміністративний позов визнано відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.

Щодо клопотання представника відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення на три місяці та розстрочення його виконання терміном на 30 місяців згідно наданого графіку, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.

Тобто, відповідач має право звернутися із заявою про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення на стадії виконання судового рішення.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Суд не знаходить підстав для відстрочення та розстрочення виконання судового рішення з огляду на те, що посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для відстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності коштів на рахунках підприємства (виписки банків, інкасові доручення (розпорядження) тощо).

Згідно зі звітом про фінансові результати станом на 30.09.2013 на кінець звітного періоду власний капітал підприємства збільшився, розмір довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень скоротився.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повинно бути вказано економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення зазначеного боргу внаслідок застосування режиму відстрочення та розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління чи збутом боржника. Вказане економічне обґрунтування відповідачем не надано.

Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідачем суду теж не надано.

З огляду на вищевикладене суд вважає клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення передчасним, необґрунтованим, документально не підтвердженим і таким, що не підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області до Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про стягнення податкової заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганськоблтурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (ідентифікаційний код 02662395) суму податкового боргу у розмірі 381277,44 грн. (триста вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят сім грн. 44 коп.), у тому числі з: податку на додану вартість - 246946,56 грн. в доход Державного бюджету України, з орендної плати за землю - 134330,88 грн. в доход місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська, за рахунок коштів платника податків, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, що його обслуговують.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 24 грудня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун