Ухвала

від 30.08.2013 по справі 11/796/1606/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.

суддів Кияшка О.А., Чорного О.М.

за участю прокурора Отроша В.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією прокурора Беби Є.Г. на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2013 року про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2013 року кримінальна справи про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судима;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судима;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України направлена прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він у вересні 2007 року, з метою шахрайського заволодіння грошовими АБ «Синтез», який розташований за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А, вступив у злочинну змову із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Після чого з метою виконання злочинного умислу, останні домовились отримати кредит в зазначеній банківській та отримані грошові кошти використати власний розсуд, без подальшого повернення до АБ «Синтез» отриманих в кредит коштів.

Продовжуючи виконання злочинного умислу, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 оформити на себе кредитний договір в АБ «Синтез», а отримані грошові кошти передати йому чи ОСОБА_6 За вчинення зазначених дій ОСОБА_4 пообіцяв ОСОБА_5. керівну посаду в банку де працював, а саме: TOB «Фінростбанк», на що остання погодилась. З метою виконання злочинної домовленості ОСОБА_6, працюючи генеральним директором TOB «Фінростгруп» (ЄДРПОУ 33313855), підробила довідку про нараховану заробітну плату ОСОБА_5 та надала її останній для пред'явлення до АБ «Синтез» з метою отримання кредиту.

Після чого ОСОБА_5, здійснюючи раніше обговорені дії направлені на заволодіння грошовими коштами АБ «Синтез», 01.10.2007 року прибула до зазначеної установи, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А. Знаходячись за вказаною адресою, ОСОБА_5, зловживаючи довірою працівників АБ «Синтез», шахрайським шляхом, користуючись підробленою довідкою, указавши в клопотанні на отримання кредиту неправдиву інформацію про мету отримання кредиту, уклала кредитний договір №011007/4. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_5 надано кредит в сумі 300 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 1 515 000 гривень, на термін до 30.10.2008 року. З метою створення уяви у працівників банку про добросовісність своїх намірів, ОСОБА_6 запропонувала працівникам банку виступити поручителем ОСОБА_5 по вказаному кредитному договору, та уклала договір іпотеки, посвідчений 01.10.2007 року приватним нотаріусом за №799.

Отримавши в АБ «Синтез» грошові кошти в розмірі 300 000 доларів США, ОСОБА_5 передала їх ОСОБА_6, яка в свою чергу вказані грошові кошти передала ОСОБА_4 Останній, будучи головою спостережної ради TOB «Фінростбанк», та знаючи, що при не виплаті відсотків та тіла кредиту, дії позичальника можуть містити в собі ознаки складу злочину, та працівники банку можуть звернутись до правоохоронних органів із відповідною заявою про злочин, умисно маючи намір приховати вчинений злочин, та уникнути відповідальності почав вчиняти дії, які в дальшому вказали б на те, що між кредитором та позичальником виникли цивільно-правові відносини, та засобів для повернення кредиту останній не має. З даною метою, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 протягом певного часу надавали ОСОБА_5 грошові кошти для оплати відсотків по кредиту. Після чого переставали виплачувати відсотки з метою пролонгації кредитного договору, та кілька разів його пролонгували. 23.07.2008 року з метою створення уяви у працівників банку про неможливість виплати кредиту у зв'язку із незалежними від волі позичальника обставинами, та уникнення в подальшому кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 виступив поручителем ОСОБА_5 по зазначеному кредитному договору та запевнив працівників банку, що грошові кошти будуть повернуті вчасно. Після чого знаючи про те, що ОСОБА_5 не має ніякого майна, яке можна було б стягнуті з останньої в рахунок погашення кредитної заборгованості, виплативши в червні - липні 2008 року 50 000 доларів США основного боргу, вчинивши на його думку всі обставини для уникнення відповідальності, від виконання зобов'язань по кредитному договору відмовився. Всього ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заволоділи грошовими коштами АБ «Синтез» загальною сумою 250 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на 01.10.2007 становило 1262500 грн., що в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Дії ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як шахрайство, шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Дії ОСОБА_5 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як шахрайство, шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та за ч. 3 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

Дії ОСОБА_6 органами досудового слідства кваліфіковані ч. 4 ст. 190 КК України, як шахрайство, шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та за ч. 2 ст. 366 КК України - внесення службою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

На постанову суду про повернення справи на додаткове досудове розслідування прокурор Беба Є.Г., який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.13 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_6, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України, скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

При цьому прокурор вказує на те, що всі недоліки досудового слідства, зазначені у постанові суду, при необхідності, за клопотанням сторін для підтвердження чи спростування їх позицій, суд має змогу усунути в судовому засіданні шляхом ретельного допиту підсудного, свідків, виклику й допиту нових свідків, витребування необхідних документів, а також шляхом давання судових доручень у порядку, передбаченому ст.315-1 КПК України.

Щодо грубого порушення слідчим права ОСОБА_6 на захист, слідчий Дуда В.Я. в ході судового слідства пояснив, що ОСОБА_6 були, роз'яснені її права та вона сама підписала протокол про відмову від захисника. Дане питання було з'ясоване в ході судового слідства, але суд з невідомих причин не прийняв це до уваги.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляції, вважаючи постанову суду законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає, а постанову суду належить залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 22 КПК України 1960 року прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

Статтею 64 КПК України 1960 року передбачено, що у кримінальній справі підлягають доказуванню подія злочину (час, спосіб, місце і інші обставини злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

У постанові суду про повернення на додаткове досудове розслідування справи про обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказано, що органи досудового слідства не виконали вимог ст. ст. 22, 64 КПК України 1960 року, оскільки не з'ясували обставини щодо укладання та виконання договору іпотеки між ОСОБА_6 і АБ «Синтез» на забезпечення кредитного договору, та не з'ясували обставини, за яких була виготовлена довідка № 83 від 20.09.2007 року про нараховану заробітну плату ОСОБА_5

Такі висновки суду обґрунтовані матеріалами справи, з яких убачається, що з метою забезпечення кредитного договору 01 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 і АБ «Синтез», цього ж дня, тобто 01 жовтня 2007 року, був укладений договір іпотеки між ОСОБА_6 і АБ «Синтез», згідно з яким банку було передано дві земельні ділянки: площею 0,0537 га та 0,4131 га, розташовані по АДРЕСА_6, вартістю 3309629 гривень.

На момент порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рішенням Київо-Святошинського районного суду Київської області був задоволений позов АБ «Синтез», на користь якого з ОСОБА_6 стягнуто суму заборгованості по кредитному договору № 011007/4 від 01.10.2007 року за період з 01.12.2008 року по 30.06.2009 року в розмірі 2499868 гривень 21 коп. шляхом звернення стягнення на нерухоме майно відповідача, а саме: дві земельні ділянки, площею 0,0537 га та 0,4131 га, розташовані по АДРЕСА_6, які були предметом договору іпотеки.

Проте, вказані обставин органами досудового розслідування не з'ясовувались і такі обставини, відповідно, не відображені в обвинуваченні.

Також органами досудового розслідування не перевірили показання ОСОБА_6 про те, що довідка про зарплату, видана ТОВ «Фінростгруп» ОСОБА_5, була виготовлена працівниками ТОВ «ЦБО «Партнер», з яким був укладений договір на ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Так, на слідстві не встановлювались особи, які займались веденням бухгалтерського обліку в ТОВ «Фінростгруп», не встановлена особа на прізвище ОСОБА_9, яка, як бухгалтер ТОВ «Фінростгруп», підписала довідку, а також не встановлено чи дійсно ОСОБА_5 працювала у ТОВ «Фінростгруп» та, якщо працювала, то який дохід отримала фактично за період, вказаний у довідці.

Вказана неповнота досудового слідства є суттєвою і такою, що не може бути усунута в судовому засіданні шляхом запропонованим прокурором в апеляції. Органи досудового слідства не провели необхідні слідчі дії у такому обсязі, який потрібен для встановлення істини в справі. Перекладення виконання цих дій на суд фактично буде свідчити про покладення на суд обов'язку проведення досудового слідства, що є неприпустимим, оскільки така функція невластива суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком, викладеним у постанові суду про повернення справи на додаткове досудове розслідування, про те, що неповноту досудового слідства не можна усунути в судовому засіданні, та вважає, що суд першої інстанції не порушив вимог ст. 281 КПК України.

Окрім того, у постанові суду про повернення на додаткове досудове розслідування справи про обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказано на неправильність досудового розслідування, яка також не може бути усунута в судовому засіданні, а саме: неконкретність обвинувачення, пред'явленого всім обвинуваченим за ч. 4 ст. 190 КК України.

Неконкретність обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України, полягає у тому, що в обвинуваченні не вказана суть домовленості між обвинуваченими та направленість їх умислу стосовно суми коштів, якою вони мали намір заволодіти, не зазначено, у чому полягала неправдивість інформації, повідомленої ОСОБА_5 працівникам банку, щодо мети отримання кредиту та яким чином ця інформація могла вплинути чи вплинула на прийняття рішення про укладення договору кредитування.

Неконкретність пред'явленого обвинувачення порушує право обвинувачених на захист та є безумовною підставою для повернення справи на додаткове досудове розслідування.

У постанові суду про повернення справи на додаткове досудове розслідування також вказано на те, що при проведенні додаткового розслідування слід перевірити доводи захисника ОСОБА_3 та обвинуваченої ОСОБА_6 про порушення на досудовому слідстві її права на захист, оскільки суд не зміг цього зробити в судовому засіданні, незважаючи на неодноразові нагадування прокуратурі Шевченківського району м. Києва, якій було доручено провести відповідну перевірку.

З матеріалів справи убачається, що прокуратурою Шевченківського району м. Києва не була проведена перевірка доводів обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника про порушення органами досудового розслідування права на захист, на неодноразові нагадування суду про надання результатів такої перевірки прокуратура не реагувала, тому колегія суддів вважає безпідставним посилання в апеляції прокурора на те, що в судовому засіданні згадані обставини були з'ясовані.

Таким чином, постанова суду першої інстанції про повернення на додаткове досудове розслідування справи про обвинувачення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

Керуючись п. п. 11,15 Розділу ХІ. Перехідні Положення КПК України 2012 року, ст. ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2013 року про повернення прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України залишити без змін, а апеляцію прокурора Беби Є.Г - без задоволення.

Судді:

Ковальська В.В. Кияшко О.А. ЧорнийО.М.

[1] Справа № 11/796/1606/2013 Категорія КК: ч. 4 ст. 190

Головуючий у першій інстанції Антонюк М.Л.

Доповідач Ковальська В.В.