Постанова

від 20.12.2013 по справі 809/3617/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2013 р. справа № 809/3617/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

прокурора м. Івано-Франківська - Аверкової Н.О.

представника позивача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - Ковалюк Г.І.

представника відповідача: приватної фірми "Атар" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до приватної фірми "Атар" про стягнення податкового боргу в сумі 18 670,04 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 25.11.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі по тексту - позивач, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську) до приватної фірми "Атар" (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 18 670,04 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57 та пунктів 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України, не погашено самостійно визначені податкові зобов'язання із орендної плати за землю за листопад-грудень 2011 року в сумі 307,25 грн. В порушення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не сплачено зобов'язання по штрафних санкціях з податку на додану вартість застосоване податковими повідомлення-рішеннями від 07.08.2012 року за №0003201592 в розмірі 1 020,00 гривень, від 26.06.2012 року №0002181592 в розмірі 2 040,00 гривень, від 26.04.2012 року №0001241592 в розмірі 2 040,00 гривень, від 27.02.2012 року №0001341502 в розмірі 2 040,00 гривень, від 29.12.2011 року №5824461502 в розмірі 1 020,00 гривень, від 30.11.2011 року №5823401502 в розмірі 2 040,00 гривень за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість; податку на прибуток застосоване податковими повідомлення-рішеннями від 12.01.2012 року №0000181501 в розмірі 1 020,00 гривень, від 02.04.2012 року №0006881591 в розмірі 1 020,00 гривень, від 01.04.2013 року №0007191501 в розмірі 4 080,00 гривень, за неподання відповідачем податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, ІІ-IV квартал 2011 року, І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, 9 місяців 2012 року і за 2012 рік, відповідно; із орендної плати за землю з юридичних осіб застосоване податковим повідомлення-рішенням від 23.07.2013 року №0014951503 в розмірі 2 040,00 гривень за несвоєчасне подання податкової звітності по орендній платі з юридичних осіб. Крім того, у відповідача згідно даних облікової картки платника податків за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань числиться заборгованість по несплаченій пені з податку на прибуток в сумі 2,79 гривень.

Сума грошових зобов'язань відповідача із орендної плати за землю складає 2 347,25 гривень, з податку на додану вартість - 10 200,00 гривень, з податку на прибуток - 6 122,79 гривень. Дана сума зобов'язань є податковим боргом відповідача, яка станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 18 670,04 гривень і несплачена ним до бюджету.

Прокурор в судовому засіданні адміністративний позов підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю та стягнути з приватної фірми "Атар" податковий борг в сумі 18 670,04 гривень

Представник позивача в інтересах якого заявлено позов, позовні вимоги підтримала з підстав викладених у адміністративному позові. Суду пояснила, що податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 07.08.2012 року за №0003201592, від 26.06.2012 року №0002181592, від 26.04.2012 року №0001241592, від 27.02.2012 року №0001341502, від 29.12.2011 року №5824461502, від 30.11.2011 року №5823401502, якими відповідачу нараховано грошове зобов'язання у загальній сумі 10 200,00 гривень, з податку на прибуток від 12.01.2012 року №0000181501, від 02.04.2012 року №0006881591, від 01.04.2013 року №0007191501, загальна сума грошового зобов'язання по яких складає 6 120,00 гривень, та із орендної плати за землю з юридичних осіб від 23.07.2013 року №0014951503 на суму 2 040,00 гривень, відповідачем не оскаржувались, а тому є узгодженими. Щодо заборгованості відповідача з орендної плати за землю за листопад-грудень 2011 року в загальному розмірі 307,25 гривень, яка самостійно ним визначена помісячно в податковій декларації з плати за землю на 2011 рік, а саме з листопад 2011 року в сумі - 153,65 гривень і грудень 2011 року в сумі - 153,60 гривень, то в силу вимог пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податку зобов'язання не підлягає оскарженню, а тому стягнення такого зобов'язання до бюджету повинно здійснюватися у безспірному порядку. Просила позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 18 670,04 гривень.

Представник відповідача у судові засідання призначені на 09.12.2013 року і 20.12.2013 року двічі не з'явився. Поштові повідомлення-виклики 02.12.2013 року і 12.12.2013 року повернулися на адресу суду із відмітками поштового зв'язку "підприємство відсутнє" та "за зазначеною адресою не числиться" (а.с. 61-62, 74). Однак, відповідно даних Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 09.08.2013 року, місцезнаходження відповідача значиться: вул. І. Макуха, 5, м. Івано-Франківськ, 76018, (а.с. 7-8), тобто адреса, за якою двічі відправлено повістку про виклик до суду та ухвалу про відкриття провадження (а.с. 55, 57, 73). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

За змістом частини 11 статті 35 коментованого Кодексу, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яке не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

Відповідно до приписів частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33, частини 3 і 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію приватної фірми "Атар", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.08.2013 року (а.с. 7-8), та взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України, а окрема їх частина до 01.01.2011 року нормами Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств".

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, плата за землю (в тому числі орендна плата за землю) які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.3., 9.1.1., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

З приводу заборгованості по орендній платі за землю з юридичних осіб , яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларації, суд зазначає наступне.

Виходячи із положень підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України відповідач числиться платником орендної плати за землю.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 коментованого Кодексу плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 286.2 статті 286 вказаного вище Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем, у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, 31.01.2011 року заповнено і подано позивачу податкову декларацію з орендної плати за землю №4166, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за весь 2011 рік і помісячно, в тому числі за листопад 2011 року в розмірі 153,65 гривень і за грудень 2011 року в розмірі 153,60 гривень (а.с. 40-41). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період не виконав та не сплатив до бюджету, і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю за листопад-грудень 2011 рік разом становить 307,25 гривень.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю в сумі 307,25 гривень, які несплачені ним у строки встановлений Кодексом, являється узгодженою заборгованістю приватної фірми "Атар".

З приводу податкового боргу з податку на додану вартість, з податку на прибуток і орендної плати за землю , визначеного відповідачу внаслідок застування штрафних (фінансових) санкцій за наслідками перевірок, суд зазначає наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Щодо податку на додану вартість слід відмітити, що відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України являється платником податку на додану вартість.

Пунктом 203.1, 203.2 статті 203 вказаного Кодексу визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Державної податкової служби (на час виникнення спірних правовідносин) за наслідками проведених камеральних перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складено акти від 30.11.2011 року за №12211/15-2/13657701, від 29.12.2011 року за №13755/15-2/13657701, від 27.02.2012 року за №2092/15-2/13657701, від 26.04.2012 року за №2265/15-2/13657701, від 26.06.2012 року за №4865/15-2/13657701, від 07.08.2012 року за №5946/15-2/13657701, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 49.18.1. (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме не подання (несвоєчасне подання) податкової звітності з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, листопад 2011 року, грудень 2011 року і січень 2012 року, лютий-березень 2012 року, квітень-травень 2012 року та червень 2012 року, відповідно (а.с. 53, 51, 49, 47, 45, 43).

Щодо податкового боргу відповідача з податку на прибуток підприємств , визначеного позивачем за наслідками перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України являється платником податку на прибуток підприємств.

До 01.04.2011 року та після цієї дати платниками податку на прибуток згідно пункту 11.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України і для цілей Розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Положеннями підпункту 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

У судовому засідання встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську області Державної податкової служби 29.12.2011 року, 19.03.2012 року і 26.03.2013 року за наслідками проведених камеральних перевірок податкової звітності з податку на прибуток складено акти за №13628/13657701/15-1, №975/15-1/13657701 і №2531/15-1/13657701, яким встановлено порушення відповідачем пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларацій з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, за ІІ-IV квартал 2011 року, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за 9 місяців 2012 року та 2012 рік, відповідно (а.с. 33, 35, 37).

Щодо застосованої штрафної (фінансової) санкції по орендній платі за землю з юридичних осіб, необхідно відмітити.

Як вже зазначалось судом вище, пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

З матеріалів справи, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську області Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області 23.07.2013 року за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності складено акт за №677/1503, яким встановлено порушення відповідачем пункту 49.18 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України та пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації з плати за землю за 2012-2013 рік (податковий період) (а.с. 39).

Положенням частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську на виконання повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за повторно виявлене порушення податковими повідомлення-рішеннями від 30.11.2011 року за №5823401502, від 29.12.2011 року за №5824461502, від 27.02.2012 року за №0001341502, від 26.04.2012 року за №0001241592, від 26.06.2012 року за №0002181592, від 07.08.2012 року за №0003201592, із урахуванням факту притягнення відповідача у попередніх податкових періодах до відповідальності за неподання обов'язкової звітності, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в загальному розмірі 10 200,00 гривень по податку на додану вартість (а.с. 52, 50, 48, 46, 44, 42).

Податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 року, від 26.06.2012 року, від 26.04.2012 року, від 27.02.2012 року, від 29.12.2011 року, від 30.11.2011 року направлялись позивачем за адресою реєстрації відповідача, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які повертались поштовим відділенням на адресу позивача з відміткою поштового зв'язку "за зазначеною адресою не числиться", копії конвертів яких містяться в матеріалах справи (а.с. 82, 44, 86, 88, 50, 52).

Положеннями пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

По податку на прибуток, позивачем на підставі актів перевірок від 29.12.2011 року, 19.03.2012 року і 26.03.2013 року за повторно виявлене порушення податковими повідомлення-рішеннями від 12.01.2012 року №0000181501, від 02.04.2012 року №0006881501 і від 01.04.2013 року №0007191501, із урахуванням факту притягнення відповідача у попередніх податкових періодах до відповідальності за неподання обов'язкової звітності, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумах 1 020,00 гривень, 1 020,00 гривень і 4 080,00 гривень, відповідно (а.с. 32, 34, 36).

Вказані податкові повідомлення-рішення у відповідності до вимог пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України надіслані відповідачу за адресою, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську на виконання повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за повторно виявлене порушення податковим повідомлення-рішенням від 23.07.2013 року №0014951503, із урахуванням факту притягнення відповідача у попередніх податкових періодах до відповідальності за неподання обов'язкової звітності, застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2 040,00 гривень з орендної плати за землю (а.с. 38).

Вказане податкове повідомлення-рішення 23.07.2013 року направлено відповідачу поштовою кореспонденцією із рекомендованим повідомлення про вручення, про що свідчить відповідний квитанція від 24.07.203 року (а.с. 38).

За таких обставин суд вважає, що згадані вище податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість, податку на прибуток і з орендної плати за землю є врученими відповідачу.

На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковими повідомлення-рішеннями від 30.11.2011 року за №5823401502, від 29.12.2011 року за №5824461502, від 27.02.2012 року за №0001341502, від 26.04.2012 року за №0001241592, від 26.06.2012 року за №0002181592, від 07.08.2012 року за №0003201592 по податку на додану вартість, від 12.01.2012 року №0000181501, від 02.04.2012 року №0006881501 і від 01.04.2013 року №0007191501 з податку на прибуток і від 23.07.2013 року №0014951503 з орендної плати за землю, відповідачем до бюджету не сплачені і заборгованість по них в загальному становлять 18 360,00 гривень.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями від 30.11.2011 року за №5823401502, від 29.12.2011 року за №5824461502, від 27.02.2012 року за №0001341502, від 26.04.2012 року за №0001241592, від 26.06.2012 року за №0002181592, від 07.08.2012 року за №0003201592, від 12.01.2012 року №0000181501, від 02.04.2012 року №0006881501 і від 01.04.2013 року №0007191501, від 23.07.2013 року №0014951503, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції, за неподання декларацій з податку на додану вартість, податку на прибуток та орендної плати за землю відповідно, в загальному розмірі 18 360,00 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня .

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із витягу облікової картки платника податків відповідача з податку на прибуток приватних підприємств станом на 31.12.2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань в сумі 2,76 гривень (а.с. 12-13).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова норма щодо скерування податкових вимог до 01.01.2011 року була врегульована підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Державної податкової служби, вручено відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" за №1/5071 від 13.11.2002 року та "Ю2" за №2/5288 від 15.12.2002 року, які отримані відповідачем 14.11.2002 року та 16.12.2002 року, про що свідчать відповідні записи на корінцях першої та другої податкової вимоги копії, яких містяться в матеріалах справи (а.с. 30-31). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом.

Також, позивач в судовому засіданні подав суду довідку від 20.12.2013 року за №12879/10/10-039/2028, із змісту якої слідує, що з 13.11.2002 року податковий борг приватної фірми "Атар" станом на 20.12.2013 року не переривався та становить 18 670,04 гривень (а.с. 77).

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується декларацією з орендної плати за землю №4166; податковими повідомлення-рішеннями з податку на додану вартість, з податку на прибуток підприємств, з орендної плати за землю від 30.11.2011 року за №5823401502, від 29.12.2011 року за №5824461502, від 27.02.2012 року за №0001341502, від 26.04.2012 року за №0001241592, від 26.06.2012 року за №0002181592, від 07.08.2012 року за №0003201592, від 12.01.2012 року №0000181501, від 02.04.2012 року №0006881501, від 01.04.2013 року №0007191501, від 23.07.2013 року №0014951503; витягами із облікових карток платника податку на прибуток приватних підприємств станом на 31.12.2012 року, по орендній платі з юридичних осіб станом на 31.12.2011 року та 31.12.2012 року, по податку на додану вартість станом на 31.12.2011 року та 31.12.2012 року; податковими вимогами форми "Ю1" за №1/5071 від 13.11.2002 року та "Ю2" за №2/5288 від 15.12.2002 року; довідкою про борг від 04.10.2013 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 40-41, 52, 50, 48, 46, 44, 42, 32, 34, 36, 38, 12-13, 14-21, 22, 23-26, 27-29, 30, 31).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно розраховані відповідачем та визначені позивачем податковими повідомлення-рішеннями грошові зобов'язання по податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств та орендній платі за землю в загальній сумі 18 670,04 гривень, являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 18 670,04 гривень у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями статті 290 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Згідно пункту 4 статті 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів. Отже, стягнення заборгованості по орендній платі слід здійснювати в користь місцевого бюджету.

З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з приватної фірми "Атар" податкового боргу в сумі 18 670,04 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватної фірми "Атар" (ідентифікаційний код 13657701, вул. І. Макухи, 5, м. Івано-Франківськ, 76018) з її розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватній фірмі "Атар" в дохід бюджету податковий борг з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств в сумі 16 322 (шістнадцять тисяч триста двадцять дві) гривні 79 копійок.

Стягнути з приватної фірми "Атар" (ідентифікаційний код 13657701, вул. І. Макухи, 5, м. Івано-Франківськ, 76018) з її розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватній фірмі "Атар" в дохід місцевого бюджету податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 2 347 (дві тисячі триста сорок сім) гривень 25 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25.12.2013 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.