Рішення

від 23.12.2013 по справі 910/23080/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23080/13 23.12.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Інвестальянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ"

про стягнення 99967,63 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача: Смольянінова Ю.Ю. (дов. від 28.10.2013))

Від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.12.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

28.11.2013 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Інвестальянс" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" (надалі - відповідач) про стягнення 99 967,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/23080/13, розгляд справи призначено на 23.12.2013.

В судове засідання, призначене на 23.12.2013, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи та документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 23.12.2013, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 (2.04.2009)"передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

19.12.2012 між позивачем (надалі за текстом - підрядник) та відповідачем (надалі за текстом - замовник) був укладений договір про виконання робіт №19/12-2012КБ (далі за текстом - контракт)(належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника власними силами і засобами роботи по ремонту та опорядженню сходових клітин житлових п'ятиповерхових будинків за адресою м. Київ, Дніпровський район, вул. Дарницький бульвар, б. 19,21, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно умов даного договору.

Пунктом 5.2.2 Договору сторони визначили, що замовник зобов'язується здійснити оплату вартості робіт по договору після підписання відповідного акту здачі прийняття виконаних робіт. Підписання акта здачі-приймання робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п. 6.11 договору).

На виконання умов договору сторонами були підписані в двохсторонньому порядку акти приймання виконаних будівельних робіт (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем виконано робіт по договору на загальну суму 169 227,29 грн., однак відповідач здійснив оплату лише частково, у сумі 63 000 грн.

У відповідності до п. 5.5 Договору, позивач компенсує замовнику послуги ген підряду 5% вартості виконаних робіт, згідно актів виконаних робіт за звітній період. Замовник має право утримати 5% вартості виконаних робіт, згідно актів виконаних робіт за звітній період за рахунок коштів, що підлягають сплаті за виконані роботи. Отже послуги генпідряду становлять суму в розмірі 8 461,37 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків підписаного обома сторонами борг відповідача перед позивачем становить 97 765,92 грн.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору підряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи яких доказів повної оплати заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором № 19/12-2012КБ від 19.12.2012 в сумі 97 765,99 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 201,71 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОЛ" (01054, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 7; ідентифікаційний код: 21570210) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східний Інвестальянс" (04123, м. Київ, вул. Галицька, буд. 12, оф. 13; ідентифікаційний код 34343880) 97 765 (дев'яносто сім тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 92 коп. - основного боргу, 2 201 (дві тисячі двісті одна) грн. 71 коп. - 3 % річних та 1 999 (одна дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 35 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.12.2013

Суддя М.О. Лиськов