Постанова

від 10.12.2013 по справі 821/2608/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. 12 год.01 хв.Справа № 821/2608/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Кравченка С.А.,

відповідача - Кротко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського фермерського господарства "Ветров" до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Селянське фермерське господарство "Ветров" (далі - позивач, СФГ "Ветров") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області щодо неповідомлення про місце і час проведення розгляду заперечень на акт перевірки від 17.06.2013 року №288/22-0/35613026;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року № 0000442200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 28 227,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 22582,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5645,50 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що при проведенні перевірки та оформленні її результатів податковим органом вчинено ряд протиправних дій та бездіяльність внаслідок чого оскаржуване повідомлення-рішення є незаконним. Так, позивач вказує, що порушуючи п.86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, відповідач свого обов'язку щодо повідомлення платника податків про місце і час проведення розгляду заперечень не виконав, повідомлення про розгляд заперечень не направив, здійснивши при цьому формальний розгляд заперечень шляхом копіювання змісту акту перевірки. Позивач також вказує, що під час проведення перевірки та складання акта перевірки податковим органом використано документи, які не передбачені чинним законодавством України, висновки про нікчемність договорів, укладених СФГ «Ветров» з контрагентом ТОВ «Нафтотранссервіс», зроблено на підставі непідтверджених, недостовірних, неповних даних та доказів із посиланням на документи, які не лише не стосуються діяльності СФГ «Ветров», а й взагалі не є первинними документами в розумінні Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечив щодо вказаних позовних вимог, оскільки вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки вважає, що в ході перевірки СФГ «Ветров» встановлено вчинення господарської операції з його контрагентом ТОВ «Нафтотранссервіс» без мети настання реальних наслідків, що є підставою для встановлення з боку СФГ «Ветров» порушень при декларуванні податкового кредиту по операціям з придбання у вказаного контрагента дизельного палива.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2013 року, судом протокольно ухвалено щодо процесуального правонаступництва шляхом допуску до судового розгляду в якості відповідача Цюрупинську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління Міндоходів у Херсонській області ( далі - ОДПІ), яка є правонаступником Цюрупинської державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши в сукупності надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Селянське фермерське господарство «Ветров» зареєстровано 28.11.2001 року в Цюрупинській районній державній адміністраціїї Херсонської області як юридична особа, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію та взято на податковий облік ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області 17.12.2001 р. за № 081/898.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ДПІ у Цюрупинському районі від 03.06.2013 р. № 148 та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1. ст.20, ст.79 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України посадовою особою була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка СФГ «Вєтров» по взаємовідносинам з ТОВ "Нафтотранссервіс" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011 р. по 30.10.2011 р., за результатами якої було складено акт від 17.06.2013 року № 288/22- 0/35613026 (далі - акт перевірки № 288/22-0).

Перевіркою встановлено, порушення п.198.1 ст.198, п.200.1 п.200.2 п. ст.200 Податкового кодексу України внаслідок встановлення нікчемності операцій та завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 22 582,00 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки податковим органом було прийнято 01.07.2013 року податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року № 0000442200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 28227,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 22582,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5645,50 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

Суд, оцінюючи дії суб'єкта владних повноважень з урахуванням позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ОДПІ щодо неповідомлення позивача про місце і час проведення розгляду заперечень на акт перевірки від 17.06.2013 року №288/22-0/35613026, які предметом розгляду у даній справі, встановив наступне.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що не погодившись з висновками перевірки, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, СФГ «Ветров» було зазначено 12 питань та фактів щодо незгоди з актом перевірки, у зв'язку з чим просили надати можливість СФГ «Ветров» брати участь у розгляді заперечень, надати відповідь на дані заперечення у порядку п. 86.7 Податкового кодексу України та за результатам розгляду заперечень не приймати податкове повідомлення-рішення про донарахування сум ПДВ та фінансових санкцій. Проте, в порушення п.86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повідомлення платника податків про місце і час проведення розгляду заперечень. При цьому, представник позивача також вказав, що отримавши відповідь на заперечення та ознайомившись з його текстом СФГ «Ветров» прийшло до висновку, що відповідач формально підійшов до складання відповіді на заперечення, обмежившись примітивним копіюванням самого акту перевірки оскільки у відповіді немає обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, відображеного СФГ «Ветров» в запереченнях, не робив підсумок щодо обґрунтованості заперечень, що є також доказом протиправної бездіяльності.

В судовому засіданні було допитано в якості свідка ревізора-інспектора ОСОБА_4, яка підтвердила про помилкове не повідомлення позивача про дату розгляду заперечення, проте фактично повідомлення від 21.06.2013 р. № 2 про запрошення СФГ «Ветров» на розгляд заперечення було оформлено, про що свідчить копія наявна у матеріалах справи.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

З огляду на вищевказані приписи Податкового кодексу та враховуючи, що в ході розгляду справи ревізором - інспектором було підтверджено не виконання обов'язку податкового органу щодо повідомлення платника податків про місце і час проведення розгляду заперечення на акт перевірки, тому суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивач був позбавлений законного права захищатися при зазначених вище обставинах.

Надаючи оцінку правомірності зменшення позивачу суми податкового кредиту за жовтень 2011 р. на суму 22582,00 грн., внаслідок визнання угоди з ТОВ "Нафтотранссервіс" нікчемною, суд виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 4-7), що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України було встановлено, СФГ «Вєтров» мало взаємовідносини з фіктивними постачальниками а саме ТОВ «Нафтотранссервіс» (м.Херсон), оскільки актом від 23.04.13 р №2390/22.6/30245835 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ „Нафтотранссервіс" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ „Саноіл Торг" за період з 01.01.2010 р. по 01.04.2013 р., встановлено, що ДПІ у м. Херсоні отримано постанову старшого слідчого СВ ДПІ у м. Н.Каховка Херсонської області ДГІС майора податкової міліції Демидова Ю.С. від 08.04.2013 про проведення у рамках кримінального впровадження №32013110100000031 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Нафтотранссервіс" по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» (код 37269136), та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» товарно-матеріальних цінностей, під час проведення якої ТОВ "Нафтотранссервіс" надано документи, якими задокументовано реалізацію дизельного палива на адресу СФГ "Ветров" на загальну суму 14148,50 грн., у т.ч. ПДВ 24 024,75 грн., а саме: договір від 09.03.11 р. №42, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні згідно наведеного переліку. Проте, проведеним у рамках кримінального впровадження №32013110100000031 досудовим розслідуванням встановлено, що групою осіб створено злочинну схему незаконної мінімізації податкових зобов'язань, згідно якої невстановлені розслідуванням особи, створили документальне оформлення купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю ряду підприємств, в тому числі ПП «Тоэрис» (код 32907616), ТОВ «Інфініті» (код 37585953), ТОВ «Ценфинторг» (код 35989010), що здійснюють фіктивну діяльність та за участю ТОВ «Саноіл-Торг» (код 37269136), яке задіяли в якості транзитного підприємства в злочинному ланцюгу незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Своїми діями вказана група осіб сприяла діючим підприємствам, серед яких ТОВ „Нафтотранссервіс" (код 30245835) в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. Отже, задокументовані операції ТОВ „Нафтотранссервіс" з придбання товару невідомого походження у ТОВ «Саноіл Торг» та його подальшої реалізації на адресу покупцям, серед яких є СФГ "Ветров" здійснювалися без мети реального настання правових наслідків виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

При цьому, відповідач на стор. 8 акту перевірки підтвердив, що між СФГ "Ветров" (покупець) та ТОВ „Нафтотранссервіс" (постачальник) укладено договір № 42 поставки нафтопродуктів від 09.03.2011 р, відповідно до п.п. 1.1. п.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти в подальшому «Товар» відповідно до умов договору та додатковими угодами. Згідно даного договору протягом вересня-жовтня 2011 року ТОВ «Нафтотранссервіс» було поставлено СФГ «Ветров» дизпаливо, про що свідчить перелік видаткових та податкових накладних, наведений на стор. 8- 9 акту перевірки. Крім того, ревізором-інспектором вказано, що до перевірки надано товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи, зокрема сертифікат відповідності, в якому зазначено виробник продукції ООО «Лукойл - Волгограднефтепереработка», 400029 Росія, м. Волгоград, вул. 40 рок. ВЛКСМ,55, Росія, а також щодо здійснення розрахунків між підприємствами у безготівковій формі (стор 11 акту перевірки).

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відсутній спір про наявність у позивача первинних документів щодо вчиненої господарської операції, а саме: договору, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахункових документів про сплату коштів за отриманий товар.

Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, фактичного здійснення в період за вересень жовтень 2011 р. поставки дизельного палива від ТОВ «Нафтотранссервіс» до СФГ «Ветров», що свідчить про здійснення угоди без мети настання реальних наслідків.

Судом встановлено, що СФГ «Ветров», яке має статус сільськогосподарського виробника надає до ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС дві декларації з податку на додану вартість за кожен період, а саме:

- загальну Декларація з податку на додану вартість, де суб'єктом господарювання декларуються операції, що не пов'язані з виробництвом (продажем) сільськогосподарської продукції (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальних умовах), надалі Декларація з ПДВ (загальна);

- скорочену Декларація з податку на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника, сума якого нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), надалі Декларація з ПДВ (скорочена).

В акті перевірки на стор. 17 ревізор-інспектор вказує, що порушення позивачем п.198.1 ст. 198 , п. 200.1 п. 200.2 п. ст. 200 Податкового кодексу України було встановлено внаслідок того, що СФГ «Ветров» включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 24024,75 грн. (ряд. 13 декларацій з податку на додану вартість ( скорочена) за жовтень 2011 року), що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року та додатку 2 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, а саме на підставі виписаних ТОВ «Нафтотранссервіс» податкових накладних № 167 від 29.09.2011 р. на суму без ПДВ 61 050,00 грн., сума ПДВ 12 210,00 грн., податкова накладна № 91 від 22.10.2011 р. на суму без ПДВ 59 073,75 грн., сума ПДВ 11 814,75 грн., при цьому згідно даних за результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів аналітичної системи податкового блоку встановлено, що податкові зобов'язання постачальника ТОВ «Нафтотранссервіс» зменшені за результатами перевірки (акт від 23.04.2013 №2390/22.6/30245835) на загальну суму ПДВ 22 582,00 грн.

Отже, судом встановлено, що оскаржувана сума зменшення ПДВ в сумі 22582,00 грн. сформована ОДПІ внаслідок зменшення задекларованих постачальником ТОВ «Нафтотранссервіс» податкових зобов'язань за наслідками поставки на адресу позивача дизельного палива згідно акту перевірки ТОВ «Нафтотранссервіс».

Суд не погоджується з вказаним висновком відповідача і вважає його протиправним, виходячи з наступного.

З метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. № 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість" Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації ДПС розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Метою розробки Системи є вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ: розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів з використанням інформації актів/довідок перевірки платника ПДВ (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум ПДВ.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні із забезпеченням доступу до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для контрольно-перевірочної роботи.

Отже система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів використовується лише підрозділами органів ДПС у своїй роботі.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні в АІС «Система автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розмірі контрагентів» розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагента ТОВ «Нафтотранссервіс» на підставі актів перевірок контрагентів не є такими, що сталися з вини позивача, а тому не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за результатами відносин з вказаним контрагентом.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ ( далі Податковий кодекс України).

Згідно пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначалось вище, що відповідачем не заперечувалось про наявність укладеного між позивачем та ТОВ «Нафтотранссервіс» договору поставки нафтопродуктів від 09.03.2011 р. за № 42, видаткових, податкових накладних, ТТН платіжних документів щодо сплати СФГ «Ветров» вартості дизельного палива та відповідної суми ПДВ у складі ціни товару.

При цьому, анулювань свідоцтв платника податку на додану вартість учасників угоди на час її реалізації та видачі податкових накладних судом не встановлено. Навпаки, відповідно до акту перевірки ТОВ «Нафтотранссервіс» від 23.04.13 р №2390/22.6/30245835 вказаний суб'єкт господарювання взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 03.04.2009 р., станом на звітну дату перебуває на обліку в ДПІ у м.Херсоні, свідоцтво платника ПДВ від 03.04.2009 р. № 100221371. Таким чином, на момент укладення договору та документальне оформлення його виконання, ТОВ «Нафтотранссервіс» мав право на оформлення податкових накладних.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що СФГ «Ветров» здійснює діяльність що вирощування зернових культур, тому позивачем на підтвердження використання придбаного у ТОВ «Нафтотранссервіс» дизельного палива безпосередньо у господарській діяльності надав суду відомості щодо заправки дизельним паливом сільськогосподарської техніки та автомобілів.

За таких обставин, суд вважає, що зобов'язання за спірним договором були виконані в повному обсязі як СФГ «Ветров», так і його контрагентом ТОВ «Нафтотранссервіс», зокрема отримано певний обсяг товару, за який сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів, що є підставою вважати договір між позивачем та вказаним контрагентом укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки. Зміст прав та обов'язків сторін правочину положенням чинного законодавства не суперечать.

Крім того, суд вважає помилковими висновки відповідача, покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, щодо нікчемності поставки ТОВ «Нафтотранссервіс» нафтопродуктів на адресу позивача, оскільки ОДПІ не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Даною нормою визначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена виключно законом, а не актами перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що податковим законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства, оскільки преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи.

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, законодавством передбачено, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, та можуть бути застосовані до іншої особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку позивача) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що позивач у перевіреному періоді перебував на спеціальному режимі оподаткування та відповідно був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Підпунктом 14.1.256. пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що фіксований сільськогосподарський податок для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Пунктом 209.2 ст. 209 цього Кодексу згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках (далі Порядок № 11). Пунктом 4 Порядку № 11 передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України. Контроль за дотриманням вимог цього Порядку здійснюють органи державної податкової служби (п. 5 Порядку № 11).

Зокрема, відповідно до п. 30.8 ст. 30 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем Порядку № 11 щодо нецільового використання коштів податку на додану вартість та підстави для встановлення такого порушення позивачем згідно поданого до ОДПІ Звіту про суми податкових пільг.

Пунктом 14.1.39 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Визначена ОДПІ в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні сума грошового зобов'язання по ПДВ в розмірі 22582,00 грн. має спеціальний режим, оскільки повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств та спрямовується на підтримку власного виробництва і тому зазначена сума не підлягає перерахуванню до бюджету і відповідно не є податковим зобов'язанням позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22582,00 грн., а тому не має підстав і для застосування відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області щодо неповідомлення про місце і час проведення розгляду заперечень на акт перевірки від 17.06.2013 року №288/22-0/35613026.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.07.2013 року №0000442200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 28227,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 22582,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 5645,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянського фермерського господарства "Ветров" (ідентифікаційний код 31694189) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 316,69 грн. (триста шістнадцять гривень 69 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 грудня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1