Рішення

від 03.12.2013 по справі 911/4209/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" грудня 2013 р. Справа № 911/4209/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» ,

с. Мазанка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лідер К» , м. Вишгород,

про стягнення 6 448,36 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Хомяков С.М., уповноважений, довіреність від 14.10.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», с. Мазанка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, звернувся до господарського суду Київської області з позовом без номера та дати до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лідер К», м. Вишгород, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки від 07.05.2012р. №ДТ-60 (006274) в сумі 6 448,36 грн., з яких: 4 765,38 грн. основної заборгованості, неустойка в сумі 1 556,00 грн., 3% річних в сумі 287,47 грн., та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання договору поставки від 07.05.2012р. №ДТ-60 (006274) здійснював поставку відповідачу товару, в тому числі у грудні 2013р. поставив відповідачу товар за видатковими накладними від 05.12.2012р. №РН-60-068270 та від 12.12.2012р. №РН-60-069639 на загальну суму 4 765,38 грн. Відповідач в порушення умов договору поставки за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість за поставлений у грудні 2012р. товар в сумі 4 765,38 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення неустойка (пеня) в сумі 1 566,00 грн. та 3% річних в сумі 287,47 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4209/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2013р.

25.11.2013р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли витребувані ухвалою суду від 12.11.2013р. документи.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно залученої до матеріалів справи виписки ААВ № 236118 від 16.03.2012р. копію ухвали господарського суду від 12.11.2013р., відповідно належним чином виконав вимоги ст. 64 ГПК України щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія», с. Мазанка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (далі по тексту - ТОВ «Кримська водочна компанія»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лідер-К», м. Вишгород (далі по тексту - ТОВ «ТД «Лідер-К»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 07.05.2012р. між ТОВ «Кримська водчна компанія» (постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Лідер-К» (покупець) Договір поставки №006274 (далі - Договір), згідно якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (далі по тексту - продукція/товар) в асортименті партіями згідно накладних та на умовах цього Договору; погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов Договору:

- всі поставки продукції за накладними, оформленим сторонами протягом терміну дії даного Договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного Договору, навіть за відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в самій накладній (п. 1.4. Договору);

- ціна, асортимент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за цим Договором, вказуються в додатковій угоді (Додатку/Специфікації до цього Договору) або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної (п. 2.1. Договору);

- ціна цього Договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом терміну дії цього Договору (п. 2.3. Договору);

- покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за цим Договором, є видаткова накладна, або ТТН №1-ТН/алког./ або цей Договір (п. 2.7. Договору);

- покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим Договором партію продукції не пізніше7 (семи) календарних днів з моменту її передачі (п. 2.9. Договору);

- моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної (п. 2.10 Договору);

- моментом виконання зобов'язання покупця по оплаті продукції вважається дата зарахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок постачальника (п. 2.14 Договору);

- у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у пункті 2.9. Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена (п. 4.1. Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р. Термін дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну дії Договору жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю (п. 7.1. Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Частиною 1 ст. 173 та пунктом 2 частини 1 ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, у грудні 2012р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 4 765,38 грн., про що свідчать копії підписаних повноважними представниками обох сторін та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме: видаткова накладна від 05.12.2012р. №РН-60-068270 на суму 822,60 грн. та

видаткова накладна від 12.12.2012р. №РН-60-069639 на суму 3 942,78 грн.

Належним чином засвідчені копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи, а оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні.

Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.9. Договору сторонами погоджено, що покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим Договором партію продукції не пізніше7 (семи) календарних днів з моменту її передачі. Згідно положень пункту 2.10 Договору моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

З огляду на викладене за поданими документами суд достовірно встановив, що товар було поставлено позивачем відповідачу і строк оплати переданого товару є таким, що настав.

Як стверджує позивач, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого в грудні 2012р. товару не виконав, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість в сумі 4 765,38 грн.

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзив на позов суду не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості товару суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Торговий дім «Лідер К» своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого товару на суму 4 765,38 грн. в строк, визначений пунктом 2.9 Договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4 765,38 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню), передбачену пунктом 4.1 Договору, в сумі 1 556,00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у пункті 2.9. Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%. Постановою правління НБУ від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,0%.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 4.1 Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- встановлені постановами правління НБУ від 21.03.2012р. №102 та від 10.06.2013р. №209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ та виходячи з наступного розрахунку:

виходячи з наступного розрахунку:

документстрок оплати (п. 2.9 Договору)фактично сплачено , грн.основний борг , грн.кількість днів простроченняпеня , грн. видаткова накладна від 05.12.2012р. на суму 822,60 грн. 12.12.2012р. 822,60 7 днів (13.12.2012-19.12.2013) 2,36 видаткова накладна від 12.12.2012р. на суму 3942,78 грн. 19.12.2012 4 765,38 183 дні (частина 6 ст. 232 ГК України) 356,15 всього 4 765,38 358,51 Судом встановлено, що за шість місяців з дня, коли зобов'язання мало бути виконано з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня в сумі 358,51 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 287,47 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- спосіб захисту майнового права, передбачений статтею 625 ЦК України та виходячи з наступного розрахунку:

документстрок оплати (п. 2.9 Договору)фактично сплачено , грн.основний борг , грн.кількість днів прострочення 3% річних , грн. видаткова накладна від 05.12.2012р. на суму 822,60 грн. 12.12.2012р. 822,60 7 днів (13.12.2012-19.12.2013) 0,47 видаткова накладна від 12.12.2012р. на суму 3942,78 грн. 19.12.2012 4 765,38 323 дні (20.12.2012-07.11.2013р. ) 126,51 всього 4 765,38 126,98 судом встановлено, що за заявлений позивачем період станом на 07.11.2013р. включно, з відповідача належать до стягнення 3% річних в сумі 126,98 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лідер К» на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» заборгованості в сумі 5 250,87 грн., з яких: основна заборгованість в сумі 4 765,38 грн., пеня в сумі 358,51 грн. та 3% річних в сумі 126,98 грн., та, у відповідності до положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. 549, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 627, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 179, ч. 1 ст. 181, ст. 230, ч. ч. 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лідер К» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лідер К» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 38085379)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський р-н, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19, код ЄДРПОУ 36499654)

4 765,38 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень тридцять вісім копійок) основної заборгованості,

358,51 грн. (триста п'ятдесят вісім гривень п'ятдесят одну копійку) пені,

126,98 грн. (сто двадцять шість гривень дев'яносто вісім копійок) 3% річних,

1 401,00 грн. (одну тисячу чотириста одну гривню нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 19.12.2013р.