Рішення

від 05.12.2013 по справі 919/916/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року справа № 919/916/13 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99045, АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_2)

до виробничо-будівельного кооперативу "Опора"

(99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10)

про стягнення 29768,95 грн. ,

головуючий суддя: Щербаков С.О .

судді: Лотова Ю.В.,

Сімоходська Д.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 16.09.2013;

представника відповідача - Бекірова К.М., довіреність б/н від 11.05.2013 ,

Суть спору:

06.08.2013 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до виробничо - будівельного кооперативу «Опора» про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором поставки №27/09-п від 03.01.2009 у розмірі 29768,95 грн., з яких : 24105,82 грн. - основна сума заборгованості, 3374,81 грн. - пеня, 2169,52 грн. - 3% річних, та 118,80 - інфляційні втрати.

Позовні вимоги з посиланням на статті 264, 512, 514, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 234 Господарського кодексу України, умови договору поставки №27/09-п від 03.01.2009, договору про відступлення права вимоги від 15.06.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №27/09-п від 03.01.2009 щодо своєчасної сплати заборгованості за поставлений товар на суму 24105,82 грн., у зв'язку із чим, на думку позивача, він як новий кредитор, має право вимагати від відповідача оплату заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.08.2013 було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 27.08.2013 відкладався на 16.09.2013 та 16.09.2013 на 03.10.2013. У судовому засіданні 03.10.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів - до 22.10.2013 та відкладено розгляд справи на 16.10.2013.

Ухвалою суду від 16.10.2013 було вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи колегіально, у складі трьох суддів.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №441 від 18.10.2013 на виконання ухвали суду від 16.10.2013 визначено склад колегії суддів за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, за результатом якого у справі №919/916/13 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий - суддя Щербаков С.О., судді - Сімоходська Д.О., Лотова Ю.В.

Ухвалою суду від 21.10.2013 зазначену справу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Щербакова С.О., суддів Сімоходської Д.О., Лотової Ю.В. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2013.

Розгляд справи 18.11.2013 відкладався на 04.12.2013 та 04.12.2013 оголошувалась перерва до 05.12.2013.

В судовому засіданні 05.12.2013 позивачем була надана письмова заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить рахувати перебіг строку позовної давності з моменту підписання Акту звірення взаємних розрахунків, а саме з 01.07.2011 та стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості за договором в розмірі 27105,70 грн.

Згідно п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями), ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяві (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається зі змісту зазначеної заяви у ній позивач фактично просив доповнити підстави позову, зокрема, посилаючись на видаткову накладну №42 від 30.12.2008 на суму 18884,75 грн., яка на його думку не була сплачена позивачем.

Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, поданої 06.08.2013, підставою позову стало неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №27/09-п від 03.01.2009, а отже поставка товару на суму 18884,75 грн. згідно накладної №42 від 30.12.2008, не могла бути здійснена на підставі договору поставки №27/09-п від 03.01.2009, оскільки він був укладений пізніше.

Раніше, 18.11.2013 позивачем через канцелярію суду було подано копію іншого договору про відступлення права вимоги від 01.01.2009, укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_1 за яким первісний кредитор передає новому кредитору належне йому право вимоги відповідно до усіх зобов'язань, що виникли у зв'язку із господарськими відносинами між первісним кредитором та виробничо-будівельним кооперативом «Опора» за усіма разовими договорами між ними, що були укладені в період до 03.01.2009.

Проте, зазначені обставини свідчать про те, що у заяві про уточнення позовних вимог позивач порушив правила об'єднання вимог позовних вимог, передбачені ст.58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у цій заяві підстави позову засновані вже на двох різних договорах про відступлення права вимоги, а договір про відступлення права вимоги від 01.01.2009 взагалі укладений з боку нового кредитора фізичною особою ОСОБА_1, тобто не суб'єктом господарської діяльності, що перешкоджає розгляд вимог, заснованих на цьому договорі в порядку господарського судочинства.

Таким чином, судова колегія відмовила у прийнятті до провадження заяви позивача про уточнення позовних вимог.

У зв'язку із цим представник позивача не підтримав викладену у заяві про уточнення позовних вимог відмову від нарахованих відповідачу пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Таким чином, представник позивача під час судового засідання 05.12.2013 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві, поданої 06.08.2013.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2013 позовні вимоги не визнав, підтримав раніше наданий ним відзив від 16.09.2013 на позовну заяву (а.с. 42), в якому зокрема вказував, що наданий позивачем акт звірення взаємних розрахунків на підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед позивачем не є належним доказом визнання відповідачем заборгованості, оскільки він був підписаний не відповідачем, а іншою юридичною особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Опора». Крім того, представник відповідача заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності у даній справі.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 05.12.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, судова колегія -

ВСТАНОВИЛА:

03.01.2009 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (постачальник) та відповідачем у цій справі - виробничо-будівельним кооперативом «Опора» (покупець) було укладено договір поставки №27/09-п (далі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, встановлених дійсним договором передати у власність покупця будівельний матеріал сипучій (далі - Товар), а Покупець зобов'язується у порядку та на умовах, встановлених Договором прийняти та оплатити цей товар (а.с. 11).

Відповідно до п. 3.1.-3.2. Договору, покупець сплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у рахунку-фактурі за кожну одиницю товару. Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця на протязі 5-ти банківських днів з моменту фактичної поставки товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 (п. 6.1. Договору).

15.06.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі - Договір від 15.06.2011) (а.с. 12), відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги за Договором №27/09-П від 03.01.2009, а новий кредитор приймає право вимоги що належне первісному кредитору за цим договором.

Пунктом 1.2. Договору від 15.06.2011 визначено, що за передане право вимоги до боржника за Договором поставки новий кредитор сплачує первісному кредитору суму в розмірі 29768,00 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 5.1. Договору від 15.06.2011).

На підтвердження виконання фізичною-особою ОСОБА_5 зі свого боку договору поставки №27/09п від 03.01.2009, позивачем надані видаткові накладні №94 від 09.06.2009 на суму 1299,95 грн., №78-1 від 21.05.2009 на суму 1275,12 грн., №74 від 13.05.2009 на суму 2999,88 грн., №66 від 05.05.2009 на суму 3080,09 грн., №44 від 03.03.2009 на суму 2646,00 грн., а всього на суму 13964,46 грн. (а.с. 69-73).

Крім цього, на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед первісним кредитором - ФОП ОСОБА_5, позивачем суду був наданий акт звірення взаємних розрахунків станом на 01.07.2011, підписаний між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Опора» і скріплений відповідними печатками, згідно якого за даними фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заборгованість відповідача складає 24105,82 грн. (а.с. 9).

Листом на адресу голови правління ВБК «Опора», первісний кредитор наполягав на сплаті заборгованості за поставлений товар, яка згідно акту звірення взаємних розрахунків станом на 01.07.2011 становить 24105,82 грн. та яку він просив сплатити на поточний рахунок позивача - ФОП ОСОБА_1 згідно договору про відступлення права вимоги (а.с. 10).

На думку позивача, відповідачем не була сплачена сума заборгованості за поставлений товар за вищевказаним договором поставки, а тому він, як новий кредитор має право вимоги стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, пені, 3-х відсотків річних та інфляційних втрат.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду із відповідними вимогами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями частини 1 статті 627 названого Кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено Договір поставки №27/09п від 03.01.2009.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, положеннями ст. 518 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (постачальник за договором поставки) на підставі Договору про відступлення права вимоги від 15.06.2011 відступив право вимоги до боржника - виробничо-будівельного кооперативу «Опора» щодо стягнення заборгованості за договором №27-09п від 03.01.2009 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі Договору поставки.

Позивач стверджує, що первісним кредитором - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 були повністю виконані умови договору поставки №27/09п від 03.01.2009 щодо поставки відповідачу товару, на підтвердження чого надав видаткові накладні №94 від 09.06.2009 на суму 1299,95 грн., №78-1 від 21.05.2009 на суму 1275,12 грн., №74 від 13.05.2009 на суму 2999,88 грн., №66 від 05.05.2009 на суму 3080,09 грн., №44 від 03.03.2009 на суму 2646,00 грн., на загальну суму 13964,46 грн.

Також, на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед первісним кредитором - ФОП ОСОБА_5, позивачем був наданий акт звірення взаємних розрахунків станом на 01.07.2011, підписаний між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельний комплекс «Опора» і скріплений відповідними печатками, згідно якого заборгованість складає 24105,82 грн. (а.с. 9).

В той же час, представник відповідача стверджує, що відповідачем була сплачена сума заборгованості за спірним договором поставки в розмірі 14125,70 грн. та на підтвердження такої сплати надав копії платіжних доручень №545 від 30.09.2009 на суму 2663,56 грн., №605 від 30.09.2009 на суму 3610,15 грн., №1084 від 05.05.2009 на суму 3080,09 грн. та №156 від 03.02.2009 на суму 4771,90 грн. (а.с. 76-79).

Однак, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на платіжне доручення №605 від 30.09.2009 на суму 3610,15 грн. як на підтвердження часткової сплати відповідачем суми заборгованості за спірним договором, оскільки в графі призначення платежу зазначено, що сплата здійснюється по рахунку №77 від 07.02.2009 за оренду транспортного засобу, тобто зазначена сума була сплачена за іншим договором.

Суд також не приймає до уваги платіжне доручення №156 від 03.02.2009 на суму 4771,90 грн., оскільки зазначена сума була сплачена по рахунку №71 від 26.12.2008, тобто за рахунком, який не відноситься до спірного договору поставки та був виставлений відповідачу до укладення спірного договору (03.01.2009).

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що первісним кредитором - ФОП ОСОБА_5 був поставлений відповідачу товар за вищевказаним договором поставки на суму 13964,60 грн., однак останній сплатив вартість поставленого товару на суму 5743,65 грн., тобто у відповідача виникла заборгованість перед новим кредитором - ФОП ОСОБА_1 в розмірі 8220,95 грн.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судовою колегією встановлений факт порушення відповідачем умов договору щодо сплати за поставлений товар за договором поставки №27/09п від 03.01.2009 в розмірі 8220,95 грн.

Проте відповідач у своєму відзиві зазначив про необхідність відмови в задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності по зобов'язанням за договором поставки №27/09п від 03.01.2009.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає поняття позовної давності як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до статті 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язані не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В той же час, представник позивача посилається на те, що початком перебігу позовної давності є вищезгаданий акт звірення взаємних розрахунків від 01.07.2011, оскільки його підписання відповідачем свідчить про переривання строку позовної давності.

Водночас, як вбачається з відзиву відповідача, останній серед іншого просив застосувати позовну давність та вказував, що акт звірення взаємних розрахунків від 01.07.2011 не є доказом переривання перебігу позовної давності, оскільки зазначений акт завірений печаткою не відповідача у справі, а іншою юридичною особою, що в свою чергу не свідчить про вчинення відповідачем дій про визнання боргу перед позивачем.

З цього приводу, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Згідно вказівок, викладених у п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати серед іншого підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Як вже було встановлено колегією суддів, в п. 6.1. Договору поставки №27/09п від 03.01.2009 було обумовлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009.

Відповідно до п.3.2. Договору поставки оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця на протязі 5-ти банківських днів з моменту фактичної поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що останньою за датою видатковою накладною, за якою відповідачем на думку позивача не було здійснено розрахунок на протязі 5 банківських днів є видаткова накладна №94 від 09.06.2009 на суму 1299,95 грн.

Таким чином, початком перебігу строку позовної давності у даній справі є 16.06.2009.

Позивачем, на підтвердження наявності заборгованості відповідача - виробничо-будівельного кооперативу «Опора» (ЄДРПОУ 23010685) перед первісним кредитором - ФОП ОСОБА_5, був наданий акт звірення взаємних розрахунків станом на 01.07.2011, підписаний між первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Опора» і скріплений відповідними печатками, згідно якого заборгованість складає 24105,82 грн.

Однак, з цього акту вбачається, що він підписаний та скріплений печаткою не відповідача у справі - виробничо-будівельного кооперативу «Опора» (ЄДРПОУ 23010685), а іншою юридичною особою - товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Опора» (ЄДРПОУ 37251075) та скріплений відповідною печаткою цієї юридичної особи, яка не є стороною у даній справі.

При цьому, судова колегія не погоджується з посиланням позивача на те, що вищезазначені юридичні особи мають одного і того ж керівника Травкіна І.Ю. як на підставу визнання повноважною особою відповідача заявленої суми заборгованості, оскільки згідно статті 2 ЦК України юридична особа є самостійним учасником цивільних відносин. Крім того, під поняттям юридичної особи визначена організація, суб'єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.

Враховуючи зазначені обставини, у колегії суддів відсутні підстави для рахування перебігу строків позовної давності з моменту підписання вказаного акту звірення взаємних розрахунків, а саме з 01.07.2011, оскільки в даному випадку не відбулося переривання строку позовної давності, трьохрічний перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах почав свій перебіг з 16.06.2009 та закінчився через три роки відповідно 16.06.2012 року, тоді як позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості лише 06.08.2013.

Відтак, звернення позивача до суду з відповідним позовом поза межами трьохрічного строку позовної давності свідчить про сплив позовної давності, про застосування якої заявлено позивачем, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Представник позивача будь-яких інших поважних причин пропуску строку позовної давності не вказав.

Крім цього, судова колегія, з огляду на положення п. 4.4.1. вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», також не може розцінювати наданий відповідачем в судовому засіданні 05.12.2013 акт звірення взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.09.2013 як підставу переривання строку позовної давності, оскільки вчинення зобов'язаною особою - відповідачем відповідних дій у вигляді підписання акту звірення взаємних розрахунків та визнання певної суми заборгованості були здійснені 30.09.2013, тобто після спливу строку позовної давності (16.06.2012).

Крім цього, позивачем у позовній заяві були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Однак, у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки. До відповідних додаткових вимог належать серед іншого певні види забезпечення виконання зобов'язань, визначених у частині другій статті 546 ЦК України.

З огляду на викладене, оскільки колегією суддів встановлено, що строк позовної давності до основної вимоги сплив, а тому і не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

В И Р І Ш И ЛА:

1. У задоволенні позову відмовити повністю .

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 10.12.2013.

Головуючий суддя C.О.Щербаков

Суддя Ю.В. Лотова

Суддя Д.О. Сімоходська