Постанова

від 16.09.2013 по справі 2а-11958/12/0170/30

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2013 р. Справа №2а-11958/12/0170/30

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Суворової С.В., за участю секретаря судового засідання Жилич О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП РЕМСТРОЙ 2"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Таврійський Національний Університет ім. В.І. Вернадського,

за участю представників:

позивача - Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № б/н від 30.05.2011 р.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Оніщенко Вікторія Валентинівна, довіреність № 48 від 27.12.2012 р.,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося ТОВ "КП Ремстрой 2" з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сімферополі ДПС з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.12 р. №№ 0005922204, 0005932204, 0005942204.

Позов мотивований тим, що в ході перевірки не досліджувалися первинні документи позивача, а використана Постанова слідчого по кримінальній справі, на підставі чого, відповідачем незаконно зроблений висновок про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "БВП "Строітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Комманд" та прийняті податкові повідомлення - рішення.

Відповідач з позовом не погодився з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Третя особа підтримала позов у повному обсязі та пояснила, що ремонтні роботи позивачем за допомогою судбіпрядних підприємств - ТОВ "БВП "Строітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Комманд" виконані у повному обсязі, за які третя особа розраховувалася бюджетними коштами.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з Обмеженою Відповідальністю "КП Ремстрой 2" зареєстровано юридичною особою з 20.11.2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 145974, виданого Виконавчим Комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та взято на облік платником податків, про що видана довідка ф. № 4-ОПП. (т. І а.с. 22, 23)

Відповідно Довідки АА № 008965 з ЄДРПОУ, позивач проводить діяльність з будівництва будівель - код 45.21.1, інших робіт з завершення будівництва - код 45.45.0. (т. І а.с. 21)

Для здійснення господарської діяльності позивач має Ліцензію Міністерства Регіонального розвитку та будівництва України серії АВ № 459167 від 06.04.2009 р., зі строком дії до 06.04.2012 р. (т. І а.с. 18)

08 жовтня 2012 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "КП Ремстрой 2" ЄДРПОУ 36275524 з питань дотримання вимог податкового законодавства про здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "БВП "Строітель плюс" ЄДРПОУ 31263808, ПП "Комманд" ЄДРПОУ 37081766, КП "Альянс" ЄДРПОУ 32468182 за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 р. (з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.), про що складений акт перевірки № 7086/22-1 (далі - акт). (т. І а.с. 28-42)

Актом встановлені порушення позивачем:

- п. 5.1 ст. 5, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, п. 14.1.191 ст. 14, пп.138.1.1 п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI, щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток всього у сумі 938918 грн., у тому числі у 1 кварталі 2010 року у сумі 311843 грн., у 2 кварталі 2010 року у сумі 14669 грн., у 3 кварталі 2010 року у сумі 109880 грн., у 4 кварталі 2010 р. у сумі 282461 грн., у 1 кварталі 2011 р. у сумі 543 грн., у 2 кварталі 2011 р. у сумі 56163 грн., у 3 кварталі 2011 року у сумі 110589 грн., у 4 кварталі 2011 р. у сумі 52770 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 89580 грн.,

- п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, пп. 187.1.а п.187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 200, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.02.2011 р. № 2755-VІ по факту взаємовідносин з вказаними підприємствами встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі: 766404 грн., у тому числі: за березень 2010 р., у сумі 249474 грн., за травень 2010 року у сумі 7497 грн., за червень 2010 року у сумі 4238 грн., за серпень 2010 року у сумі 49654 грн., за вересень 2010 року у сумі 38250 грн., за жовтень 2010 року у сумі 34697 грн., за листопад 2010 року у сумі 67174 грн., за грудень 2010 року у сумі 124098 грн., за січень 2011 р. у сумі 18350 грн., за травень 2011 року у сумі 18765 грн., за червень 2011 р. сумі 12156 грн., за липень 2011 р. у сумі 7030 грн., за серпень 2011 року у сумі 14649 грн., за вересень 2011 р. у сумі 74485 грн., за жовтень 2011 року у сумі 6526 грн., за листопад 2011 року у сумі 14501 грн., за грудень 2011 р. у сумі 24860 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті 17 жовтня 2012 року податкові повідомлення - рішення:

- № 0005922204 щодо нарахування ТОВ "КП Ремстрой 2" податку на додану вартість в сумі 1039888,25 грн., з яких - 766404,00 грн. основного платежу та 273484,25 грн. штрафних санкцій,

- № 0005932204 щодо нарахування ТОВ "КП Ремстрой 2" податку на прибуток підприємств в сумі 1118632,25 грн., з яких - 938918,00 грн. основного платежу та 179714,25 грн. штрафних санкцій,

- № 0005942204 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ "КП Ремстрой 2" в сумі 89580,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, надав оцінку доказам, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного.

На підставі наказу № 2132 від 19.09.2012 року відповідачем проведена позапланова перевірка фінансово-господарських взаємовідносин змивача з ТОВ "БВП Строітель плюс", КП "Альянс", ПП "Комманд".

При проведенні перевірки відповідачем використані комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, декларації позивача з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, акти "про неможливість проведення зустрічної звірки" контрагентів позивача, постанова слідчого.

В матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалось про те, що правочини між позивачем та ТОВ "БВП Строітель плюс", КП "Альянс", ПП "Комманд", суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності, був відсутній відповідний вирок суду щодо фіктивності контрагентів позивача, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

У період 2010-2012 роки у Таврійському Національному Університеті ім. В.І. Вернадського проводилися ремонтні роботи.

На виконання ремонтних робіт, між ТОВ "КП Ремстрой 2" та Таврійським Національним Університетом ім. В.І. Вернадського були укладені договори підряду:

- № 242 від 01.03.2010 року на поточний ремонт об'єктів ТНУ ім В.І. Вернадського, факультет слав'янської філології та журналістики - пр. Академіка Вернадського, 2 (т. І а.с. 63-66),

- № 243 від 01.03.2010 року на ремонт корпусів "А", "Б" - пр. Академіка Вернадського, 4 (т. І а.с. 67-70),

- № 74 від 01.02.2010 р. на поточний ремонт об'єктів (будівель) ТНУ ім. В.І. Вернадського (т.І а.с. 71-74),

- № 564 від 12.08.2010 р. та № 397 від 28.04.2011 р., № 63 від 17.01.2011 р., № 209 від 17.01.2011 р. на поточний ремонт об'єктів (будівель) ТНУ ім. В.І Вернадського за адресою: м. Сімферополь, проспект Ак. Вернадського, 2, просп. Ак. Вернадського, 4 вул. Леніна, 9-13, вул. Студентська, 10-12, гуртожитку студмістечка: вул. Беспалова, 45-а, 45-б, вул. Рилєєва, 2,4, вул. Радіщева, 76, в м. Алушта СОЛ "Прометей" по вул. Шкільна, 2 (т. І а.с. 78-81, 93-98, т. ІІІ а.с. 199-200, 209-210),

- № 508, № 507 від 21.07.2010 р. з надання послуг на благоустрій території ТНУ ім. В.І. Вернадського (устрій огорожі учбового корпусу по вул. Ялтинській, 20) та (устрій поляни "Лабиринт" на просп. Ак. Вернадського, 2), згідно проекту, розробленого на підставі договору № 12-2009 (т. І а.с. 75-77, 82-89),

- № 62 від 17.01.2011 р. на ремонт столової на проспекті Ак. Вернадського, 4 (т. ІІІ, а.с. 223-224),

- № 82/1 від 01.11.2010 р. на поточний ремонт та технічне обслуговування котельної за адресою: вул. Рилєєва, 4 А (т. ІІІ, а.с. 106-108),

- № 81 від 01.11.2010 р. на поточний ремонт та технічне обслуговування котельної за адресою: проспект Вернадського, 2 А (т. ІV, а.с. 114-116),

- № 80 від 01.11.2010 р. на поточний ремонт та технічне обслуговування котельної за адресою: проспект Вернадського, 4 А (т. IV, а.с. 121-123),

Згідно умов договорів та пояснень третьої особи від 16.09.2013 р., оплата за виконані ремонтні роботи здійснена у повному обсязі за рахунок бюджетного фінансування.

На виконання обов'язків за договорами підряду, позивач уклав з ТОВ "БВП Строітель плюс", КП "Альянс", ПП "Комманд" договори субпідряду:

- з БВП "Строітель Плюс" - № 1123 від 01.09.2011 року, № 1561 від 14.12.2010 р., № 1560 від 01.12.10 р., № 1340 від 01.11.2010р., № 1034 від 01.09.2010 р., № 588 від 15.04.2011 р., № 235 від 01.03.2010 р. (т. І а.с. 54-59, 61),

- з КП "Альянс" - № 327 від 01.03.2010 р., (т. І а.с. 60)

- з ПП "Комманд" - № 56 від 01.09.2010 р., (т. І а.с. 62)

На підтвердження реального здійснення позивачем з контрагентами субпідрядних робіт, до матеріалів справи надані:

- акти виконаних робіт форми КБ-2 по кожному об'єкту окремо, які підписані позивачем та підприємствами - субпідрядниками, довідки форми КБ-3 . (т. І а.с. 99-251, т. ІІ а.с. 1-45, т. V а.с. 1-156 ),

- платіжні доручення (т. ІІІ а.с. 61-198),

- видаткові накладні (т.VІІ а.с. 87-155),

- декларації з податку на прибуток підприємства, з податку на додану вартість із реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (т. ІІ а.с. 46-165, т. V а.с. 202-251, т. VІІ а.с. 1-86),

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні (т. ІІ а.с. 165- 251, т. ІІІ а.с. 1-45, т.VІІ а.с. 156-252, т.VІІІ а.с. 41-155).

Між позивачем, його контрагентами та третьою особою - Замовником підписані акти виконаних робіт форми КБ-2 (т. ІІІ а.с.201-205, 211-218, 225-227, 232-235, 239-241,244-246, т. ІV а.с. 1-105, 109-113, 117-120, 123-254, том VІ)

За виконані роботи з форми № 2 позивачем надавалися третій особі податкові накладні, а суми були включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (т.VІІІ а.с. 1-40)

У Висновку Експертів № 13/13 комплексної судово-економічної та судово-будівельної експертизи від 12 липня 2013 року вказано наступне:

- Актами виконаних робіт Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Ремстрой 2" за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року підтверджується їх фактичне виконання будівельних робіт;

- Висновки акту перевірки № 7086/22-1/36275524 від 08.10.2012 року щодо завищення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 766404,00 грн., щодо заниження податку на прибуток на суму 938918,00 грн. за перевіряємий період не підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "КП Ремстрой 2", а реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "КП Ремстрой 2".(т.VІІІ а.с. 201)

До Висновку комплексної експертизи долучені фотоматеріали експерта по об'єктах, що відремонтовані позивачем за допомогою субпідрядників. (т.VІІІ а.с. 218-250, т. ІХ, т. Х, т. ХІ а.с. 1-322).

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України а саме: діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами та у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судом враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

З метою повного з'ясування обставин справи судом було призначено по справі судово-економічну експертизу, за результатами дослідження якої було встановлено реальність вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання та використання позивачем отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Висновок експертів оцінюється судом в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності із наданими суду первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Правові підстави недовіряти вказаному Висновку - відсутні.

Податкова ж інспекція під час здійснення документальної перевірки не досліджувала питання щодо реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності та не досліджувала питання використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг).

При таких обставинах справи висновок ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо безтоварного характеру фінансово-господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "БВП Строітель плюс", КП "Альянс", ПП "Комманд" та нікчемності правочинів між ними спростовується Висновком судово-економічної експертизи, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача та є недоведеним матеріалами справи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.1. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу не включаються до складу витрат, зокрема: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Оскільки висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість ґрунтується виключно на висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "БВП Строітель плюс", КП "Альянс", ПП "Комманд" без дослідження питання реальності проведення фінансово-господарських операцій та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від вказаних суб'єктів товарів (робіт, послуг) та також ґрунтується на факті порушення кримінальної справи та неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів, то суд вважає такий висновок неправомірним в силу вищевказаних вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України.

Суд вважає за необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі "Булвес АД проти Болгарії", ЄСПЛ додатково зазначив, що "у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції". Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

Таким чином, на прикладі справ "Булвес АД проти Болгарії" та "Бізнес Сепорт Сентр проти Болгарії" ЄСПЛ було фактично впроваджено та закріплено на практиці принцип індивідуалізації юридичної відповідальності суб'єкта податкових правовідносин, який полягає в тому, що платник податків може зазнавати негативних наслідків у податкових правовідносинах з державою тільки у випадку порушення саме цим платником податків вимог національного податкового законодавства. Порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають призводити до негативних податкових наслідків саме для таких контрагентів, які безпосередньо порушують національне податкове законодавство.

Законодавство України передбачає фундаментальну основу для безпосереднього застосування адміністративними судами України Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, в тому числі й численних рішень ЄСПЛ, прийнятими за результатами розгляду заяв щодо порушення Конвенції у податкових правовідносинах між особою (платником податків) та державою.

Статтею 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо передбачено обов'язок адміністративного суду застосовувати судову практику Європейського суду з прав людини.

Керуючись ст. 160, 165, 94, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 0005922204 від 17 жовтня 2012 року щодо нарахування ТОВ "КП Ремстрой 2" податку на додану вартість в сумі 1039888,25 грн., з яких - 766404,00 грн. основного платежу та 273484,25 грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 0005932204 від 17 жовтня 2012 року щодо нарахування ТОВ "КП Ремстрой 2" податку на прибуток підприємств в сумі 1118632,25 грн., з яких - 938918,00 грн. основного платежу та 179714,25 грн. штрафних санкцій.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 0005942204 від 17 жовтня 2012 року щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ "КП Ремстрой 2" в сумі 89580,00 грн.

5 Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - ТОВ "КП Ремстрой 2" (код ЄДРПОУ 36275524) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 146,00 грн. та витрати на проведення комплексної судової-економічної та судово-будівельної експертизи в розмірі 33 584,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Суворова С.В.