Постанова

від 16.12.2013 по справі 810/6765/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року 810/6765/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0003962200.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних визначено валові витрати, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод і неправомірно нарахував грошове зобов'язання по податку на прибуток підприємств. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.

Представник позивача 16.12.2013 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32249779.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.10.2013 по 31.10.2013 Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 06.11.2013 №238/22-1/32249779 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" (код ЄДРПОУ 32249779) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (код ЄДРПОУ 30303336) за період з 01.07.2010 по 31.12.2012".

Перевіркою встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 55349 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року на суму 7907 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 23721 грн. та за І квартал 2011 року на суму 23721 грн.;

- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст.655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

На підставі Акта перевірки від 06.11.2013 №238/22-1/32249779 Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0003962200 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 55349 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7907 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що перевіркою витрат за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 встановлено їх завищення на загальну суму 221398 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року на суму 31628 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 94885 грн. та за І квартал 2011 року на суму 94885 грн.

Такі висновки перевіряючого зроблені на підставі наступних документів: пояснення посадових осіб ТОВ "Сіті Інвест Сервіс", декларацій з податку на прибуток за відповідний період, договору добровільного страхування від 01.09.2010, актів виконаних робіт, платіжних доручень тощо.

Перевіркою повноти нарахування податку на прибуток встановлено його заниження всього в сумі 55349 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року на суму 7907 грн., за ІV квартал 2010 року на суму 23721 грн. та за І квартал 2011 року на суму 23721 грн.

На думку перевіряючого, викладену в Акті перевірки, витрати з придбання страхових послуг, відповідно до укладеного Договору з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (код за ЄДРПОУ 30303336), ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на страхування по взаємовідносинах з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд".

Також в основу висновків, викладених в Акті перевірки позивача лягло те, що ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів в місті Києві було проведено перевірку ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (код за ЄДРПОУ 30303336), за результатами якої був складений Акт від 19.07.2013 №445/2250/30303336 "Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (код за ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012".

За результатами перевірки ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (код за ЄДРПОУ 30303336) відповідно до Акта ДПІ у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів в місті Києві від 19.07.2013 №445/2250/30303336, правочини, укладені ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Згідно зазначеного акта перевірки, валові внески, одержані (нараховані) ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" на його користь за договорами страхування і перестрахування за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 та валові внески, сплачені ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" за договорами перестрахування з резидентами за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 підлягають зменшенню.

Суд не погоджується з вищевказаними в Акті перевірки позивача висновками перевіряючого, вважає їх помилковими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи у зв'язку з наступним.

Щодо встановлених порушень в частині завищення валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у ІІІ-ІV кварталах 2010 року та в І кварталі 2011 року на загальну суму 221398 грн. у зв'язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат витрати на страхування по взаємовідносинах з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд".

Підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат підприємства включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

Для обґрунтування віднесення вартості страхування до валових витрат, позивачем зазначено наступне.

Протягом ІІІ кварталу 2010 року валові витрати підприємства становили 1236238 грн. (рядок 04 декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2010 року, без урахування витрат на страхування).

П'ятивідсотковий ліміт становитиме: 1236238 грн. х 5% = 61811,90 грн.

В той же час, підприємство в декларації за ІІІ квартал 2010 року суми витрат зі страхування в розмірі 31628,30 грн. до складу валових витрат не включив.

Протягом ІV кварталу 2010 року валові витрати підприємства становили 1787175 (рядок 04 декларації з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2010 року, без урахування витрат на страхування).

П'ятивідсотковий ліміт становитиме: 17877175 грн. х 5% = 89358,75 грн.

Протягом ІV кварталу 2010 року підприємство зазнало витрат на страхування в сумі 85038 грн. Таким чином, витрати зі страхування ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" не перевищують 5 відсотків та в повному обсязі можуть бути зараховані у склад валових витрат.

Протягом І кварталу 2011 року валові витрати підприємства становили 476065 (рядок 04 декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, без урахування витрат на страхування).

П'ятивідсотковий ліміт становитиме: 476065 грн. х 5% = 23803,25 грн.

Протягом І кварталу 2011 року підприємство зазнало витрат на страхування в сумі 20089 грн. Таким чином, витрати зі страхування ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" не перевищують 5 відсотків та в повному обсязі можуть бути зараховані у склад валових витрат.

Доказів, які б спростовували доводи позивача в цій частині відповідачем не надано.

Основним видом діяльності ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

При здійсненні господарської діяльності ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" надавало в оренду по вул. Солом'янська, 11-а в м. Києві ТОВ "Євролаб" нежитлове приміщення загальною площею 2257,60 кв.м. (лікувально-діагностичного центру), а також майно та обладнання, про що підписано Договір оренди нежилого приміщення та обладнання №ОП10-001 від 01.06.2010 та Додаткову угоду №1 до вказаного договору, ФОП ОСОБА_1 приміщення гінекологічного кабінету загальною площею 42,60 кв.м., про що підписано Договір оренди приміщення №ОП11-001 від 01.06.2011, ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." ділянку покрівлі на даху нежитлової будівлі загальною площею 7 кв.м. з визначенням меж на відповідній план-схемі для розміщення експлуатації обладнання базової станції стільникового зв'язку, про що підписано Договір оренди №КІЕ 1856 від 30.05.2010.

В наслідок цього 01.09.2010 між ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" та ПрАТ "Страховою компанією "Прогрес-Фонд" було підписано договір добровільного страхування майна №0901/03-320, предметом якого є страхування майнових інтересів ТОВ "Сіті Інвест Сервіс", пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: будівля лікувально-діагностичного центру, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Солом'янська, 11-а.

Приміщення по вул. Солом'янська, 11-а в м. Києві є власністю ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №479795 від 12.07.2005, а також майно, яке знаходиться в цьому приміщенні.

Позивач зазначив, що для відшкодування можливих втрат від псування, знищення свого майна ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" було укладено договір страхування з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд". Вартість страхових послуг (розмір страхового платежу) по двом групам ризиків становила 379539,66 грн. Сплата страхових платежів підтверджується виписками по рахунку про перерахування ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" коштів, а факт надання страхових послуг - страховими свідоцтвами.

З викладеного вбачається, що ТОВ "Сіті Інвест Сервіс" правомірно врахувало витрати зі страхування свого майна (ризиків, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном) у складі валових витрат з податку на прибуток підприємств. Ці витрати підтверджуються виписками по рахунку про перерахування ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" коштів та бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в розумінні статті 16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право добросовісного платника податку на віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Позивачем було надано суду засвідчені копії документів щодо господарських операцій з ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (код ЄДРПОУ 30303336), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності відповідно до норм чинного законодавства є державна реєстрація підприємництва, а ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (код за ЄДРПОУ 30303336) є зареєстрованим товариством, що не заперечувалося відповідачем під час здійснення перевірки позивача.

Надані позивачем документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

В Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податків.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З приводу формування валових витрат, слід відмітити наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат витрати по придбанню страхових послуг у ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд".

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання страхових послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд".

Вирішуючи питання про реальність придбання у ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" страхових послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суд не погоджується з висновками відповідача в Акті перевірки та у відповіді на заперечення до Акта перевірки на Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів в місті Києві від 19.07.2013 № 45/2250/30303336 "Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" (код за ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012", у зв'язку з тим, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях.

Податковим органом не наведено будь-яких інших доводів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з купівлі-продажу продукції, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або свідчили б про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність підприємства як платника податків та виключають право на віднесення витрат на страхування та валових витрат.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про заниження податку на прибуток на загальну суму 55349 грн. суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу та жодним чином документально не підтверджено.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу вказаних вище положень законодавства України вбачається висновок, що право на формування валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані послуги страхування.

Відтак, у ході розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами.

Згідно первинних бухгалтерських документів позивачем включено відповідні суми до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг страхування документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг під час розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат з підстав визнання спірних правочинів ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд" нікчемними у зв'язку з тим, що вказане підприємство не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, є безпідставними. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на Акті перевірки ПрАТ "Страхова компанія "Прогрес-Фонд", складеного ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів в місті Києві від 19.07.2013 за №445/2250/30303336, в якому, зокрема, встановлено, що договори з назвою "страхові" фактично не могли бути виконані, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, та в силу приписів частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, отже, у відповідності до вимог статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Будь-яких інших документально підтверджених доказів відповідачем надано не було.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування валових витрат, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, також не забезпечив явку свого представника у судове засідання, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.11.2013 №0003962200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Інвест Сервіс" (код за ЄДРПОУ 32249779) сплачений судовий збір у розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 06 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.