Рішення

від 19.12.2013 по справі 911/4149/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа № 911/4149/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, м. Київ до Військової частини А 4533, Київська обл., м. Біла Церква про стягнення 14 267,57 грн., за участю представників:

позивача:Горячев О.А., довіреність № 12/972 від 12.07.2013 року; відповідача:Васильєв А.М., довіреність № 24 від 11.12.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 13 200,00 грн. основного боргу, 177,93 грн. 3% річних, 889,64 грн. пені, а загалом 14 267,57 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленої продукції за договором про закупівлю засобів вимірювальної техніки військового призначення за державні кошти № 34 від 01.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.11.2013 року.

21.11.2013 року до канцелярії суду позивачем було подано клопотання про залучення співвідповідачем у даній справі Військової частини А4533, мотивоване тим, що на адресу ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова 18.11.2013 року від Військової частини А4533 надійшов лист № 51 від 08.11.2013 року, в якому остання повідомляє позивача про те, що вона є правонаступником Військової частини А2309, а також що заборгованість перед позивачем виникла з вини Білоцерківського управління Державної казначейської служби України Київської області.

Окрім того, 21.11.2013 року до канцелярії суду Військовою частиною А4533 було подано письмові заперечення стосовно позовної заяви у даній справі, відповідно до яких Військова частина А4533 зазначає, що вона є правонаступником Військової частини А2309. Водночас, Військова частина А4533 зазначила про те, що нею було зареєстровано фінансові зобов'язання в Білоцерківській Державній казначейській службі України Київської області, проте у зв'язку з відсутністю грошових коштів в казначействі виникла заборгованість перед ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова.

Ухвалами господарського суду Київської області від 21.11.2013 року та 28.11.2013 року розгляд справи було відкладено відповідно на 28.11.2013 року та 12.12.2013 року.

Ухвалю господарського суду Київської області від 12.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 19.12.2013 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військову частину А4533.

У судовому засіданні 19.12.2013 року представники позивача та третьої особи наголошували на необхідності залучення до участі у справі Військової частини А4533 в якості відповідача, оскільки остання є правонаступником покупця за договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.12.2013 року було здійснено заміну відповідача у даній справі - Військової частини А2309 її правонаступником - Військовою частиною А4533 та виключено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину А4533 зі складу учасників процесу.

У судовому засіданні 19.12.2013 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 13 200,00 грн. основного боргу та 177,93 грн. 3% річних.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 року між Відкритим акціонерним товариством «Меридіан» ім. С.П. Корольова (постачальник) та Військовою частиною А2309 (замовник) було укладено договір № 34 про закупівлю засобів вимірювальної техніки військового призначення за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові частотомір електро-лічильний ЧЗ-63/1 (засіб вимірювальної техніки військового призначення) (продукція), а замовник забезпечити приймання та оплату продукції.

Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 13 200,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за продукцію здійснюється лише після фактичного отримання замовником (отримувачем) та за фактично отриману продукцію на підставі належним чином оформлених рахунків-фактур постачальника протягом 10 банківських днів, за умови наявності коштів на рахунках, але не пізніше останнього дня місяця.

На виконання умов договору ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова було поставлено Військовій частині А2309 продукцію на суму 13 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 38226 від 29.11.2012 р та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯНД № 336196 від 21.11.2012 року.

Проте Військова частина А2309 не розрахувалась з ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова за поставлену продукцію за договором про закупівлю засобів вимірювальної техніки військового призначення за державні кошти № 34 від 01.11.2012 року.

У зв'язку з неналежним виконанням покупцем умов договору про закупівлю засобів вимірювальної техніки військового призначення за державні кошти № 34 від 01.11.2012 року, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі створення Об'єднаного центру метрологічного забезпечення Збройних Сил України (В/ч А4355), який є правонаступником 351 Центральної бази вимірювальної техніки (В/ч А2309), на підставі акту приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості, Військова частина А4533 прийняла від Військової частини А2309 дебіторську та кредиторську заборгованість станом на 01.10.2013 р. До складу кредиторської заборгованості, прийнятої В/ч А4533, входить і заборгованість перед ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова у загальній сумі 97 200,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із заперечень № 104 від 19.11.2013 року, адресованих суду, відповідач факту наявності заборгованості перед ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова за поставлену продукцію за договором № 124-НТЦ про постачання технічних засобів спецтехніки від 01.08.2012 р. не заперечив, проте зазначив, що дана заборгованість виникла з вини Білоцерківської Державної казначейської служби України Київської області у зв'язку з відсутністю грошових підкріплень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, згідно з приписами ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення кореспондуються з приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами, не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Окрім того, як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність грошових підкріплень у Білоцерківській Державній казначейській службі України Київської області не звільняє відповідача як правонаступника покупця від виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем товар.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 і відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування господарським судом.

Відповідач через канцелярію суду 19.12.2013 року подав заяву про визнання позову, в якому визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю засобів вимірювальної техніки військового призначення за державні кошти № 34 від 01.11.2012 року, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості у сумі 13 200,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, становить 177,93 грн. за період 01.01.2013 року до 13.06.2013 року на суму 13 200,00 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним,

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 177,93 грн. 3% річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2013 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 720,50 грн. та не більше 68 820,00 грн.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 13 377,93 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 1 720,50 грн.

Проте, позивачем подане платіжне доручення № 154 від 04.11.2013 року, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 1 721,00 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 0,50 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А4533 (09104, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гайок, 188, код 26613094) на користь Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8, код 14312973) 13 200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. боргу, 177 (сто сімдесят сім) грн. 93 коп. 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Повернути Відкритому акціонерному товариству «Меридіан» ім. С.П. Корольова (03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8, код 14312973) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 0 (нуль) грн. 50 коп., що перерахований платіжним дорученням № 154 від 04.11.2013 року. Оригінал платіжного доручення № 154 від 04.11.2013 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/4149/13.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено:24.12.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак