Рішення

від 19.12.2013 по справі 919/1247/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року справа № 919/1247/13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство забудовників «Логос» (вул. Репіна, 15, м. Севастополь, 99045) та

товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Альфа Ком»

(вул. Оленчука, 69, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про стягнення 436754,31 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Тельнова К.П., довіреність від 09.01.2013;

від відповідача (обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельне товариство забудовників «Логос») - Шенберг А.І., керівник, довідка з ЄДРПОУ АА№770508;

від відповідача (товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Альфа Ком») -

не з'явився.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач, ФКМ СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство забудовників «Логос» (далі - відповідач 1, ОК «ЖБТЗ «Логос») та товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Альфа Ком» (далі - відповідач 2, ТОВ «Строй Альфа Ком») про стягнення 436754,31 грн, з яких: 427455,70 грн - сума основної заборгованості; 7612,22 грн - пеня; 1686,39 грн - 3% річних.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 540, 610 Цивільного кодексу України, статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідачів умов договору №238ст/07/Ф від 09.12.2011 про пайову участь замовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя в частині своєчасного та повного перерахування суми пайового внеску до відповідного цільового фонду.

Ухвалою суду від 30.10.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2013 провадження у справі в частині стягнення з відповідачів основної заборгованості в сумі 80000,00 грн припинено у порядку пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі з підстав його необґрунтованості.

Відповідач 2 не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України, у відсутність представника відповідача 2.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості з пайової участі у розвитку інфраструктури міста у розмірі 347455,70 грн, пені у розмірі 7612,22 грн та 3% річних у розмірі 1686,39 грн підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд

В С Т А Н О В И В:

09.12.2011 між ФКМ СМР, іменований надалі «Уповноважений орган», з одного боку, ОК «ЖБТЗ «Логос» та ТОВ «Строй Альфа Ком», іменовані надалі «Замовник», з іншого боку, укладено договір №238ст/07/Ф про пайову участь (внесках) замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Замовник здійснює пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя (далі - Пайова участь) шляхом перерахування грошових коштів до цільового фонду створення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Севастополя Севастопольської міської Ради (далі - Цільовий фонд).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що Замовник здійснює будівництво житлового багатоквартирного будинку по вул. Репіна, 15 (корпуси №№3,4), з вбудованими приміщеннями, у відповідності до цільового призначення згідно з державним актом на право постійного користування землею ІІ-КМ №005318, рег. №1123 від 14.05.2001 та договору №01/07-11 від 28.07.2011 про купівлю-продаж майнових прав та функцій Замовника на капітальне будівництво.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Замовник перераховує суму Пайової участі в розмірі 448182,70 грн на розрахунковий рахунок Цільового фонду.

При цьому, підпунктом 3.1.1 Договору встановлено, що замовник зобов'язується здійснити розрахунок за цим договором до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Договір діє до повного виконання Замовником зобов'язань за цим договором (пункт 4.1 Договору).

Несплата відповідачами у повному обсязі до відповідного цільового фонду суми пайового внеску за Договором, і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

За приписами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами Договору відповідачі зобов'язалися перерахувати суму пайової участі в розмірі 448182,70 грн на розрахунковий рахунок цільового фонду до прийняття житлового багатоквартирного будинку по вул. Репіна, 15 (корпуси №№3,4) в експлуатацію.

Відповідно до частини першої статті 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2013 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополі зареєстровано декларацію про готовність закінченого будівництвом житлового багатоквартирного будинку по вул. Репіна, 15 (корпус 4) в м. Севастополі (№СТ143130240108), а відтак вказаний об'єкт будівництва є прийнятим в експлуатацію з 16.07.2013.

Таким чином, суд визнає, що за умовами Договору відповідачі повинні були до 16.07.2013 у рівних частках здійснити оплату суми пайової участі у розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя у розмірі 448182,70 грн, тобто по 224091,35 грн кожний.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду сума основної заборгованості відповідача 1 за Договором складала 203364,35 грн, а відповідача 2 - 224091,35 грн. При цьому, під час розгляду даної справи у суді, відповідач 1 здійснив перерахування до цільового фонду частини належного до сплати пайового внеску у розмірі 80000,00 грн, а відтак його заборгованість перед позивачем зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Севастополя на час вирішення спору складає 123364,35 грн.

Відповідачі не надали господарському суду доказів сплати у повному обсязі суми пайового внеску за Договором, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів заборгованості з внесення суми пайової участі у розвиток інфраструктури м. Севастополя у розмірі 347455,70 грн, а саме з відповідача 1 у розмірі 123364,35 грн та з відповідача 2 у розмірі 224091,35 грн, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків внесення пайового внеску позивач також просить стягнути з відповідачів пеню та 3% річних у розмірах відповідно 7612,22 грн та 1686,39 грн (період нарахування - з 19.07.2013 по 04.09.2013).

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 5.1 Договору за порушення строків внесення платежів Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт прострочення виконання відповідачами обов'язку щодо внесення пайового внеску, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з ОК «ЖБТЗ «Логос» та ТОВ «Строй Альфа Ком» пені та 3% річних.

Але, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені на суму 7612,22 грн та 3% річних на суму 1686,39 грн, суд встановив їх часткову невірність.

Так, за власним розрахунком суду, за заявлений позивачем період прострочення (з 19.07.2013 по 04.09.2013) перерахування відповідачами суми пайового внеску у розмірі 427455,70 грн сума пені складає 7600,50 грн (з відповідача 1 - 3615,98 грн, з відповідача 2 - 3984,52 грн), а сума 3% річних становить 1686,39 грн (з відповідача 1 - 802,31 грн, з відповідача 2 - 884,08 грн). Саме в цих сумах пені та 3% річних суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача.

Підсумовуючи викладене, позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягає задоволенню частково: з ОК «ЖБТЗ «Логос» на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором по сплаті пайового внеску у розмірі 123364,35 грн, пеня у розмірі 3615,98 грн та 3% річних у розмірі 802,31 грн; з ТОВ «Строй Альфа Ком» на користь позивача підлягає стягненню основна заборгованість за Договором у розмірі 224091,35 грн, пеня в сумі 3984,52 грн та 3% річних у розмірі 884,52 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, за правилами цієї процесуальної норми суд також покладає на відповідача 1 судовий збір, який є пропорційним розміру позовних вимог, за якими провадження у справі було припинено ухвалою суду від 19.12.2013.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство забудовників «Логос» та товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Альфа Ком» про стягнення 356754,31 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельне товариство забудовників «Логос» (вул. Репіна, 15, м. Севастополь, 99045, ідентифікаційний код 25750096) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 38022717) заборгованість з пайової участі у розвитку інфраструктури міста Севастополя у розмірі 123364,35 грн (сто двадцять три тисячі триста шістдесят чотири грн 35 коп.), 3% річних у розмірі 802,31 грн (вісімсот дві грн 31 коп.), пеню у розмірі 3615,98 грн (три тисячі шістсот п'ятнадцять грн 98 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4155,65 грн (чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять грн 65 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Альфа Ком» (вул. Оленчука, 69, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053; ідентифікаційний код 34522995) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 38022717) заборгованість з пайової участі у розвитку інфраструктури міста Севастополя у розмірі 224091,35 грн (двісті двадцять чотири тисячі дев'яносто одна грн 35 коп.), 3% річних у розмірі 884,09 грн (вісімсот вісімдесят чотири грн 09 коп.), пеню у розмірі 3984,52 грн (три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири грн 52 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4579,20 грн (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять грн 20 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 24.12.2013.

Суддя О.М.Архипенко