Рішення

від 17.12.2013 по справі 919/1288/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа № 919/1288/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оттава»

(вул. Кубанська, 23-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

(вул. Павленка, 48, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)

про стягнення 41821,22 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Ростовська О.К., довіреність №7 від 06.09.2013;

від відповідача - Панна О.О., довіреність №88 від 22.07.2013;

від третьої особи - Ляхова Л.Ю., довіреність від 09.09.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оттава» (далі - позивач, ТОВ «Оттава») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, РВ ФДМ) про стягнення 41821,22 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на положення Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що укладений 30.04.2010 між сторонами договір оренди державного майна, визнаний у судовому порядку недійсним, а також тим, що позивач не користувався орендованим майном.

Ухвалою суду від 08.11.2013 позовна заява ТОВ «Оттава» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - третя особа).

Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив, зокрема зазначивши, що зобов'язання за визнаним недійсним у судовому порядку договором оренди державного майна є припиненими на майбутнє, а тому правові підстави для повернення позивачу суми орендних платежів, здійснених до набрання законної сили відповідних судовим рішенням, відсутні /арк.с.88-89/.

У судовому засіданні, яке відбулось 17.12.2013, представник третьої особи надав заперечення по справі, в яких зазначив про безпідставність позовних вимог ТОВ «Оттава».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

30.04.2010 між РВ ФДМ (Орендодавець) та ТОВ «Оттава» (Орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1040 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно ДОТ «Дельфін», яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 9, що перебуває на балансі державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (Балансоутримувач).

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами та доповненнями), або за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - березень 2010 року - 16337,61 грн. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №316, від 02.12.2009 №1341, Інструктивного листа ФДМУ від 22.04.2009 №10-16-5581, наказу ФДМУ від 18.12.2009 №2009 застосовувати в період з 01.05.2009 по 31.12.2010 орендну ставку в розмірі 45% установленого обсягу відповідно до додатку 1а за базовий місяць - березень 2010 року - 7351,93 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету України та Балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, та розподіляється наступним чином:

- 70% до державного бюджету (отримувач - Державний бюджет м. Сімферополя; ЄДРПОУ 34740405; р/р №31116094700002; МФО 824026; банк - УГК у м. Сімферополі ГУ ГКУ в АРК);

- 30% Балансоутримувачу.

На виконання умов Договору, додатком 2 до цього договору відповідач оформив та підписав акт приймання-передавання орендованого майна. Водночас, судом встановлено, що з боку третьої особи та позивача вказаний акт підписаний не був /арк.с.25/.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач перерахував до державного бюджету м. Сімферополя орендну плату за 2010 рік на загальну суму 41821,22 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.07.2010 на суму 5146,35 грн, від 25.10.2010 №5 на суму 5146,35 грн, від 25.10.2010 №6 на суму 5146,35 грн, від 09.11.2010 №7 на суму 10340,00 грн, від 26.11.2010 №9 на суму 5356,58 грн, від 30.12.2010 №10 на суму 5146,35 грн, від 31.01.2011 №1 на суму 5539,24 грн, а також актом звірки розрахунків за орендоване державне майно, складеним між сторонами станом на 01.01.2011 /арк.с. 42-49/.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2011 у справі №5002-25/3996-2011, залишеним без змін постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 та Вищого господарського суду України від 14.06.2012, договір оренди державного майна від 30.04.2010 №1040, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та товариством з обмеженою відповідальністю «Оттава», визнано недійсним /арк.с. 51-59/.

У зв'язку зі встановленням у судовому порядку недійсності Договору, а також з підстав невикористання позивачем орендованого державного майна по причині відмови третьої особи від підписання відповідного акту приймання-передавання та забороною цієї особи у допуску позивача на територію ДОТ «Дельфін», ТОВ «Оттава» листом від 06.09.2012 звернулось до РВ ФДМ про повернення з державного бюджету сплаченої за Договором суми орендної плати у розмірі 41821,22 грн /арк.с. 59-61/.

У відповідь на вказане звернення, відповідач листом від 01.10.2012 за вих.№11-02-03484 визнав обґрунтованою вимогу ТОВ «Оттава» щодо повернення з державного бюджету всієї суми сплачених за Договором орендних платежів, та надав відповідне подання (від 01.10.2012 №11-02-03485) для його подальшого пред'явлення в установленому порядку до органів Державної казначейської служби України /арк.с.62-63/.

На підставі оформленого відповідачем подання 08.10.2012 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим із заявою про повернення грошових коштів у розмірі 41821,22 грн /арк.с.64/.

Листом від 18.10.2012 за вих.№03.2-12/137-9065 Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим повернуло без виконання заяву ТОВ «Оттава» на повернення з Державного бюджету України орендної плати у сумі 41821,22 грн, зокрема, вказавши на допущені порушення в оформленні подання РВ ФДМ від 01.10.2012 №11-02-03485, а також у зв'язку з невірно визначеною у цьому поданні дати виконання банком платника одного з платіжних доручень /арк.с.65/.

За таких обставин, листами від 26.10.2012, від 03.01.2013 №03/ю та від 08.07.2013 №71/ю позивач додатково звернувся до РВ ФДМ із заявами про видачу нового подання на повернення з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 41821,22 грн, оформленого з дотриманням встановлених чинним законодавством правил та з виправленням допущених помилок /арк.с. 66-71, 73-75/.

У відповідь вже на вказані звернення, листами від 07.02.20013 №11-02-00520 та від 05.08.2013 №11-02-02907 відповідач відмовив позивачу в поверненні грошових коштів у розмірі 41821,22 грн, зокрема вказавши, що: майно за Договором було отримано позивачем за актом приймання-передачі; до моменту визнання недійсним цього договору відповідач не мав доказів, що орендоване майно позивачем не використовувалось; ТОВ «Оттава» належним чином сплачувало до бюджету платежі за користування орендованим майном. Таким чином, відповідач вважає, що у даному випадку Договір є недійсним на майбутнє та підстав для прийняття рішення про повернення грошових коштів не має.

Відмова відповідача повернути грошові кошти в розмірі 41821,22 грн і стало причиною звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

За приписами частин першої та шостої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з умовами Договору позивач перерахував до Державного бюджету України орендну плату у розмірі 41821,22 грн. Однак, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2011 у справі №5002-25/3996-2011, яке набрало законної сили 25.01.2012, Договір був визнаний недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтею 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За приписами частини третьої статті 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Пункт 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказує, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Викладене вище свідчить, що для правильного встановлення моменту з якого є недійсним договір (з моменту вчинення або на майбутнє) вирішальним є факт неможливості повернення усього одержаного за цим правочином, зокрема, у договорах оренди - здійснення користування орендованим майном.

Частина перша статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна. Акт прийму-передавання орендованого майна з боку сторони, яка передає майно, підписується як Орендодавцем, так і Балансоутримувачем майна.

При цьому, за змістом пунктів 2.4, 2.5 Договору обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на сторону, що передає Майно іншій стороні Договору. У разі, якщо орендоване Майно фактично знаходиться на балансі державного підприємства Орендодавець уповноважує (доручає) керівництво Балансоутримувача у підписанні акта приймання-передавання.

В матеріалах справи відсутні докази передачі третьою особою, як балансоутримувачем орендованого державного майна, та приймання позивачем об`єкту оренди за Договором. Наявний акт приймання-передавання орендованого майна (додаток 2 до Договору) ані третьою особою, ані позивачем не підписаний.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду доказів передання у користування ТОВ «Оттава» державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна ДОТ «Дельфін», яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 9, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного вище, у зв'язку з недоведеністю обставин фактичного використання позивачем орендованого за Договором державного майна, суд визнає, що укладений між сторонами договір оренди державного майна від 30.04.2010 №1040, який визнаний недійсним рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2011 у справі №5002-25/3996-2011, є недійсним саме з моменту його вчинення, а не з дати набрання законної сили вказаним судовим рішенням.

Вказані висновки суду також підтверджуються наступними обставинами.

Так, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2012 у справі №5002-23/3923-2011 відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до товариства з обмеженою відповідальністю «Оттава» про стягнення заборгованості з орендної плати за Договором за період оренди з 01.01.2011 по 31.07.2011 у розмірі 86652,54 грн. /арк.с. 37-38/.

Вказане судове рішення мотивовано тим, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2011 у справі №5002-25/3996-2011 Договір визнано недійсним та, при цьому, судом було встановлено, що з моменту укладення цього правочину відповідач не користувався та не міг користуватися орендованим державним майном.

Таким чином, у згаданій господарський справі суд встановив факт не здійснення користування за Договором об'єктом оренди, а також відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з ТОВ «Оттава» орендної плати за період, що передував моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано цей договір недійсним.

За приписами частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стаття 1212 ЦК України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що грошові кошти у розмірі 41821,22 грн сплачені позивачем до державного бюджету на виконання умов договору оренди державного майна від 30.04.2010 №1040, який визнано недійсним у судовому порядку, є такими, що набуті одержувачем без достатньої правової підстави, у зв'язку із чим підлягають поверненню позивачеві із Державного бюджету України.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Оттава» суд визнає обґрунтованими і такими, що повністю підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл витрат позивача по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 N 226, органи Державної казначейської служби здійснюють повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Грошові кошти, які підлягають поверненню позивачу з державного бюджету, були зараховані на рахунок №31116094700002 за кодом доходів 22080300 «Надходження від орендної плати за користування іншим державним майном».

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16.02.2011 N106, органом, що контролює справляння надходжень до бюджету за кодом бюджетної класифікації 22080300 є Фонд державного майна.

Отже, саме на Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі покладено обов'язок звернення до органів Державної казначейської служби із поданням про повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету коштів.

Однак, отримавши листи позивача від 26.10.2012, від 03.01.2013 №03/ю та від 08.07.2013 №71/ю з проханням надіслати на його адресу подання про повернення з державного бюджету суми орендних платежів, сплачених на виконання договору оренди від 30.04.2010 №1040, який визнано судом недійсним, відповідач не відреагував на нього належним чином та не звернуся із відповідним поданням до органів Державної казначейської служби.

Таким чином, спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, у зв'язку із чим витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн за правилами статті 49 ГПК України покладаються судом на Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оттава» до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про стягнення 41821,22 грн, - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оттава» (вул. Кубанська, 23-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022; ідентифікаційний код 32749940) грошові кошти у розмірі 41821,22 грн (сорок одна тисяча вісімсот двадцять одна грн 22 коп.).

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008; ідентифікаційний код 20677058) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оттава» (вул. Кубанська, 23-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022; ідентифікаційний код 32749940) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Повне рішення складено 23.12.2013.

Суддя О.М.Архипенко