Ухвала

від 23.12.2013 по справі 817/3540/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"23" грудня 2013 р. Справа № 817/3540/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" жовтня 2013 р. у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000851745 від 09.07.2013 року.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження, за правилами встановленими ст. 197 КАС України.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному проведена позапланова невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «МАКСИМУС М» за серпень 2011 p., вересень 2011 p., листопад 2011 p., про що складено акт за №86/1745/НОМЕР_1 від 25.06.2013 р., яким встановлені порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України - завищення податкового кредиту по ПДВ в сумі 1117,25 грн. (за серпень 2011 року - 675, 00 грн., за вересень 2011 року - 293, 75 грн., за листопад 2011 року - 148, 50 грн.) по безтоварним операціях з ПП «МАКСИМУС М» (код ЄДРПОУ 36142817).

ДПІ у м. Рівному прийнято податкове повідомлення-рішення №0000851745 від 09.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 1396, 56 гривень (в тому числі за основним платежем - 1117, 25 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 279, 31 грн.).

Скарги ОСОБА_3 за процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення податковим органом залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 мала господарські взаємовідносини з ПП «Максимус М» на загальну суму 6703,50 грн. в т.ч. ПДВ на суму 1117,25 грн. та сформувала податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 675 грн. за серпень 2011 року, в сумі 293,75 грн. за вересень 2011 року, в сумі 148,50 грн. за листопад 2011 року, відповідно до отриманих податкових накладних від ПП «Максимус М».

Придбання позивачкою товарів у ПП «Максимус М» підтверджується видатковою накладною № 198 від 15.08.2011р. на загальну суму 4050,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 675,00 грн.); податковою накладною №9 від 15.08.2011р. на загальну суму 4050,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 675,00 грн.); видатковою накладною № 226 від 09.09.2011р. на загальну суму 1762,50 грн. ( в т.ч. ПДВ - 293,76 грн.); видатковою накладною № 295 від 08.11.2011р. на загальну суму 891,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 148,50 грн.); податковою накладною № 5 від 08.11.2011р. на загальну суму 891,00 грн. ( в т.ч. ПДВ- 148,50 грн.); виписками банку щодо оплати товарів.

Окремо слід зазначити, що підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) правочину, така позиція не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

На наявність вироку в кримінальній справі відповідач не покликається.

Податкове зобов'язання по податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни придбаних товарів, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки за висновком податкового органу угоди з поставки товарів є нікчемними, то і формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

В п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, виписані ПП «МАКСИМУС М» відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти вчинення господарських операцій документально, такі операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ПП «МАКСИМУС М» на момент господарських правовідносин у встановленому порядку був зареєстрованим платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, мав відповідне свідоцтво платника податку, мав право- та дієздатністю для вчинення господарських операцій на момент здійснення господарських операцій.

Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства та в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності у випадку здійснення реальної господарської операції.

Податковим органом не наведено та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про задоволення позову - вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" жовтня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) Є.В.Одемчук

(підпис) С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33018

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023