Постанова

від 19.12.2013 по справі 2а-14980/10/6/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 р. 11:05 Справа №2а-14980/10/6/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Музика О.С. за участю представника позивача - Сиротиніна Олександра Геннадійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Морской уголок"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: ТОВ "Санаторій "Морской уголок" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення в м. Алушті АР Крим від 12.11.2010 року № 0001052301/0, від 12.11.2010р. 0001052301/0, від 12.11.2010р. № 0001032301/0 та від 12.11.2010р. № 0000012400/0

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 03.11.2010 року № 1592/23/24410211, на підставі якого прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності та Законам України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств", а також Податковому кодексу України.

Ухвалою суду від 15.02.2011 року призначено по справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 04.11.2013 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.12.2013 замінено відповідача по справі Державну податкову інспекцію в м. Алушті АР Крим його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АРК.

У судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не прибув, надав заперечення на позов, у яких підстав для його задоволення не вбачав. Згодом надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи та наявні заперечення на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністі представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Санаторій "Морской уголок" (далі-Позивач) зареєстроване Виконавчим комітетом Алуштинської міської Ради АР Крим 04.11.2003р.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 1-М від 09.01.2001р.

ТОВ "Санаторій "Морской уголок" зареєстроване, як платник податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію № 00244594 від 16.12.2003р., індивідуальний податковий № 244102101020.

ДПІ у м. Алушті АР Крим проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Санаторій "Морской уголок" ЄДРПОУ 24410211 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010р.

За результатами перевірки складений акт № 1592/23/24410211 від 03.11.2010, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

Перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, пп. 1 1.2.1 п. 11.2 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями).

Внаслідок порушень, викладених в пунктах 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 цього акту, перевіркою встановлено :

1) заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в т. ч. по періодам:

за 1 квартал 2009 р. - на 268 401 грн.,

за 6 місяців 2009 р. - на 82 623 грн.,

за 2009 р. - на 10 764 грн.,

2) завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в т. ч. по періодам:

за 1 квартал 2010 р. - на 46 022 грн.,

за 6 місяців 20і0 р. - на 336 924 грн.,

3) заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2009 р. на 292 421 грн.,

4) заниження податку на прибуток за 9 місяців 2009 р. на 73 105 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами і доповненнями).

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. встановлено :

- заниження значення рядку 18.1, 20 декларації за жовтень 2008 р. на 70 703 грн.,

- завищення значення рядку 18.2, 21, 22.2 декларації за жовтень 2008 р. на 1 934 грн.,

- завищення значення рядку 23.1, 24, 26 декларації за листопад 2008 р. на 1 934 грн.,

- завищення значення рядку 23.2, 24, 26 декларації за грудень 2008 р. на 1 934 грн.,

- завищення значення рядку 23.2 декларації за січень 2008 р. на 1 934 грн.,

- заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 72 647 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. - на 70 713 грн., січень 2009 р. - на 1 934 грн.

Плата за землю. Перевіркою встановлено порушення ст. 7 розділу 3 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535- XII "Про плату за землю" (зі змінами та доповненнями).

Перевіркою повноти нарахування земельного податку за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. встановлено його заниження в сумі 463 419,51 грн., в тому числі по періодах:

за жовтень 2008 р. - на 12 053,00 грн.,

за листопад 2008 р. - на 12 053,00 грн.,

за грудень 2008 р. - на 12 053,30 грн.,

за січень 2009 р. - на 44 583,62 грн.,

за лютий 2009 р. - на 44 583,62 грн.,

за березень 2009 р. - на 44 583,62 грн.

за квітень 2009 р. - на 55 729,51 грн.,

за травень 2009 р. - на 55 729,51 грн.,

за червень 2009 р. - на 55 729,51 грн.

за липень 2009 р. - на 55 729,51 грн.,

за серпень 2009 р. - на 55 729,51 грн.,

за вересень 2009 р. - на 14 861,20 грн.

Податок з доходів фізичних осіб. Перевіркою встановлено порушення п.1.6, п.1.15 ст.1, п.п.3.1.3 п.3.1 ст.З, п. ".1 ст.7 п.17.2 ст. 17, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. № 889-1V (зі змінами і доповненнями), у результаті чого донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 668,85 грн.

Податок з власників транспортних засобів. У відповідності до ст.2,3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів" від 11.12.91 р. за № 1963-ХІІ (зі змінами та доповненнями) донарахований податок з власників наземних транспортних засобів у сумі 397,00грн.

Перевірка стану збереження активів платника податків, які перебувають у податкові заставі. Перевіркою встановлено порушення порядку відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, передбаченим ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

За результатами акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001042301/0 від 12.11.2010 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 36552,5 грн., 36552,5 грн. штрафні санкції;

- № 0001032301/0 від 12.11.2010 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 108970,5 грн., у т.ч. 72647 грн. за основним платежем та 36323,5 грн. штрафні санкції.

- № 0001052301/0 від 12.11.2010 про нарахування грошового зобов'язання з земельного податку юридичних осіб на загальну суму 695129,26 грн., у т.ч. 463419,51 грн. за основним платежем та 231709,75 грн. штрафні санкції;

- № 0000012400/0 від 12.11.2010 про нарахування штрафних санкцій у сумі 54383 грн.

Не погодившись з зазначеним висновком та податковими повідомленнями - рішенням, ТОВ "Санаторій "Морской уголок" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати як такі, що суперечить діючому законодавству, податкові повідомлення-рішення від 12.11.2010 року № 0001052301/0, від 12.11.2010р. 0001052301/0, від 12.11.2010р. № 0001032301/0 та від 12.11.2010р. № 0000012400/0 від 12.11.2010р.

Оцінюючи правомірність дій ДПІ у м. Алушті АР Крим, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Алушті АР Крим від 12.11.2010 року № 0001052301/0, від 12.11.2010р. 0001052301/0, від 12.11.2010р. № 0001032301/0 та від 12.11.2010р. № 0000012400/0, суд зобов'язаний встановити чи діяв Відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ст.67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період до 01.01.2011 року були встановлені Законом України "Про податок на додану вартість". Починаючи з 01.01.2011 року з набранням чинності розділу V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. питання стосовно оподаткування податком на додану вартість врегульовані нормами цього розділу ПКУ.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду є сумою податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (при її позитивному значенні) або бюджетному відшкодуванню (при її від'ємному значенні). Аналогічна норма стосовно визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету при позитивному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, що діє з 01.01.2011 року, встановлена п.200.1 та п.200.2 ст.200 розділу V ПКУ.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 ПК України).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.3 ст.198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону (до 01 січня 2011 року) або пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу (після 01 січня 2011 року), протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (до 01 січня 2011 року - п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", після 01 січня 2011 року - п.198.2 ст.198 розділу V ПК України).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) ПДВ, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З 01 січня 2011 року згідно п.198.6 ст.198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. -

Згідно статті 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР).

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР).

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР).

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР, із змінами і доповненнями втратив чинність з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ, із змінами і доповненнями: витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від.2 грудня 2010 р. № 2755- VІ, із змінами і доповненнями: витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VІ, із змінами і доповненнями: господарська діяльність - діяльність: особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755- VІ, із змінами і доповненнями: собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ, із змінами і доповненнями: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ, із змінами і доповненнями: не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 999 р. № 996-ХІУ).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади (п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі - Положення №88)).

Форма первинного документа КБ-2в затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. №554 та рекомендована до використання листом того самого Міністерства №12/19-2-9/11-5008.

Так, як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки № 1592/23/24410211 від 03.11.2012 р. "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Санаторій "Морской уголок", вбачається, що: перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. встановлено: завищення скоригованого валового доходу по рядку 03 декларації за 1 квартал 2009р. на 264 675 грн., заниження скоригованого валового доходу по рядку 03 декларації: за 6 місяців 2009 р. на 135 055 грн., за 9 місяців 2009 р. на 194 891 грн.

За період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. ТОВ "Санаторій "Морской задекларовано валові витрати у сумі 9 184 996 грн. Перевіркою ДПІ повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 встановлено їх заниження, в тому числі по періодам: 1 кв. 2009 р. на 3 726 грн. 1 півр. 2009 р. на 277 678 грн. 2009 р. на 10 764 грн. та завищення, в тому числі: за 9 міс. 2009 р. на 95 030 грн. 1 кв. 2010 року на 35 655 грн. 1 полугодие 2010 року на 316 320 грн.

Однак з даними висновками погодитись не можна з огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що Позивачем дотримано вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту за спірні періоди.

За результатами Акту перевірки № 1592/23/24410211 від 03.11.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0001042301/0 від 12.11.2010 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 36552,5грн.;

Виходячи з того, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку на якого складаються усі види звітності, судом зіставлені дані наданих звідки; бухгалтерських регістрів з даними декларацій по прибутку .

Під час розгляду справи судом були досліджені головні книги ЗАТ "Морской уголок" за 2009 рік., відповідно до яких встановлено, що за рік поступали відсотки банку, які в бухгалтерському - обліку відображувалися в кореспонденції ДТ 311 "Розрахунковий рахунок" - КД "Відсотки отримані" та поворотна фінансова допомога від фізичних осіб, яка поступала з каси в кореспонденції:

ДТ 30 "Каса" -КД 685 "Розрахунків з іншими кредиторами", та виплачивась з каси в кореспонденції : ДТ 685- КД 30.

Зазначені надходження відповідно до п. 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97г. відносяться до складу інших доходів.

Всього інші доходи по рядку 01.6 "Інших доходів" склали за 9 місяців 2009р. 66 601,32 грн., за 2009 рік 71 694,85 грн.

Зазначене підтверджується наступним: за 3 квартал 2009 року по КТ 6851 "розрахунки з іншими кредиторами" та ДТ 30"Каса підприємства" складає 64750,00грн. КТ 732 "Відсотки одержані" та ДТ 311 "Поточні рахунки в національній валюті" складають 1851,32 грн. загальна сума 66 601,32 грн. за 2009 рік по КТ 6851 "розрахунки з іншими кредиторами" та ДТ 30 "Каса підприємства" складає 64750,00грн. КТ 732 "Відсотки одержані" та ДТ 311 "Поточні рахунки в національній валюті" складають 6944,85 грн. загальна сума 71694,85 грн.

При дослідженні декларації по прибутку за 2009 рік встановлено, що всього сума 10 відсотків від загальної залишкової вартості основних засобів яку відповідно до п. 8.7.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97р. підприємство має право відображувати у складі валових витрат склала на 01.01.2009 року 752 165 грн.

Судом при розрахунку валових витрат не враховані аванси видані,оскільки на дослідження аналітичний облік по розрахунках з постачальниками не наданий, так само на дослідження не надані дані про те, які постачальники є платниками податку на прибуток, у зв'язку з тим, що до складу валових витрат за передоплатами включаються лише суми перераховані постачальникам платником податку на прибуток у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97р.:" 11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, судом дослідження формування фінансового результату по податку на прибуток по ЗАТ "Морской уголок" за 9 місяців і за 2009р.

Заниження об'єкта оподаткування за 9-ть місяців 2009 року у сумі 292 421 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність з даними за 1 - 496 869 грн. у бік зменшення утворилося в сумі - 292 421 грн. за рахунок різниці між даними податкової та підприємства ((352 421- 60 000), у сумі 204 448 грн. (-144 448 - 60 000). Заниження податку на прибуток за 9-ть місяців 2009 року у сумі 73 105 грн. ( 88 105- 15 000) наданими на дослідження документами не підтверджується.

Розбіжності з даними акту утворилися:

у сумі - 369 406 грн. за 2009 рік у бік зменшення валового доходу за рахунок нарахування по умовно - нарахованим відсоткам у сумі - 231 969,38 грн., у сумі - 137437 грн. за рахунок завищення доходів підприємством;

у сумі - 194 891 грн. за 9-ть мес. 2009 року за рахунок нарахування по умовно нарахованим відсоткам;

у сумі - 38 888 за 9-ть мес. 2009 року у бік зменшення валових витрат за рахунок авансів виданих;

у сумі + 9 180 за 2009 рік у бік збільшення валових витрат за рахунок авансів виданих;

у сумі 338 366 грн. за 9-ть мес. та за рік 2009 у бік збільшення валових витрат за рахунок 10 процентів від загальної залишкової вартості основних засобів яку відповідно до п. 8.7.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97р підприємство має право відображувати у складі валових витрат;

у сумі - 88 105 у бік зменшення податку на прибуток за рахунок валових витрат та доходів.

Таким чином, висновки Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим за актом перевірки від 03.11.2012 стосовно встановлення порушень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8, пп. 1 1.2.1 п. 11.2 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за 2009-2010р. первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача не підтверджені.

Крім того, з акта перевірки від 03.11.2012, вбачається, що перевіркою також виявлено порушення п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" .

За результатами Акту перевірки відповідачем було прийнято до ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" податкове повідомлення-рішення: № 0001032301/0 від 12.11.2010 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 108970,5 грн., у т.ч. 72647 грн. за основним платежем та 36323,5 грн. штрафні санкції.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізично особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), (пункт 201.1 статті 201 ПКУ)

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 ПКУ). Податкова накладну податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, (пункт 201.6. статті 201 ПКУ).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, (пункт 198.6. статті 198 ПКУ).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац 2 пункт 198.6. статті 198 ПКУ).

Податкові накладні, з яких сформовано невизнаний актом податковий кредит, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодах та внесені до декларації з ПДВ.

При проведені дослідження встановлено, що податковий кредит повністю сформований з вимогами діючого законодавства та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних .

Податкові накладні - є звітними податковими документами та одночасно розрахунковими, що підтверджують правомірність включення платником податку сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом до п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

ПКУ не передбачено, що платник податку не має права віднести до податкового кредиту суми ПДВ, за податковими накладними, виписаними контрагентом, який не знаходиться по місцезнаходженню.

Так, перевіркою ЗАТ "Санаторій "Морской уголок", за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. щодо повноти визначення податкового кредиту ДПІ у м. Алушті встановлено:

завищення скоригованого валового доходу по рядку 03 декларації за 1 квартал 2009р. на 264675 грн. заниження скоригованого валового доходу по рядку 03 декларації за 6 місяців 2009 р. на 135 055 грн., за 9 місяців 2009р. на 194891 грн.

Дані висновки ДПІ у м. Алушті АР Крим спростовуються обставинами дослідженими вище, а тому є необґрунтованими та такими що не відповідають діючому законодавству та матеріалам справи.

Щодо заниження суми ПДВ що підлягаю сплаті у бюджет на суму 72647 грн., у т.ч. за жовтень 2008р. на суму 72647, судом встановлено наступне.

За період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1 367 994 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р. встановлено завищення задекларованих сум податкового кредиту на 72 637 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. на 72 637 грн.

Зазначене підтверджується дослідженими у судді деклараціями №31531 від 22.11.08., № 33792 від 22.12.08, № 37734 від 22.01.09, № 4053 від 20.02.09., № 5584 від 18.03.09., № 10085 від 21.04.09, № 13343 від 18.05.09, № 15692 від 22.06.09, № 20032 від 20.07.09, № 24193 від 20.08.09. , № 9000079558 від 28.01.10., № 9001493929 від 20.10.09., № 9000080838 від 28.01.10, № 9002177323 від 16.12.10., № 9002597419 від 19.01.10, № 9000322599 від 19.02.10, № 9001410242 від 29.04.10, № 90001410273 від 29.04.10, № 9001815317 від 19.05.10, № 9002240097 від 21.06.10, № 19738 від 20.07.10.

Так, зафіксовано порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, у зв'язку з чим відповідачем встановлено заниження податкових зобов'язень в сумі 72 637 грн. за березень 2008 р.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.03.2008 р. по реєстру за № 1014, ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" передав у власність ТОВ "Юстас-Крим" (ЄДРПОУ 356262645) 50/100 часток будівель і споруд загальною площею 4 874,8 м.кв., які розташовані у м. Алушта, вул. Набережна, 6. Будівлі і споруди складаються із: гараж, дерев'яний будинок, корпус № 1, корпус № 2, корпус № 3, корпус № 4, корпус № 5, майстерня, лікувальний корпус № 2.

За погодженням сторін будівлі і споруди реалізовані за 11 500 000 грн. з ПДВ (вартість без ПДВ складає 9 583 333,33 грн.). Залишкова вартість будівель і споруд складає 1 136000 грн. До складу валового доходу включено різницю в сум: 8447333,33грн.

Згідно протоколу Наглядової ради ТОВ "Санаторій Морськой уголок" від 19.03.2008р. за № 23 одноголосно було вирішено передати ТОВ "Юстас -Крим" сантехнічне обладнання в сумі 435 820,07 грн. з ПДВ (кабінка для душа 119 шт. унітаз119 шт., смеситель 119 шт., раковина 119 шт.), яке не вмонтоване в будівлі та споруди, але знаходиться в переданих об'єктах та спорудах за адресою: м. Алушта, вул.. Набережна 6.

Згідно протоколу Наглядової ради ТОВ "Санаторій "Морськой уголок" від 19.03.2008р. за № 23 зазначено, що сантехнічне обладнання входить у вартість продава'ємих будівель та споруд, але згідно договору купівлі-продажу від 28.03.2008 р. по реєстру за № 1014 ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" реалізував тільки будівлі та споруди. В договорі не зазначено, що ТОВ "Санаторій "Морской уголок" продає сантехнічне обладнання.

Таким чином, ТОВ "Санаторій "Морской уголок" безоплатно передав сантехнічне обладнання в суму 435 820,07 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 72 636,67 грн.. оскільки не вимагав оплату за даний товар від ТОВ "Юстас-Крим" (за перевіряємий період оплата за сантехнічне обладнання не надходила). Списання собівартості сантехнічного обладнання в бухгалтерському обліку відображена проводкую Дт 972 Кт 10, 11, 15, 20.

В податковому обліку згідно п.1.23 ст. 1 Закону України віл 11 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" під безоплатними наданими товарами (роботами, послугами) розуміється: товари, роботи та послуги, які надаються платником податку без вимога компенсацію їх вартості.

Під пунктом 1.31 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) встановлено, що продаж товарів - це також операції з безоплатного надання товарів.

Отже, якщо підприємство прийняло рішення про безоплатне надання товарів (послуг, робіт), то така операція згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 р. ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", розглядається як продаж (робіт, послуг) з відповідними оподаткування.

В порушення пп.4.1.1, п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) підприємство не включало до складу валового доходу дохід від безоплатного надання сантехнічного обладнання в сумі 363183 грн., в т.ч. в 1 кв. 2008 р. в сумі 363 183 грн., за 1 пів. 2008 р. в сумі 363 183 грн., за 9 міс. 2008р. в сумі 363 183 грн. та в порушення пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 Закону України " Про оподаткування податку на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, перевіркою встановлено, що сума ПДВ в розмірі 72 637 грн. не включена до податкових зобов'язань в березні 2008 р.

Були додатково надані видаткова накладна № ЛНА-000021 від 10.10.2008р. та протокол Наглядової ради ТОВ "Санаторій "Морской уголок" № 24 від 31.03.2008р. Згідно видаткової накладної № ЛНА-000021- від 10.10.2008 р. ТОВ "Санаторій "Морской уголок" повертає сантехнічне обладнання ТОВ "Кримська Юридична Група" на суму 435 820,06 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 72 636,67 грн.), а саме кабінка для душа на суму без ПДВ 121365,72грн., піддон на суму без ПДВ 109 480 грн., унітаз на суму без ПДВ 89 854,67 грн., сместитель на суму без ПДВ 17 850 грн., раковина на суму без ПДВ 24 633 грн.

Згідно протоколу Наглядової Ради ТОВ "Санаторій "Морской уголок" від 31.03 1 р. за № 24 було прийняте рішення провести повернення сантехнічного обладнання ТОВ "Кримська Юридична Група".

Тобто, ТОВ "Санаторій "Морской уголок" фактично не передавав безоплатно сантехнічне обладнання ТОВ "Юстас-Крим" на суму 435 820,06 грн. (в т.ч. податок на додану вартість в сумі 72 636,67), а повернув зазначене обладнання 10.10.2008 р. ТОВ "Кримська Юридична Група", що підтверджено видатковою накладною № ЛНА-000021 від 10.10.2008 р.

Таким чином, згідно з п.5.9 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) при розрахунку балансової вартості запасів за 1 пів. 2008 р., 9 міс. 2008 р. ТОВ "Санаторій "Морской уголок" повинен був враховувати сантехнічне обладнання в сумі 241 817 грн. (363 183,39 - 121 365,72 грн., з якої сума 121 365,72 грн. - кабінки для душа які не є матеріалами і запасами, а є основними засобами, оскільки їх вартість перевищує 1000 грн. і термін служби перевищує один рік.)

В порушення з п.4.5 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) ЗАТ "Санаторій "Морской уголок" не здійснив коригування податкового кредиту у бік зменшення в жовтні 2008 р. по операції повернення товарів на адресу ТОВ "Кримська Юридична Група" за накладною № ЛНА-000021 від 10.10.2008 р., що призвело до завищення податкового кредиту у жовтні 2008 р. на 72 637 грн.

За період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. ТОВ "Санаторій "Морской уголок" задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджету у сумі 154 843 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. встановлено:

- Заниження значення рядку 18.1, 20 декларації за жовтень 2008 р. на 70 703 грн.,

- Завищення значення рядку 18.2, 21, 22.2 декларації за жовтень 2008 р. на 1 934 грн.,

- Завищення значення рядку 23.1, 24, 26 декларації за листопад 2008 р. на 1 934 грн.,

- Завищення значення рядку 23.2, 24, 26 декларації за грудень 2008 р. на 1 934 грн.

- Завищення значення рядку 23.2 декларації за січень 2008 р. на 1 934 грн.,

- Заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 72 647 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. - на 70 713 грн., січень 2009 р. - на 1 934 грн.

З вищевикладеного вбачається, що для включення сплаченої (нарахованою) суми ПДВ до складу податкового кредиту необхідними умовами для покупця товару відповідно до Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є: наявність належним чином заповненої податкової накладної або митної декларації (п. 7.4.5,п.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р.); придбання або виготовлення товарів і послуг в цілях їх подальшого використання в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності платника податку (п.7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" ), виписує податкову накладну продавець товару у момент виникнення його податкових зобов'язань (п. 7.2.3,п.7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість").

Так, на підтвердження вказаних операцій були досліджені наступні документи: а саме надані накладні від постачальника ТОВ "Кримська юридична група" на постачання 150 одиниць обладнання у березні 2008 року і 119 одиниць обладнання від 31 жовтня 2008 року, а так само поворотна накладна за 10 жовтня 2008 от ТОВ "Санаторій Морской уголок " постачальнику ТОВ "Кримська юридична група "119 одиниць обладнання всього сума зворотної накладної с ПДВ 435 820,06 грн., без ПДВ 363 183,38 грн., сума ПДВ 72 636,68 грн., а також надано акт списання обладнання у кількості 119 одиниць, отриманого від постачальника ТОВ "Кримська юридична група" у грудні 2008 року.

На дослідження надані картки рахунку 20 "Матеріали" за номенклатурою товару, отриманого у ТОВ Кримська юридична група "субконто" Раковина", Піддон", "Кабінка для душу", "Змішувач", "Унітаз" за період жовтень - грудень 2008 року при зіставленні яких з накладними з повернення постачальнику і приходу від постачальника, а так же актом списання ТМЦ встановлено, що всі ТМЦ списані бухгалтерської проводкою ДТ 23 "Виробництво" - КД 20 "Матеріали" - на суму без ПДВ 363 183,38 грн. у грудні 2008 року на виробництво. Таким чином, з наданими документами повернення товару ТОВ "Кримська юридична група" в бухгалтерському обліку підприємства не підтверджується.

Таким чином, завищення податкового кредиту в жовтні 2008 року в сумі 72 636,68 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність зданими акта + 72 636,68 грн. у бік збільшення податкового кредиту утворилося за рахунок того, що в акті не врахована факт повернення від постачальника 30.10.2008 року та списання ТМЦ на виробництво в грудні 2008 року.

Позивачем до матеріалів справи також надана відомість дослідження формування ПДВ до сплати по ТОВ "Санаторій" Морской уголок "за період жовтень 2008 року - червень 2010 року.

Отже, заниження ПДВ до сплати наданими на дослідження документами не підтверджується. Розбіжність з даними акту - 72637 грн. У бік зменшення ПДВ до сплати утворилося за рахунок розбіжностей з податкового кредитом.

Таким чином, висновки Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим за актом перевірки про заниження значення рядку 18.1, 20 декларації за жовтень 2008 р. на 70 703 грн., завищення значення рядку 18.2, 21, 22.2 декларації за жовтень 2008 р. на 1 934 грн., завищення значення рядку 23.1, 24, 26 декларації за листопад 2008 р. на 1 934 грн., завищення значення рядку 23.2, 24, 26 декларації за грудень 2008 р. на 1 934 грн., завищення значення рядку 23.2 декларації за січень 2008 р. на 1 934 грн., заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 72 647 грн., в тому числі за жовтень 2008 р. - на 70 713 грн., січень 2009 р. - на 1 934 грн. в періоді, що перевірявся спростовуються первинними бухгалтерськими та податковими документами ТОВ "Санаторій" Морской уголок ", а тому є протиправними.

Отже, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковими накладними, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит.

Крім того, з висновку експерта № 35 від 12.10.2013 року вбачається, що висновки ДПІ у м. Алушті АРК , по взаємовідносинам по операціях з вищевказаними контрагентами викладені в акті планової виїзної перевірки № 1592/23/24410211 від 03.11.2012 за результатами якої складені податкові повідомлення -рішення № 0001042301/0 від 12.11.2010 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 36552,5 грн., 36552,5 грн. штрафні санкції; та № 0001032301/0 від 12.11.2010 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 108970,5 грн., у т.ч. 72647 грн. за основним платежем та 36323,5 грн. штрафні санкції документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, не підтверджуються.

Суд знаходить висновок експерта обґрунтованим та підтвердженим у ході судового розгляду справи, а тому приймає його як належний доказ по справі.

Щодо порушення ст. 7 розділу 3 Закону України "Про плату за землю" на підставі якого складене податкове повідомленням-рішенням № 0001052301/0 від 12.11.2010р., судом встановлено наступне.

Згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю", який діяв на момент виникнення спірних питань, плата за земельну ділянку здійснюється у вигляді земельного податку, який визначається залежно від грошової оцінки земель. При цьому відповідно до ст. 4 вказаного Закону розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі і землекористувачів. Цим же законом передбачено, що ставки земельного податку диференціюють і затверджують відповідні міські ради. Зміна ставок земельного податку може мати місце тільки після внесення коректив в грошову оцінку даної ділянки.

Міським управлінням земельних ресурсів Алуштінського міської Ради відповідно до Методики оцінки, затвердженої Ухвалою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 була проведена оцінка земельної ділянки під розміщенням ТОВ "Санаторій "Морской уголок" та встановлена згідно даної оцінки ставка земельного податку - 1%.

Слід зазначити, що законодавством не передбачено право або обов'язок платника податків, а також державних податкових інспекцій самостійно коригувати певну в установленому порядку грошову оцінку і ставку земельного податку. Такі корективи можуть бути внесені тільки відповідними державними органами, перелік яких чітко визначений земельним законодавством України.

Встановививши порушення ст. 7 розділу 3 Закону України "Про плату за землю" відповідачем не прийнято до уваги той факт, що на земельній ділянці площею 23600 кв.м. за адресою м. Алушта, вул. Набережна, 6 відсутні будівлі (споруди), які б не відповідали цільовому призначенню даної земельної ділянки.

Відповідно до державного акту № 76 від 10.06.1998р. спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення.

Судом встановлено, що продані позивачем корпуси і споруди ТОВ "Юстас-Крим" використовувалися останнім виключно в оздоровчих і рекреаційних цілях, тобто відповідно до цільового призначення земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України "Про плату за землю", підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Статтею 15 цього Закону передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-ХІУ (із змінами та доповненнями) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Так, за результатами перевірки нарахування земельного податку за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009 р. на думку відповідача позивачем були порушені вимоги ст. 7 розділу 3 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. № 2535-ХИ, а саме: занижена сплата земельного податку на загальну суму 463 419,15 грн., у т.ч.: по періодах: за жовтень 2008р. - на 12053,00 грн.; за листопад 2008р. - на 12053,00 грн.; за грудень 2008р. - на 12053,00 грн.; за січень 2009р. - на 44583,62 грн.; за лютий 2009р. - на 44 583,62 грн.; за березень 2009р. - на 44 583,62 грн.; за квітень 2009р. - на 55 729,51 грн.; за травень 2009р. - на 55 729,51 грн.; за червень 2009р. - на 55 729,51 грн.; за липень 2009р. - на 55 729,51 грн.; за серпень 2009р. - на 55 729,51 грн.; за вересень 2009р. - на 14 861,20 грн.

Відповідач дійшов вказаного висновку у зв'язку тим, що позивач повинен був сплачувати земельний податок за земельну ділянку площею 2,36 га, яку займає ТОВ "Юстас-Крим" і яка входила на відповідний час до складу земельної ділянки позивача відповідно до державного акту № 76 від 10.06.1998р. за коефіцієнтом, що застосується при оплаті за землю комерційного призначення, а саме у п'ятикратному розмірі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи договір оренди нового землекористувача - ТОВ "Юстас-Крим" був зареєстрований 09.09.2009 р., отже саме з цієї дати обов'язок щодо сплати земельного податку за зазначену спірну земельну ділянку у позивача припиняється.

ТОВ "Санаторій "Морской уголок" протягом всього перевіряємого періоду, у тому ж числі протягом з жовтня 2008 р. по вересень 2009р. включно земельній податок сплачувався за відповідною та затвердженою ставкою, згідно нормативно-грошової оцінці, яка діяла на той чи інший час перевіряємого періоду, що підтверджується наданими доказами по сплаті земельного податку та податковими розрахунками земельного податку, копіями довідок про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з уточнюючим розрахунком земельного податку у матеріалах справи.

Таким чином, донарахування відповідачем земельного податку ТОВ "Санаторій "Морской уголок" за вказаний період на суму 463 419,15 грн., виходячи з порушень норм Закону України "Про плату за землю", не знайшло підтвердження під час розгляду справи судом, а тому податкове повідомлення -рішення № 0001052301/0 від 12.11.2010р. підлягаю скасуванню

Щодо порушення порядку відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, передбаченим ст. 8 Закону України № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" на підставі якого складено податкове повідомлення- рішення № 0000012400/0 від 12.11.2010р., суд зазначає наступне.

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що податковий борг - це узгоджена сума податкового зобов'язання, яка не сплачена платником податків в терміни, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, в тому числі одержані від продажу товарів (робіт, послуг), майна та немайнових цінностей, випуску цінних паперів, в тому числі корпоративних прав, отриманих у позику (кредит), а також із інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності із Порядком стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002р. № 538, платник податків не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту отримання ним другої податкової вимоги самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Визначені для продажу активи описуються в акті за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Якщо платник податків в установлені терміни самостійно не визначив активи для продажу або податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, звичайна ціна яких є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити у присутності платника податків (його посадових осіб) склад активів, що підлягають продажу виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Визначені для продажу активи описуються в акті за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Забороняється здійснювати будь-які дії щодо описаних та оформлених активів згідно з пунктами 11 та 12 цього Порядку, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.

У відповідності з п.п. 8.6.1. п.8.6. ст. 8 Закону платник податків, активи якого перебувають в податковій заставі здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, які підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Дана стаття Закону встановлює обмеження по розпорядженню майном, яке знаходиться в податковій заставі. При цьому, Законом не передбачено будь-які обмеження по розпорядженню платником податків майном, відносно якого не поширене право податкової застави.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (далі за текстом - "Закон"), яке на думку відповідача виразилося в тому, що позивачем без узгодження з податковим органом провело відчуження своїх активів, при наявності податкової застави не деяке майно позивача.

Так, 14.04.2009р. ДПІ в м. Алушта був складений акт опису активів, на які розповсюджується право податкової застави.

Вищезгаданий акт містить вичерпний перелік активів, на які розповсюджується право податкової застави.

Перелік активів вказаних в акті № 4 від 14.04.2009р. не містить активів: автомобіль "Авиа 121 А" держ. номер 01902 ДО, рік випуску 1989, рама № ТОАА21ЕКА015811, вартістю 6791,67 грн., а також лом чорних металів на загальну суму 20400 грн.

Встановлюючи порушення ст. 8 Закону, перевіряючі не прийняли до уваги ту обставину, що реалізоване за договорами № 1 від 17.08.2009р. і № 12/10 від 12.04.2010р. майно не знаходиться і ніколи не знаходилося у податковій заставі.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005 (справа про податкову заставу) визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Ці положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, а саме з 24.03.2005. Отже не мали чинність на момент проведення перевірки і винесення оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000012400/0 від 12.11.2010 р.

Визнання неконституційними положень пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону свідчать про неправомірність застосування до позивача штрафу спірним податковим повідомлення-рішенням на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону, оскільки питання правомірності застосування штрафу на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005 прямим чином залежить від визначення питання, які саме активи платника податку перебувають в податковій заставі, чи відповідає розмір податкової застави сумі податкового зобов'язання платника податку та чи дійсно саме ці активи були ним відчужені без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом. Вирішення цих питань не було дотримано відповідачем при застосуванні штрафу, що і призвело до винесення протиправного повідомлення-рішення. Аналогічної думки дотримується Вищий адміністративний суд України з огляду на ухвалу від 27.09.2007 р. (додається до цих додаткових пояснень).

Таким чином, ТОВ "Санаторій "Морской уголок" при реалізації автомобіля "Авиа 121 А" держ. номер 01902 ДО за договором купівлі-продажу № 1 від 17.08.2009р. і лому чорних металів за договором № 12/10 від 12.04.2010р. діяло у відповідності до норм податкового законодавства.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, така позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки № 1592/23/24410211 від 03.11.2012р, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ТОВ "Санаторій "Морской уголок" до відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій з податку на прибуток, визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з земельного податку юридичних осіб та зобов'язання сплатити штраф у розмірі відчуження, визначеної за звичайними цинами відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до ДПІ у м. Алушті АР Крим про визнання протиправними та скасування, як таких, що суперечать діючому законодавству податкових повідомлень - рішень від 12.11.2010 року № 0001052301/0, від 12.11.2010р. № 0001052301/0, від 12.11.2010р. № 0001032301/0 та від 12.11.2010р. № 0000012400/0 та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно платіжних доручень від 02.09.13 та 17.05.2011 за проведення судово-економічної експертизи по ухвалі Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-14980/10/6/0170 позивачем сплачено 25000 грн.

Зазначений розмір судових витрат не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710. Тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 25000 грн., що підтверджено документально.

Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 3,40 грн. та 25000 грн. з проведення судової експертизи підлягають стягненю на його користь з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.12.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 24.12.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 12.11.2010 року № 0001052301/0.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 12.11.2010р. 0001052301/0.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 12.11.2010р. № 0001032301/0.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 12.11.2010р. № 0000012400/0.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Морской уголок" (ЄДРПОУ 24410211) 25003,4 грн. судових витрат, з яких сплата за судовій збір у розмірі 3,40 грн. та з проведення судової експертизи у розмірі 25000 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.