Постанова

від 16.12.2013 по справі 808/8947/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року ( 15 год. 52 хв.)Справа № 808/8947/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

за участю секретаря судового засідання Я.М. Муха

за участю представників сторін :

від позивача Дідченко О.І.

від відповідача Коваль М.О., Шахрай О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю « ТБ «Згода»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області

про: визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «Згода» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області (далі - відповідач) в якому позивач просить суд:

визнати дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області код ЄДРПОУ - 38732217 по складанню висновків акту № 1306/08-28-22-12/36648635 від 23.10.2013 неправомірними;

скасувати податкове повідомлення-рішення №0002722212 від 07.11.2013 року прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області код ЄДРПОУ - 38732217;

скасувати податкове повідомлення-рішення №0002712212 від 07.11.2013 року прийняте ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області код ЄДРПОУ - 38732217.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, вважає, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства. Адміністративний позов просить задовольнити у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002722212 та № 0002712212 від 07.11.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в запереченнях. Вважає прийняті податкові повідомлення - рішення правомірними. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем з 10.10.2013 року по 16.10.2013 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, якою встановлено порушення:

пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97 - ВР, із змінами та доповненнями, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 69 062,50 грн.

пп.7.4.1 п.7.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, п. 198.1, п. 198.6 ст.198, п.200.1 п.200.3 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010* року №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого відбулось заниження податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 52784 грн., у.т.ч. по періодах: - грудень 2010 року на суму 19 582 грн. - лютий 2011 року на суму 30365 грн. - квітень 2011 року на суму 2837 грн.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 03.10.2013 року № 1306/08-28-22-12/36648635 (далі - АКТ) та прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002722212 та № 0002712212 від 07.11.2013 року.

Судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Підприємство «Фортіс».

Щодо наявності факту поставки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарська діяльність позивача пов'язана з виробничою діяльністю та, в тому числі виробництвом на замовлення контрагентів шин електротехнічних з алюмінію в асортименті. Для їх виробництва, згідно технології, передбачено використання злитків з алюмінію циліндричних, яких підприємство самостійно не виробляє, а купує у постачальників.

Господарська операція між позивачем та ТОВ «Підприємство «Фортіс» з постачання злитків з алюмінію циліндричних для виробництва шин електротехнічних з алюмінію в асортименті була вчинена 01.10.2010 року без укладання договору на загальну суму з ПДВ 331 500,00 грн.

Господарська операція між позивачем та ТОВ «Підприємство «Фортіс» з постачання злитків з алюмінію циліндричних була оформлена належним чином відповідно до вимог діючого законодавства складеними первинними документами, а саме: рахунком- фактурою №СФ-0810/1 від 01.10.2010 р. на суму 331 500,00 грн. з ПДВ, видатковою накладною №РН-01103 від 01.10.2010 р. на суму 331 500,00 грн. з ПДВ, податковою накладною №1105 від 01.10.2010 р. на суму 331 500,00 грн. з ПДВ. Розрахунки порадилися в безготівковій формі шляхом перерахування коштів нерівними частинами на розрахунковий рахунок постачальника протягом жовтня-листопада 2010 року, що підтверджується банківськими виписками за цей період, які містяться в матеріалах справи.

Постачання відбувалося на умовах само вивозу автотранспортом позивача, що підтверджено Подорожнім листом вантажного автомобіля №155372 от 01.10.2010 г., договором оренди автотранспорту №01-02\02-10 від 01.02.2010 року та додатковою угодою №2 від 07.05.2010 року з ТОВ «Еліз» (код за ЄРДПОУ 13608660).

Придбання позивачем злитків з алюмінію циліндричних 01.10.2010 року було викликано виробничою необхідністю та з метою виконання договорів з покупцями, про що свідчить:

технологія процесу виготовлення шин електротехнічних з алюмінію в асортименті;

наявність орендованої технологічної площі та орендованого обладнання для виготовлення шин електротехнічних з алюмінію в асортименті згідно Договору оренди нежилих приміщень №01\02-2010 від 01.02.2010 р. та Договором оренди обладнання №02\02- 2010 від 01.02.2010 р. з ЗАТ «Запорізький завод алюмінійових конструкцій» (код за ЄРДПОУ 32227582);

відсутність даного виду сировини на складі ТОВ «ТБ Згода» та її поступове використання у виробництві (бухгалтерська довідка-картка рахунку 201 з калькуляціями);

постачання готової продукції контрагентам-покупцям, а саме шин електротехнічних з алюмінію в асортименті, виготовлених з злитків з алюмінію циліндричних протягом жовтня-листопада 2010 року, що підтверджується належним чином відповідно до вимог діючого законодавства складеними первинними документами, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Підприємство «Фортіс» з постачання злитків з алюмінію циліндричних у жовтні 2010 року було оформлено з дотриманням вимог діючого законодавства та носили фактичний характер, а валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість позивачем у жовтні 2010 року було сформовано правомірно з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивачем були надані письмові пояснення по спірним питанням, які виникли під час розгляду даної справи, з яким суд погоджується.

Щодо заперечень відповідача з приводу того, що оплата на суму постачання не підтверджена наданими документами, а виписка від 22.10.2010 та від 10.11.2010 взагалі не мають відношення до податкової та видаткової накладної від 01.10.2010 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо виписки банку від 22.10.2010 р. представником позивача в судовому засіданні було надано копію вказаної виписки, в який на 2 аркуші є документ № 951 на перерахування коштів на користь ТОВ «Підприємство» Фортіс» на суму 84 000,00 грн. Призначення платежу: «Передплата за слітки цил. за рах. №0810\1 від 08.10.2010 р.»

Щодо призначення платежу та підтвердження, відповідно, оплати постачання документами, наголошуємо що в Акті від 23.10.2013 року № 1306/08-28-22-12/36648635 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТБ Згода» (код за ЄРДПОУ 36648635) з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Підприємство «Фортіс» (код за ЄРДПОУ 37221936) за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року та в питання включення до складу витрат за перевірений період (далі - АКТ) на сторінці З Старшим державним ревізором-інсиектором Ю.В.Міщенко не ставиться під сумнів факт оплати на суму постачання господарської операції між позивачем та ТОВ «Підприємство» Фортіс», а зазначається на основі дослідження первинних документів в повному обсязі наступне, цитую: «Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі, згідно платіжних доручень: № 218 від 15.10.2010, № 220 від 19.10.2010, № 223 від 22.10.2010, № 227 від 27.10.2010, № 237 від 10.11.2010, № 242 від 17.11.2010, № 249 від 26.11.2010.

Згідно журналу-ордеру по рахунку 631 по ТОВ «Підприємство «Фортіс» станом на 10.10.2013 року заборгованість відсутня».

«Передплата» чи оплата «по факту» не впливає на суму сплачених за цією операцією податків.

Щодо виявлення, відповідачем, нових фактів порушень не відображених у Акті перевірки, суд вважає за необхідне зазначити, що додаткова перевірка платника податків проводиться відповідно до діючого законодавства, а не у перервах між судовими засіданнями.

У судовому засіданні підтверджено відповідними документами наявність операцій, їх товарність та правильність відображення у податковому обліку.

Щодо подорожнього листа автомобіля №155372 від 01.10.2010 року судом встановлено, що злитки алюмінієві циліндричні завантажувалися за юридичною адресою ТОВ «Підприємство «Фортіс» вул. Воронезька, 24 не зі складу, а перевантажувалися з машини на транспорт платника податків і відвозився до безпосереднього виробництва.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що документ ПН-0000510, згідно якого на картці рахунку 201 оприбутковано 13 тон злитку алюмінієвого циліндричного є програмним документом сформованим програмним продуктом 1С7.7, в якому ТОВ «ТБ «ЗГОДА» вело у 2010 році бухгалтерський облік. Його порядковий номер відповідає внутрішньо програмному номеру реєстрації операції в журналі операцій та не відображає номеру, проведеного в бухгалтерському обліку первинного документу - видаткової накладної №РН-01103 від 01.10.2010 року.

Щодо обсягу використаних у власній діяльності злитків алюмінієвих циліндричних для виробництва шин алюмінієвих в асортименті представник позивача, було надано копію Картки №0165 складського обліку матеріалів за «слитками алюм. цилиндр. АД 0. д 100» от 29.01. 2010 по 01.12.2010 года» на 2 аркушах, з якої зрозуміло, що позивач протягом 2010 року систематично виробляло шини електротехнічні з алюмінію в асортименті, сировиною для яких були злитки з алюмінію циліндричні.

Постачальниками за цей період були різні підприємства, в тому числі ТОВ «Підприємство «Фортіс». На момент постачання ТОВ «Підприємство «Фортіс» 01.10.2010 року злитків алюмінієвих циліндричних на складі підприємства був залишок цього різновиду сировини у розмірі 480,56 тон.

З поставки злитків з алюмінію циліндричних ТОВ «Підприємство «Фортіс» від 01.10.2010 року в розмірі 13 тон в той же день було відпущено у виробництво 122015,20 тон, які було перероблено протягом 8 робочих днів в готову продукцію та продано покупцям протягом жовтня-листопада 2010 року. Перелік покупців та копії документів, якими було оформлено постачання надано у «Висновоку спеціаліста Завдання полягає у встановленні документального та нормативного підтвердження фактів порушень встановлених в Акті від 23.10.2013 року № 1306/08-28-22- 12/36648635 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТБ Згода» (код за ЄРДПОУ 36648635) з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Підприємство «Фортіс» (код за ЄРДПОУ 37221936) за період з 01.07.2010року по 31.12.2012року та з питання включення до складу витрат за перевірений період» від 21.11.2013 року (долучено до матеріалів №808/8947/13-а 09.11.2013 року).

Залишок від постачання злитків з алюмінію циліндричних ТОВ «Підприємство «Фортіс» (від 01.10.2010 року) в розмірі 784,80 тон разом з новим надходженням даного різновиду сировини (від 01.11.2010 року) від іншого постачальника (ТОВ «Інтерекс-1») було відпущено у виробництво 03.11.2010 року.

Стосовно віднесення до валових витрат вартості придбаного товару суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. із змінами і доповненнями: «Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті».

Згідно пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. із змінами і доповненнями: «Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами витрат з придбання злитків з алюмінію циліндричних (які було використано для виробництва та постачання контрагентам-покупцям готової продукції), на підставі яких відповідні суми витрат були включені до валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені розрахункові, платіжні та інші документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих розрахункових, платіжних та інших документів вимогам податкового законодавства акт перевірки не містить, позивач цілком правомірно включив суми витрат по отриманим товарам до складу валових витрат.

Стосовно формування податкового кредиту суд зазначає наступне.

Згідно з пп.7.4.1 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6). У разі коли на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 198..2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця і реєстрі отриманих податкових накладних покупця, (пп..7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. 168/97-ВР, право на нарахування та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Аналогічні приписи містить п.п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

За приписами п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього ж Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (утому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Таким чином, згідно з чинним законодавством право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання податкової накладної. При цьому закон встановлює, що до складу податкового кредиту не включаються тільки суми, сплачені в рахунок оплати товару, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних та сплачених в повному обсязі товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам податкового законодавства акт перевірки не містить, позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам (наданим послугам) до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Враховуючи вищевикладене, факти викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для донарахування податкових зобов'язань.

Щодо наданого до суду копії вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя по справі № 1/337/57/2013 від 04.07.2013 року (далі - Вирок).

Щодо контрагента Позивача ТОВ «Підприємство «Фортіс» у Вироку наданого до суду зазначене наступне: «О том, что он является директором ООО «Предприятие «Фортис» ему стало известно от сотрудников милиции, никакой деятельности от предприятия он не вел, печать предприятия не получал и никогда не видел, документы хозяйственной деятельности от ООО «Предприятие «Фортис» не составлял и не подписывал, документы налоговой отчетности предприятия также не составлял, не подписывал и не подавал Государственную налоговую инспекцию. Навыков ведення бухгалтерського и налогового учета не имеет. Никогда не занимал руководящие должности на каких-либо предприятиях, не вел предпринимательскую деятельность».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Нікчемність та безтоварність спірних господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Підприємство «Фортіс», Відповідач обґрунтовує посиланням на Вирок у якому обумовлено реєстрацією цього товариства на підставну особу ОСОБА_5 Однак, порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ ТОВ «Підприємство «Фортіс» не досліджувалися у кримінальній справі № 1/337/57/2013 по обвинуваченню ОСОБА_6 за статтею 205 Кримінального кодексу України. А відтак саме по собі здійснення ним реєстрації названого товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва ОСОБА_5 цим товариством, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не може слугувати доказом безтоварності спірних господарських операцій.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця, тобто Позивача, про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Відповідачем не доведене існування відповідних фактів, та обставин, що первинні документи від імені контрагента підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення Позивача права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів у спірного постачальника.

З урахуванням викладеного висновок Відповідача наведений у Акті та на підставі якого були винесені спірні податкові-повідомлення рішення, про безтоварний характер спірних операцій з поставки товарів ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не є об'єктивним.

Крім того, нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Доказів на підтвердження своїх висновків відповідач не надає, крім актів перевірки контрагентів позивача, з яких вбачається, що первинні документи контрагентів не досліджувалися, відповідно об'єктивних та законних висновків відповідач зробити не має можливості.

Відповідно, суд вважає, що позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту по податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Щодо невідповідності висновків в акті перевірки дійсності, про які зазначає позивач суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскаржуваний позивачем акт перевірки є лише засобом документування і може мати лише рекомендований характер для винесення того чи іншого висновку, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів розгляду акта, зокрема, податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, в акті перевірки самі по собі не впливають на права та обов'язки позивача, тобто правових наслідків для позивача сам по собі акт перевірки не несе, таким чином у задоволенні цих вимог позивача слід відмовити.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних рішень, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області Державної податкової служби № 0002722212 та № 0002712212 від 07.11.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ТБ «Згода» судовий збір у розмірі 344 грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 20.12.2013

Суддя О.В. Конишева