Рішення

від 12.12.2013 по справі 369/8976/13-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8976/13-ц

провадження 2/369/3666/13

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Сохань Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2013 року позивачі звернулись до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що між ними та відповідачем були укладені договори на будівництво квартир. Житловий будинок будувався на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_12 на підставі державного акту на право власності, площею 0,3423га АДРЕСА_11. У жовтні 2011 року відповідач неправомірно розділив вищевказану земельну ділянку на дві частини: площею 0,093га (кадастровий номер 3222486201:01:003:0034) та площею 0,2493га (кадастровий номер 3222486201:01:003:0019). Вони неодноразово звертались до відповідача з вимогою передати їм у власність земельну ділянку площею 0,093га, на що отримували відмови. Вказали, що після набуття права власності на квартири вони мають право і на частину земельної ділянки на підставі ст. 120 ЗК України.

Просили суд визнати за ними право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_11, по 1/11 частині за кожним з позивачів.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_11, представники позивачів позовні вимоги підтримали. Просили задоволити позов.

У судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі будівництва (створення майна).

При розгляді справи судом встановлено, що 10 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 укладено договір №2ш/2011.

11 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 укладено договір №1ш/2011.

24 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 укладено договір №03ш/2011.

18 листопада 2010 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 та ОСОБА_12 укладено договір №04ш/2011.

06 листопада 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 укладено договір №05ш/2011.

24 листопада 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 укладено договір №06ш/2011.

12 січня 2011 року між ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_12 укладено договір №8ш/2011.

10 грудня 2010 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 укладено договір №9ш/2011.

У п. 2.1 вищевказаних договорів визначено, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити від імені та за рахунок замовника певні дії: оформити дозвільну документацію на початок будівництва; організувати будівництво об'єкту нерухомості та квартири; після завершення будівельних робіт щодо спорудження об'єкту нерухомості зареєструвати право власності на квартиру на замовника; здійснити відповідні розрахунки, пов'язані з виконанням умов даного договору.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Умовами укладених договорів передбачені права та обов'язки сторін, взаєморозрахунки, порядок здачі та приймання робіт, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, умови зміни і розірвання договорів, тощо.

З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що будівництво об'єкту нерухомості завершено, позивачами отримані свідоцтва про право власності на квартири та проведена відповідна державна реєстрація, а позивачами проведені відповідні розрахунки з відповідачем.

На підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №318 від 11 жовтня 2011 року - 19 листопада 2011 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З витягу №32191578 від 25 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєструвала право власності на вищевказану квартиру.

На підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №318 від 11 жовтня 2011 року - 19 листопада 2011 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №318 від 11 жовтня 2011 року - 19 листопада 2011 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

З витягу №32191728 від 25 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вищевказану квартиру.

На підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №318 від 11 жовтня 2011 року - 19 листопада 2011 року ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

З витягу №32190793 від 25 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_7 зареєстрував право власності на вищевказану квартиру.

На підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №318 від 11 жовтня 2011 року - 19 листопада 2011 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

З витягу №30191578 від 25 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_6 зареєструвала право власності на вищевказану квартиру.

З витягу №33691244 від 02 квітня 2012 року вбачається, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_6.

На підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №318 від 11 жовтня 2011 року - 19 листопада 2011 року ОСОБА_11 та ОСОБА_14 отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7.

З витягу №32190069 від 25 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 зареєстрували право власності на вищевказану квартиру.

На підставі рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №318 від 11 жовтня 2011 року - 19 листопада 2011 року ОСОБА_10 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_8.

З витягу №32190326 від 25 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_10 зареєстрував право власності на вищевказану квартиру.

З витягу №33772843 від 09 квітня 2012 року вбачається, що ОСОБА_9 є власником квартири АДРЕСА_9.

З витягу №33368515 від 02 березня 2012 року вбачається, що ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_10.

Ст. 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Також у п. 1.1.3 договорів вказано, що земельна ділянка - це ділянка земної поверхні, яка є власністю виконавця, надана під будівництво об'єкта нерухомості та визначена у державному акті на право власності серія ЯЖ №411676, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 04 квітня 2008 року.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За правилами ст.ст. 86, 87, 89 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади.

Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок; при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; за рішенням суду.

Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» вказано, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р.

Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У поданих суду договорах обов'язку передачі земельної ділянки власникам квартир не передбачено, власникам земельних ділянок належить право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Оскільки позивачами не доведені свої позовні вимоги, не подано суду докази на їх підтвердження, тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про визнання права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич