Ухвала

від 20.11.2013 по справі 818/7591/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р.Справа № 818/7591/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 818/7591/13-а

за позовом Приватного підприємства "Рона-Опт"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Рона-опт" (далі за текстом - ПП "Рона-опт", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 19.08.2013р. №000072204 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18773 грн.. основного платежу та 9387 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000072204 від 19.08.2013р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неналежну оцінку доказів по справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено суму податкового кредиту, сформованого за результатами господарських відносин з контрагентами у перевіреному періоді у зв'язку з відсутністю обов'язкових реквізитів видаткових накладних, на підставі яких було поставлено товар, наявності в провадженні слідчого кримінальної справи відносно службових осіб контрагента позивача ПП "СМУ-600", господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів господарської діяльності контрагентів позивача.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Суми проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ПП "СМУ-600" і ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" за період з 01.11.2011р. по 31.12.2012р., про що складено акт №38/2204/31499377/11 від 30.07.2013р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях та занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 18773 грн. , в т.ч. за листопад 2011 р. на суму 8153 грн., грудень 2011р. на суму 7412грн., січень 2012р. на суму 3208 грн.

На підставі висновків акту перевірки 19.08.2013р. ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення №000072204 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 28160 грн., з яких: 18773 грн. основний платіж, 9387 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки про заниження ПП "Рона-опт" сум податку на додану вартість ґрунтуються на доводах відповідача про безпідставне завищення податкового кредиту листопада-грудня 2011 р. в розмірі 18773,00 грн. в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з "Ейс контракшен менеджмент" та ПП "СМУ-600"

Виходячи з позиції контролюючого органу, операції контрагентів позивача "Ейс контракшен менеджмент" та ПП "СМУ-600" не підтверджуються стосовно наявності виробничих, трудових ресурсів, складських та торгівельних приміщень, транспорту необхідних для здійснення основного виду діяльності, а спірні операції з цими контрагентами мають безтоварний характер.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт,послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до видаткових накладних ПП "Рона-опт" від ПП "СМУ-600" та ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" отримано товар, який доставлявся за рахунок позивача, про що свідчать товарно-транспортні накладні. Придбаний товар був в повному обсязі оплачений ПП "Рона-опт" шляхом перерахування грошових коштів на рахунки продавців та на суму придбаного товару останніми були виписані податкові накладні. В подальшому, зазначений товар був реалізований позивачем через роздрібну торгівельну мережу, що підтверджується копіями фіскальних чеків реєстраторів розрахункових операцій. (а.с. 43-69,84-106)

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірних угод та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969, тобто підстави вважати зазначений податковий документ недійсним відсутні.

Факт реєстрації контрагентів позивача ПП "СМУ-600" та ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства на момент складання на адресу позивача податкових накладних були зареєстровані органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податного кредиту позивача через анулювання свідоцтва платників податків на додану вартість контрагентів ПП "СМУ-600" та ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", оскільки такі відомості не підтверджені належними доказами. При цьому, встановлення обставин щодо неможливості проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів податковим органом, на обліку в якому вони перебувають, у зв'язку з відсутністю їх за місцезнаходженням та неможливістю провадження господарської діяльності, відбулося пізніше ніж проводились спірні господарські операції (акти від 17.05.2013 року №1699/22.8/36757122 та від 23.05.2013 року №1791/22.8/21687550)

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

З тих самих підстав колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності обов'язкових реквізитів у видаткових накладних, зокрема, посади, прізвища відповідальних осіб за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. При цьому, колегія суддів зазначає, що зі змісту видаткових накладних вбачається наявність прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій від контрагентів, що спростовує доводи ДПІ.

Отже, первинні документи, якими були оформлені спірні господарські операції містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "СМУ-600" з огляду на наявність у провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області кримінальної справи №41/0279, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, який з корисливих мотивів без мети здійснення господарської діяльності шляхом надання послуг за винагороду в мінімізації податкових зобов'язань придбав низку підприємств, в тому числі ПП "СМУ-600".

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що директор ПП "СМУ-600" не визнаний винним у вчиненні злочину, відповідачем неправомірно здійснено висновок про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту суми сплачені при придбанні товарів від підприємства ПП "СМУ-600".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013р. №000072204.

З урахуванням викладеного, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2013р. по справі № 818/7591/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.