Рішення

від 16.12.2013 по справі 123/1007/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №:123/1007/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В. № провадження:22-ц/190/7116/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В. суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору доручення недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ТОВ «НТС Плюс» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним Договір доручення № 3/1, укладений 10 квітня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що сторони за спірним договором не були уповноважені на вчинення будь-яких дій з приводу купівлі-продажу товариством цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика».

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір № 3/1 від 10 квітня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що в порушення вимог частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача та відповідач ОСОБА_6 під час розгляду цієї справи не повідомили суд про рішення суду, що стосується предмету спору, а саме, про рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2011 року, залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2011 року, яким було встановлено, що договір доручення № 3/1 від 10 квітня 2006 року відповідає всім вимогам цивільного законодавства, отже підстави для визнання його недійсним відсутні.

Зазначає, що, звернувшись з позовом до суду, ТОВ «НТС Плюс» посилалося на те, що оспорюваний договір порушує його права і законні інтереси, проте, яким чином договір доручення, укладений між ним і ОСОБА_6, порушує інтереси ТОВ «НТС Плюс», який не є стороною цього договору, останнім не зазначено. Також, вважає, що судом безпідставно прийняті до уваги посилання позивача на те, що у ОСОБА_6 відсутні повноваження на укладення договорів на користь ТОВ «НТС Плюс» і ОСОБА_7 не має ніякого відношення до придбання ТОВ «НТС Плюс» цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика», оскільки у сенсі статті 636 Цивільного кодексу України таких повноважень юридична конструкція договору на користь третьої особи не вимагає, а сам факт переходу права власності на ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика» до ТОВ «НТС Плюс» є доказом виконання ним зобов'язань перед ОСОБА_6, що відповідає пункту 6.2. договору доручення. Крім того, посилається на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, проте суд не дав належної оцінки цій обставині.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції за підстав статей 203, 215 Цивільного кодексу України дійшов висновку про недійсність укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договору доручення, пов'язаного з придбанням ТОВ «НТС Плюс» цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика», виходячи з того, що цим договором, укладеним на користь третьої особи - ТОВ «НТС Плюс», в останнього виникли певні зобов'язання без його волевиявлення, що суперечить положенням статті 511 ЦК України. Суд не прийняв до уваги твердження відповідача ОСОБА_6, що він взагалі не підписував цього договору, оскільки безперечних даних на підтвердження цього не надано, як і на підтвердження того, що він не є та не був на час укладання оспорюванного договору засновником, керівником або представником ТОВ «НТС Плюс».

Справа розглядалася судами різних інстанцій.

Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2013 року скасовано нове рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2013 року про відмову у позові ТОВ «НТС Плюс» та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду, що відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору доручення з урахуванням наявного в матеріалах справи рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 боргу за цим же договором, яким встановлено відповідність його вимогам закону.

Судом касаційної інстанції зазначено, що, розглядаючи даний спір, суди не встановили фактичні обставини справи, не перевірили взагалі існування такого підприємства як ТОВ «НТС Плюс», не з'ясували, хто є його засновниками, хто уповноважений видавати довіреності, подавати позови та оскаржувати судові рішення.

Суди не перевірили обставини видачі довіреностей від ТОВ «НТС Плюс» з урахуванням листа арбітражного керуючого ТОВ «НТС Плюс» Козаренка Є.В. від 20 травня 2013 року про скасування дії всіх довіреностей, виданих попередніми керівниками (арбітражними керуючими) ТОВ «НТС Плюс» (а.с.83).

Визнаючи недійсним договір, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції не звернув увагу на заяву співзасновника ТОВ «НТС Плюс» ОСОБА_9, адресовану Генеральному прокурору України, згідно з якою 02 квітня 2006 року з його (ОСОБА_9) згоди генеральний директор ОСОБА_10 видала ОСОБА_6 довіреність на право вести переговори від імені ТОВ «НТС Плюс» та укладання договору-доручення на придбання для товариства цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика».

Ухвалюючи власне рішення, апеляційний суд вдався до оцінки висновків почеркознавчих експертиз за відсутності їх в матеріалах справи, а задовольнивши клопотання про витребування цивільної справи №2-448/2010 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу, матеріали справи не дочекався та не дослідив їх (ухвала ВССУ від 09 жовтня 2013 року а.с.127-128).

Відповідно до частини 4 статті 383 Цивільного процесуального кодексу України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому апеляційному перегляді справи ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2013 року викликано для допиту у якості свідка ОСОБА_9, із Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим надійшла цивільна справа № 2-448/10 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс» про стягнення суми боргу; із Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Сімферопольського міського управління юстиції отримані відомості щодо реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс», № 33980105 та його керівників, підписантів, засновників; від арбітражного керуючого Козаренка Євгенія Валерійовича як ліквідатора ТОВ «НТС» надійшли відомості про його повноваження щодо управління майном Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс» та процедури ліквідації товариства (а.с.130).

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 10 квітня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено Договір доручення, відповідно до якого ОСОБА_7 зобов'язувався здійснити від імені та за рахунок ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «НТС Плюс» юридичні, фактичні та інші дії, пов'язані з придбанням ТОВ «НТС Плюс» цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика», а ОСОБА_6 взяв на себе зобов'язання сплатити ОСОБА_7 винагороду в розмірі 200.000 грн. із визначенням грошового еквіваленту зобов'язання 40.000 доларів США.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2011 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс» про стягнення суми боргу задоволено. Стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 312.600 грн. і судові витрати 2.700 грн., а всього стягнено 315.300 грн.

Апеляційний суд у вказаній справі встановив, що сторони в Договорі добровільно визначили як факт виконання позивачем зобов'язань і підставу для оплати його послуг (отримання винагороди) перехід права власності на вказаний нерухомий об'єкт відповідачу або третій особі в договорі: ТОВ «НТС Плюс» (п. 6.2), що і було її інтересом у виконанні договору.

Доводи відповідача та його представника щодо не укладення, не підписання ним вказаного договору і відповідні висновки суду першої інстанції спростовуються висновками повторної судової почеркознавчої експертизи, що проведена експертами Харківського Науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса, відповідно до яких підпис від імені відповідача в договорі доручення № 3/1 від 10 квітня 2006 року виконано саме ним, а розбіжності висновків даної експертизи та висновку попередньої почеркознавчої експертизи пояснюються недостатньою кількістю порівняльного матеріалу, що був використаний при проведенні первинної експертизи та різною оцінкою виявлених ознак.

Апеляційний суд також визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо неправомірності Договору у зв'язку з відсутністю повноважень відповідача на укладення договорів від імені та на користь третьої особи ТОВ «НТС Плюс», виходячи з того, що у сенсі статті 636 Цивільного кодексу України таких повноважень юридична

конструкція договору на користь третьої особи не вимагає. Взагалі, самі по собі мотиви інтересу відповідача як складова договору на користь третьої особи, не є визначальними та не впливають на його обов'язок виконати зобов'язання, а відносини між сторонами в такому договорі і третьою особою можуть бути як правовими, так і такими, що не охоплюються сферою правового регулювання і ґрунтуються на особистих стосунках (рішення від 21 червня 2011 року а.с.53-55, 56).

Відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Представник позивача ОСОБА_7 не наполягав на допиті свідка ОСОБА_12, тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що його письмові пояснення і копію його заяви (а.с.61, 60) слід оцінити відповідно до вимог частини 3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспрюваний правочин).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у ТОВ «НТС Плюс» не має права вимоги щодо визнання недійсним оспореного ним договору доручення, тому що воно не є стороною цього договору на його користь, що не суперечить вимогам статті 636 Цивільного кодексу України, факт виконання зобов'язань ОСОБА_7 встановлений, позивач не відмовився від права придбанням цілісного майнового комплексу ВАТ «Сімферопольська ткацька бавовняна фабрика», за цим договором обов'язки щодо оплати його послуг виникли у ОСОБА_6, тому права ТОВ «НТС Плюс» не є порушеними.

У судовому засіданні колегією суддів досліджені матеріали зазначеної цивільної справи, у якій Апеляційним судом Автономної Республіки Крим ухвалено рішення від 21 червня 2011 року, і де знаходиться висновок повторної судової почеркознавчої експертизи № 10783 від 21 березня 2011 року, оцінений апеляційним судом у цій справі (а.с.100-116, 203-205 т.2 справа № 2-448/10).

За таких обставин, після скасування судового рішення за підстав пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України слід ухвалити нове рішення про відмову у позові як такому, що не ґрунтується на законі.

Вирішуючи питання цивільної процесуальної дієздатності позивача ТОВ «НТС Плюс» та повноважень його представника за довіреністю Сергієнко Н.Б., якою пред'явлений позов від імені ТОВ «НТС Плюс», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03 грудня 2013 року № 17694240 Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс» з ідентифікаційним кодом юридичної особи 33980105 за місцезнаходженням: 95051, вул. Ескадронна, б. 3, кв. 16, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, внесено до Реєстру 27 грудня 2005 року, № запису 1 882 102 0000 007041, його засновниками є ОСОБА_10 з розміром внеску 16.600 грн. і ОСОБА_12 з розміром внеску 16.600 грн., керівником, підписантом є ОСОБА_10.

В ЄДР відсутні дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, або її припинення (а.с.142-143).

Крім того, арбітражний керуючий Козаренко Є.В. підтвердив, що він є ліквідатором іншого боржника ТОВ «НТС», а не ТОВ «НТС Плюс», та припинив дію всіх довіреностей ТОВ «НТС», а не ТОВ «НТС Плюс» - позивача у справі (а.с.138).

Представник позивача ТОВ «НТС Плюс» Сергієнко Н.Б. діє на підставі довіреності ТОВ «НТС Плюс», виданої 10 жовтня 2011 року, і має повноваження на ведення справи у суді від імені ТОВ «НТС Плюс», у тому числі пред'явлення позову, відповідно до вимог статті 44, частини 3 статті 42 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «НТС Плюс» може бути стороною цивільного спору, але його права та інтереси не порушені і не підлягають судовому захисту відповідно до вимог статті 15 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс» про визнання недійсним договору доручення № 3/1 від 10 квітня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС Плюс» на користь ОСОБА_7 у відшкодування судового збору 57,35 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.