Рішення

від 20.12.2013 по справі 316/2788/13-ц

ЕНЕРГОДАРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 316/2788/13-ц

Провадження № 2/316/1191/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2013 р. Енергодарський міський суд Запорізької області у складі головуючого Дзямко О.П., при секретарі Костюченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - плюс -інформ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс», про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що через оголошення у пресі ОСОБА_2 дізналась про існування організації, яка надає кредит на будь -які потреби від 5000 грн. до 400000 грн. під 2% річних без довідки про доходи.

05.02.2013р. позивач, з метою отримання кредиту для проведення ремонту, звернулась до відповідачів, де від консультанта отримала інформацію про можливість отримання кредиту строком на 240 місяців в тому розмірі, який було потрібно, але для цього слід підписати чотири договори та сплатити послуги за оформлення договору. Сам же кредит, як було роз`яснено, буде наданий через декілька днів.

05.02.2013р. ОСОБА_2 уклала з відповідачами наступні договори:

- №240-160 з ТОВ «Гарант - плюс -інформ», згідно з яким вона повинна була сплатити товариству 1750,00 грн.;

- №240-160 з ТОВ«Гарант - плюс», згідно з яким вона повинна була отримати кредит на суму 50 000,00 грн.;

- №240-161 з ТОВ ««Гарант - плюс -інформ», згідно з яким вона повинна була сплатити товариству 3500,00 грн.;

- №240-161 з ТОВ «Гарант - плюс -інформ», згідно з яким вона повинна була отримати кредит на суму 10 000,00 грн.

На виконання вищеназваних договорів, укладених з ТОВ «Гарант - плюс -інформ», в день їх підписання, тобто 05.02.2013р., ОСОБА_2 перерахувала плату, як вже пізніше вона прочитала, за інформаційно - консультаційні послуги на користь відповідача загальним розміром 5250,00 грн.

До теперішнього часу позивач кредит та жодного повідомлення від відповідачів не отримала.

Вважає, що її свідомо було введено в оману щодо правової природи договору, так як умови договорів різняться з тими, що зазначені в рекламному оголошенні про надання коштів, предметом договору є адміністрування придбання товару в групах, але позивач не мала наміру вступати в будь - які групи; їй була нав’язана думка про отримання кредитних коштів на протязі 15 днів, однак підписані договори не містять жодних строків отримання клієнтом кредиту, не передбачають будь - якої відповідальності відповідачів за невиконання умов договору та будь яких гарантій одержання клієнтом кредиту.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явилась, просить розглянути справу без її участі за участю представника ОСОБА_1, позов підтримує.

Представник позивача ОСОБА_1 позов підтримує. Не заперечує проти розгляду справи в порядку заочного провадження.

Відповідачі у судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали, хоча про день та час слухання справи були повідомлені належним, у зв`язку з чим, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, постановити заочне рішення в порядку ст. 169 ч.4 ЦПК України, на пiдставi даних що є у справі та доказів.

Дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

05.02.2013р. ОСОБА_2 уклала наступні договори:

1). №240-160 з ТОВ «Гарант - плюс -інформ», предметом якого є надання інформаційних, консультативних та роз’яснювальних послуг з питань виконання умов та порядку діяльності «Гарант-плюс», оформлення договору №240-160 від 05.02.2013р. та додатків до нього між ОСОБА_2 та ТОВ «Гарант - плюс», ( а.с.5). Відповідно до п. 2.1. цього Договору, вартість плати за надання послуг зазначена у додатку №1 до договору №240-160 від 05.02.2013р. і становить 1750,00 грн., яку ОСОБА_2 зобов’язана сплатити протягом одного банківського дня з моменту укладення договору ( п.2.2).

На виконання умов договору, ОСОБА_2 сплатила на користь відповідача ТОВ «Гарант-інформ-плюс» 1750,00 грн., що підтверджується документально ( а.с.13).

2). №240-160 з ТОВ «Гарант-плюс», предметом якого є надання позивачу послуг, спрямованих на придбання позивачу ОСОБА_2 товару, зазначеному в даному договорі (п.1.3 договору - назва товару «будівельні матеріали») і на Умовах та порядку діяльності «Гарант-плюс» ( а.с.6).

Відповідно до п. 2. договору вартість товару складає 50 000 грн. зі сплатою щомісячного платежу 358,34 грн., з яких: 208,34 грн. - чистий платіж, 150,00 грн. - адміністративні витрати. ( п.п. 1.2, 2.1.1 договору).

Строк виконання зобов’язань - 240 місяців ( п.1.4 договору).

3). №240-161 з ТОВ «Гарант - плюс -інформ», предметом якого є надання інформаційних, консультативних та роз’яснювальних послуг з питань виконання умов та порядку діяльності «Гарант-плюс», оформлення договору №240-160 від 05.02.2013р. та додатків до нього між ОСОБА_2 та ТОВ «Гарант - плюс», ( а.с.9). Відповідно до п. 2.1. цього Договору, вартість плати за надання послуг зазначена у додатку №1 до договору №240-161 від 05.02.2013р. і становить 3500,00 грн., яку ОСОБА_2 зобов’язана сплатити протягом одного банківського дня з моменту укладення договору ( п.2.2).

На виконання умов договору, ОСОБА_2 сплатила на користь відповідача ТОВ «Гарант-інформ-плюс» 3500,00 грн., що підтверджується документально ( а.с.13).

4). №240-161 з ТОВ «Гарант-плюс», предметом якого є надання позивачу послуг, спрямованих на придбання позивачу ОСОБА_2 товару, зазначеному в даному договорі (п.1.3 договору - назва товару «будівельні матеріали») і на Умовах та порядку діяльності «Гарант-плюс» ( а.с.10).

Відповідно до п. 2. договору вартість товару складає 100 000 грн. зі сплатою щомісячного платежу 716,67 грн., з яких: 416,67 грн. - чистий платіж, 300,00 грн. - адміністративні витрати. ( п.п. 1.2, 2.1.1 договору).

Строк виконання зобов’язань - 240 місяців ( п.1.4 договору).

Відповідно до додатків №1 до договорів №240-160 та 240-161 від 05.02.2013р., ТОВ «Гарант -плюс» вчиняє за рахунок Замовника адміністрування Об`єднання Замовників, укладання певних правочинів. По закінченню формування об`єднання Замовників Виконавець, тобто ТОВ «Гарант-плюс», в кінці кожного місяця здійснює проведення засідання Гарантійної комісії. Засідання Гарантійної комісії -це щомісячним захід, що організовує та проводиться Виконавцем в кінці кожного місяця з метою визначення Замовника, який отримає Гарантію на отримання ОСОБА_3. Кількість Замовників, яким надається Гарантія на отримання ОСОБА_3 відповідає кількості ОСОБА_3, який може бути придбаний за кошти Фонду Чистих платежів. Фонд Чистих платежів - це частина Гарантійного фонду, що формується після відрахувань від нього 3% до Фонду повернення Чистих платежів, та призначений для придбання ОСОБА_3 Замовникам. Чистий платіж - це платіж, який сплачується Замовником у складі Щомісячного платежу згідно графіку платежів, та дорівнює вартості ОСОБА_3, поділений на кількість місяців у графіку платежів.

Гарантія на отримання ОСОБА_3 надається тим Замовникам, які запропонували найбільший Гарантійний платіж. Якщо розмір запропонованого Гарантійного платежу є однаковим у кількох Замовників, перевага надається тому Замовнику, який сплатив більшу кількість Щомісячних платежів. Якщо кілька Замовників мають однакову кількість сплачених Щомісячних платежів та запропонували однаковий розмір Гарантійного платежу, перевага надається тому Замовнику, який раніше уклав Договір.

Таким чином, умовами діяльності ТОВ «Гарант-плюс», передбачений порядок проведення Заходів з розподілу Гарантійного фонду: рішення про передачу позивачу ОСОБА_3 (позики) залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про надання ОСОБА_3 (позики) є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених Заходів та осіб, які отримали Рішення є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

Гарантійний фонд формується виключно на коштах замовників, без залучення коштів Товариства. Надання ОСОБА_3 (позики) здійснюється за кошти, внесені замовниками. В подальшому замовник сплачує платежі, які фактично компенсують кошти іншим Замовникам, тобто один замовник за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує ОСОБА_3 іншому замовнику. При цьому, позивач сплатив відповідачу не за одержання ОСОБА_3, а фактично за можливість одержання права на отримання ОСОБА_3, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати ОСОБА_3 позивачем залежить від розміру Гарантійного фонду і внесення коштів іншими Замовниками.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги, як зокрема адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Таким чином, відповідач ТОВ «Гарант-плюс» здійснює операції з «адміністрування придбання у групах», така діяльність має ознаки фінансової послуги, пов’язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб, але на момент укладання Договору даний вид послуг не зазначено в переліку фінансових послуг визначених ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Проте це не означає, що такі правочини може бути визнано недійсними лише, якщо їх укладено з 08 січня 2012 року, оскільки перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», і до внесення змін не був вичерпним, тому на думку суду в даному випадку має місце саме надання фінансових послуг в понятті визначеному вищезазначеним законом.

Водночас, відповідно до ст. 34 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідач здійснює діяльність з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки, без відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема несправедливими є умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб: мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця)...

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно із п. 7 ч. З ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

У відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Укладені між сторонами договори №240-160 та 240-161 від 05.02.2013р. про надання ОСОБА_3 у виді грошових коштів в розмірі 50 000,00 грн. та 100 000,00 грн. не містять строків та термінів отримання замовником ОСОБА_3 (позики), не передбачають будь-якої відповідальності ТОВ «Гарант-плюс» за невиконання умов договорів та будь-яких гарантій отримання замовником ОСОБА_3 ( позики) навіть у разі повної оплати вартості, кінцевий строк проведення розрахунку з замовником взагалі не встановлено.

Між тим, із змісту угод випливає, що отримання товару (позики) замовником можливе за умови дотримання всіма замовниками угод, які укладені з кожним з них, і реалізація прав замовника фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших замовників, з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, тобто між ним та іншими замовниками взаємних прав і обов'язків не виникло.

Таке може свідчити про порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивача, відповідачем ТОВ «Гарант -плюс» проводиться залучення коштів інших споживачів, надання ОСОБА_3 ( позики) за рахунок інших споживачів, а не за свої власні, а тому дана діяльність є такою, що вводить в оману.

Крім того, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України такий правочин не створює юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони певні юридичні дії.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до п.1.2 договорів №240-160 та №240-161 від 05.02.2013р., укладених між ОСОБА_2 та ТОВ «Гарант-плюс-інформ», останній зобов'язався оформити договори №240-161 та №240-161 від 05.02.2013р. та додатки до нього між позивачем та ТОВ «Гарант-плюс». Зазначений пункти договору не відповідає вимогам ст. 1003 ЦК України, а саме не містить посилання на чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити відповідачу.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

У відповідності до ст. 216 ЦК України, у разі, недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Крім того, держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри. Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому послуги. Тому держава забезпечує особистий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

З огляду на вищевикладене обставини та обґрунтування вимог, покладені в основу позову, знайшли своє підтвердження і не спростовані відповідачем, що є підставою для часткового задоволення позову, оскільки визнання договорів недійсними (які є нікчемними) законом не вимагається.

Керуючись ст. 4, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне стулювання ринків фінансових послуг», ст. 203, 215, 216, 227, 1000, 1003 ЦК України та ст. 10, 11, 14, 57-60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 212-215, 224-226 , 228, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс-інформ» (код ЄДРПОУ 38299280) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, кошти, перераховані нею за договором № 240-160 від 05.02.2013 року в розмірі 1750,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс-інформ» (код ЄДРПОУ 38299280) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, кошти, перераховані нею за договором № 240-161 від 05.02.2013 року в розмірі 3500,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-плюс-інформ» (код ЄДРПОУ 38299280) на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом 10 днiв з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. П. Дзямко