Рішення

від 10.12.2013 по справі 311/3097/13-ц

ВАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

311/3097/13-ц

10.12.2013

Справа № 2/311/961/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого -судді Кочевої І.В., при секретарі - Черненко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СВК «Орлянський», за участю третіх осіб: Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», відділу Держкомзему у Василівському районі Запорізької області про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки з незаконного володіння та користування, усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, уточнивши до початку розгляду справи по суті свої позовні вимоги (а.с.39-43), просить суд визнати дійсним договір оренди земельної ділянки площею 4 ,07 га кадастровий номер 2320984400:03:016:0031 від 16 січня 2008 року укладений між позивачем та СВК «Орлянський» - з моменту його підписання та передачі земельної ділянки відповідачу - з 16 січня 2008 року; витребувати з незаконного володіння та користування СВК «Орлянський» вказану земельну ділянку, розташовану на території Орлянської сільської ради, яка належить позивачу на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку ЗП №082778 шляхом зобов’язання повернути її власнику - ОСОБА_1; усунути перешкоди у здійсненні права власності позивача на вказану земельну ділянку шляхом зобов’язання СВК «Орлянський» не здійснювати передпосівні та посівні роботи під врожай 2014 року та покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЗП № 082778 від 19 серпня 2005 року є власником земельної ділянки (паю) площею 4,07 га, кадастровий номер 2320984400:03:016:0031, яку передала в оренду за договором від 16 січня 2008 року СВК «Орляньский» - відповідачу у цій справі. Відповідно до п. 8 договору оренди сторони дійшли згоди про укладення договору строком на п'ять років. На виконання п. 20 договору, одразу після його підписання Актом прийому-передачі об'єкта оренди від 16 січня 2008 р. № 158 за вищезазначеним договором оренди позивач передала відповідачеві земельну ділянку. Договір був зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» з лише 09 квітня 2009 року за № 040926600028. До здійснення державної реєстрації договору оренди обидві сторони виконували прийняті на себе договірні зобов'язання з 16 січня 2008 року. Після закінчення строку дії договору оренди позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення належної їй земельної ділянки. Листом СВК «Орлянський» повідомив позивача про те, що земельна ділянка буде повернута після закінчення терміну його дії і збору врожаю. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки після проведення державної реєстрації сторони не змінювали умов договору ні за взаємною згодою, ні в судовому порядку, як це передбачено п. 36 договору. Позивач вважає, що відповідно до п. 37 договору оренди його дія закінчилася після спливу 5- річного строку, на який його було укладено - тобто 16 січня 2013 року, бо фактично сторони приступили до виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди землі ще 16 січня 2008 року, до моменту державної реєстрації договору, про що свідчить довідка про нарахування та виплату орендної плати позивачу за період з 2008 по 2012 роки, яка міститься в справі. Посилаючись на позицію ВАСУ, викладену в п. 8 роз'яснення від 12 березня 1999 року № 02-

5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», яка за аналогією має застосовуватися, на думку позивача, до спірних правовідносин: «Чинне законодавство передбачає реєстрацію угод окремих видів. Угода, укладена з порушенням правил щодо обов'язкової державної реєстрації, може бути визнана недійсною лише у тому випадку, коли такі наслідки прямо передбачені нормативним актом. Якщо незареєстрована угода повністю або частково виконана, а сторона, яка одержала виконання, ухиляється від державної реєстрації цієї угоди, друга сторона має право звернутися до господарського суду за захистом своїх інтересів. У цьому випадку суд може визнати угоду, що не пройшла державної реєстрації, дійсною... Таке рішення можливе лише у випадку, коли відповідна угода укладена за встановленою формою, а її зміст відповідає вимогам закону».

Сторони у судове засідання не з’явилися, суду надано заяви про розгляд справи без участі представників позивача, відповідача та третьої особи - - відділу Держкомзему у Василівському районі. Причини неявки третьої особи - Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» суду не повідомлені. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином та своєчасно. Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін.

Відповідачем надано письмові заперечення проти позову (а.с.27-28) з проханням відмовити у задоволенні позову та мотивовані тим, що договір оренди набув чинності з дня його державної реєстрації - 09 квітня 2009 року, та строк його дії закінчується через п’ять років.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, належної на праві власності позивачу, що підтверджено копією договору оренди землі (а.с.11-12), Державного акту про право власності на земельну ділянку (а.с.8). Земельна ділянка фактично була передана позивачем відповідачу за актом прийому-передачі 16 січня 2008 року, копія якого також є у справі (а.с.13). Межі земельної ділянки в натурі були визначені відповідно до акту від 16 січня 2008 року.

В договорі зазначені всі умови, передбачені діючим на час його укладання - 16 січня 2008 року , законодавством та він повністю відповідає вимогам ст.14 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на час його укладення, та типовій формі договору оренди землі, яка діяла на той час.

Договір та акти були підписані обома сторонами, за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Вказані обставини сторонами не оспорювалися та визнані.

12 червня 2013 року позивач звернулася до відповідача з заявою, копія якої також є у справі (а.с.7) з вимогою в 10-ти денний строк повернути їй орендовану земельну ділянку, що мотивувала закінченням строку дії договору. 25 червня 2013 року своїм листом (а.с.6) орендатор в особі голови СВК «Орлянське» повідомив, що строк дії договору закінчується 09 квітня 2014 року, оскільки державна реєстрація договору була здійснена 09 квітня 2009 року та з цього часу договір набув чинності.

Відповідно до довідки (а.с.10) виданої СВК «Орлянський» орендатор перед позивачем - орендодавцем земельної ділянки за період з 2008 по 2012 роки заборгованості по орендній платі не має.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, він укладений терміном на п’ять років, та набуває чинності з моменту його державної реєстрації, в порядку, визначеному чинним законодавством, що передбачено п.8 договору (а.с.11). Крім того, п.48 договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його державної реєстрації у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах. Договір містить відмітку про його державну реєстрацію у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсах» 09 квітня 2009 року. (а.с.12).

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються положеннями ЦК України, ЗК України, Законом України «Про оренду землі», Законом України ««Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання дійсним укладеного договору оренди земельної ділянки, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, які встановлені ст.3 ЦК України.

Доказів чи відомостей про оспорювання дійсності договору та порушення прав чи законних інтересів позивача в цій частині - суду не надано. Визнання у судовому порядку дійсним правочину, дійсність якого ніким не оспорюється є зайвим та такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів ст.16 ЦК України не передбачений. Визнання дійсним оспорюваного правочину у судовому порядку, передбачено ст.219 ЦК України у разі недодержання нотаріального посвідчення договору, що не є обов’язковим для договору оренди земельної ділянки, відповідно до положень ст.14 Закону України «Про оренду землі».

Виходячи зі змісту позовної заяви та матеріалів справи встановлено, що фактично між сторонами виник спір з приводу дати набрання чинності договору оренди землі: позивач стверджує що договір є чинним з дати його підписання - з 16 січня 2008 року, а відповідач наполягає на чинності з часу державної реєстрації - 09 квітня 2009 року; та строку дії договору: позивач наполягає на тому строк дії договору до 16 січня 2013 року, а відповідач - до 09 квітня 2014 року. Мотивуючи закінченням строку дії договору оренди 16 січня 2013 року позивач висуває вимоги до відповідача про повернення їй земельної ділянки та усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендар набуває права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченому ЗК України, ЦК України, цим Законом та іншими законами України і договором оренди землі.

Ст.125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права, а ст.126 ЗК України встановлено порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на час укладення договору та його державної реєстрації, ст.18 ч.1 якого було встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводилася на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Сторони у договорі не вказували, хто з них має здійснити державну реєстрацію, проте при розгляді справи з пояснень сторін було встановлено, що фактично цим займався орендар, а позивач до цього інтересу не проявляла.

Вирішуючи спір між сторонами щодо чинності та строку дії договору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на час укладення та державної реєстрації договору, було встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Вказане положення аналогічного змісту було передбачено у п. 48 договору, укладеного сторонами.

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України ( в редакції чинній на час укладення та державної реєстрації договору) договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою від 25 грудня 1998 року № 2073, яка була чинною о до 05 серпня 2011 року, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Таким чином, виходячи з наведеного, договір оренди землі, що був укладений сторонами набув чинності не з дати його підписання, як стверджує позивач, а з дати його державної реєстрації, тобто з 09 квітня 2009 року.

Твердження позивача про чинність договору з часу його підписання та фактичної передачі земельної ділянки, виконання сторонами зобов’язань за договором з 16 січня 2008 року - є помилковими та необґрунтованими.

При вирішенні питання щодо строку дії договору, суд виходить з того, що п. 8 договору передбачено, що договір укладений строком на 5 років.

Відповідно о ст.19 ч.1 , 3 Закону України «Про оренду землі» , строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Договір оренди землі припиняється, відповідно до ч.1 ст.31 Закону «Про оренду землі» в разі… закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки договір між сторонами набув чинності з 09 квітня 2009 року, саме з цієї дати слід відраховувати початок строку його дії, який відповідно закінчується 09 квітня 2014 року. Твердження позивача про закінчення строку договору 16 січня 2013 року судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони також є помилковим та необґрунтованими.

Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору свідчить про правомірне використання відповідачем земельної ділянки, належної на праві власності позивачу, незалежно від дати проведення такої реєстрації. Підстав для задоволення позову в частині витребування у відповідача земельної ділянки та усунення перешкод у здійсненні права власності позивача на земельну ділянку суд не вбачає, оскільки використання земельної ділянки орендарем є правомірним та прав власника земельної ділянки це не порушує.

Судові витрати, у зв’язку з відмовою у задоволенні позову суд покладає на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.10, 11, 57,58, 59, 60, 64, 79, 81, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 232, 233 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_2