Рішення

від 18.12.2013 по справі 2-52-11; 2/398/7/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3595/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Попович С.М.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді - Черненко В.В.

Суддів - Потапенко В.І. Кодрул М.А.

при секретарі - Кечкіні А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 31.07.2009р. близько 11год. поверталася додому до свого будинку де до неї підійшов відповідач і почав вимагати пояснень з приводу статті в газеті, в якій мешканці нашого , де проживала позивач, критикували відповідача за образливе до них ставлення та поведінку. Потім його вимоги перейшли в образи на неї, які він викрикував погрозливим тоном та із застосовуванням нецензурної лайки. Вказує, що була дуже налякана, оскільки відповідач сильно розмахував руками, перекривав собою дорогу і заважав їй рухатись. Внаслідок образливої поведінки відповідача вона відчула недомагання, в неї підвищився артеріальний тиск і вона викликала швидку допомогу. Через погане самопочуття до квартири їй допомогла дістатись сусідка та свідок ОСОБА_4 Крім того, зазначила, що зверталась до лікарні, де їй було поставлено діагноз «гіпертонічний криз». Позивач зазначила , що 31.07.2009 року звернулась із завою в міліцію на неправомірні дії відповідача, однак кримінальна справа не порушувалася. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 138 грн.34 коп. та моральну шкоду в розмірі 1500грн.

В ході розгляду справи позивач змінила свої позовні вимоги та від вимог про стягнення майнової шкоди в розмірі 138 грн.34 коп. відмовилася.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та об'грунтованність рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив , що в кінці серпня 2009 року між мешканцями будинку АДРЕСА_1 і мешканцем будинку ОСОБА_2 виникла конфліктна ситуація з приводу, на думку мешканців будинку, неправомірних дій відповідача, який вилучив для своїх потреб частину земельної ділянки із прибудинкової території і ліквідував майданчик для сушки білизни, яким користувались мешканці будинку.

31.07.2009 року біля 11 год. 00 хв. біля будинку АДРЕСА_1 між позивачкою та відповідачем виникла сварка, де відповідач почав голосно кричати, застосовувати нецензурну лайку, перекривав їй дорогу і заважав рухатись. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивачу стало зле , стан позивача різко погіршився, була викликана невідкладна медична допомога, що призвело до подальшого тривалого лікування.

Суд зазначив, що свідок ОСОБА_4 , особисто бачила і чула через відкрите вікно сварку, яка відбулась між позивачем та відповідачем. Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили показання свідка ОСОБА_3, які їм стали відомі зі слів позивача.

Суд першої інстанції зазначив, що із копії картки виїзду швидкої медичної допомоги №16536 від 31.08.2009 року вбачається, що до позивача викликалась швидка допомога - привід виклику , підвищення А/Т. Позивачу надана медична допомога після якої стан хворої покращився.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно відповіді начальника Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області підтверджується факт звернення ОСОБА_3 із заявою в міліцію щодо протиправних дій ОСОБА_2 31.08.2009 року.

З висновку комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що згідно медичної документації ОСОБА_3 з 1998 року страждає на гіпертонічну хворобу 2 ступеня, ішемічну хворобу серця, атеросклеротичний кардіосклероз, дисциркуляторну енцефалопатію. Будь яка стресова ситуація, психоемоційне перевантаження можуть викликати загострення перелічених хвороб, тому не виключається причинний зв'язок між конфліктною ситуацією( яка виникла з пояснень позивача між позивачем та відповідачем) та послідуючим загостренням перелічених хвороб у ОСОБА_3

Суд першої інстанції зазначив, що показання свідків зі сторони ОСОБА_2- ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , які підтвердили пояснення відповідача щодо його зайнятості зранку 31.08.2009 року на трасі «Вербова Лоза» і неможливості конфлікту з ОСОБА_3 суд оцінює критично, визнає їх зацікавленими особами на користь відповідача і їх показання не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються сукупністю наведених доказів, не вірити яким у суду немає підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_3 , що погіршення стану здоров'я 31.08.2009 року стало наслідком неправомірного негативного психологічного впливу у вигляді грубощів, образ і лайки і залякування зі сторони ОСОБА_8, що мало місце 31.08.2009 року.

Суд зазначив, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 позивачу дійсно заподіяна моральна шкода, що згідно до статті 1167 ЦК України є підставою для її відшкодування.

Суд стягнув з відповідача на користь позивача 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи , дав неправильну оцінку зібраним доказам та здійснив припущення щодо доведеності окремих обставин справи, які не підтверджуються належними доказами.

Колегія суддів перевірила доводи викладені в апеляційній скарзі , обставини справи і дійшла висновку, що з висновками суду першої інстанції погодитись не можливо з наступних підстав.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст..213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст..215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути вказано на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1ст.1167 ЦК України).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів керується роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п.9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", в якому зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно положень ч.1,3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві зазначив, що 31.07.2009р. близько 11год. відбулись події , за участю відповідача, які потягли за собою погіршення стану здоров'я позивача в наслідок образливої поведінки відповідача. В рішенні суду першої інстанції зазначено , що зазначена подія відбулась 31.08.2009 року. Зазначене протиріччя судом першої інстанції не усунуто, про що свідчать матеріали справи. Крім того суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи , зокрема чи була подія на яку посилається позивач в позовні заяві, в тому вигляді як зазначено, та якими доказами це підтверджується.

Суд першої інстанції в рішенні, на підтвердження позовних вимог посилається на пояснення свідка ОСОБА_4, з яких вбачається, що вона чула сварку яка відбулась між позивачем та відповідачем, та пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 які підтвердили показання свідка ОСОБА_3, які їм стали відомі зі слів позивача .

Однак суд першої інстанції в порушення норм процесуального прав, не дав належної оцінки поясненням свідків з боку відповідача, з яких вбачається, що відповідач не міг перебувати в тому місті і в час на який зазначає позивач, коли їй була заподіяна моральну шкоду, а тільки зазначив, що суд оцінює критично дані свідчення і визнає їх зацікавленими особами на користь відповідача і їх показання не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються сукупністю наведених доказів, не вірити яким у суду немає підстав.

Колегія суддів перевірила зазначені пояснення свідків з обох сторін і

дійшла висновку, що позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження того,що сам факт події за участю позивача та відповідача в результаті якого позивачу заподіяна моральна шкода , на який посилається позивач в позовній заяві, мав місце, оскільки пояснення свідка ОСОБА_4 спростовується поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10

Пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 колегія судів не може прийняти як достовірні, оскільки зазначені особи не були безпосередньо свідками подій, які є предметом розгляду , а обставини подій їм відомі зі слів позивача.

Посилання суду першої інстанції, як на належний доказ на підтвердження позовних вимог, на відповідь начальника Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області, яким встановлено факт звернення ОСОБА_3 із заявою в міліцію щодо протиправних дій ОСОБА_2 які відбулись 31.08.2009 року, не можливо визнати обґрунтованим. З даної відповіді вбачається, що в даному листі не міститься встановленого факту протиправних дій відповідача по справі, а тільки зазначено, що в ході перевірки з гр.. ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду та попереджено про недопущення протиправних дій, та рекомендовано заявнику, з приводу приниження честі та гідності , звернутись у суд з позовом.

Посилання суду першої інстанції, як на належний доказ на підтвердження позовних вимог на висновок експерта №71 від 02.10.2013 року також є необґрунтованим, оскільки в даному висновку зазначено , що відповідно наданої медичної документації, ОСОБА_3 з 1998 року страждає на гіпертонічну хворобу 2 ступеня, ішемічну хворобу серця, атеросклеротичний кардіосклероз, дисциркуляторну енцефалопатію. Будь яка стресова ситуація, психоемоційне перевантаження можуть викликати загострення перелічених хвороб, тому не виключається причинний зв'язок між конфліктною ситуацією( яка виникла з пояснень позивача між позивачем та відповідачем) та послідуючим загостренням перелічених хвороб у ОСОБА_3

Колегія суддів дійшла висновку, що зазначений медичний висновок місить загальний характер, і має форму припущення з якого вбачається , що у випадку настання будь яких стресових ситуацій, психоемоційного перевантаження можуть виникнути загострення перелічених хвороб які є у позивача і якими вона хворіє з 1998 року.

В частині заподіяння моральної шкоди , колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено в чому ж конкретно їй заподіяна моральна шкода.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі , гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності та інших прав .

Відповідно до норм процесуального права у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди) підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями(бездіяльністю)вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач, оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції зазначені обставини не з'ясовані.

З позовної заяви вбачається, що позивач зазначає, що внаслідок образливої поведінки відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, яка виразилась у фізичних стражданнях, оскільки позивач захворіла. Через хворобу повсякденний ритм життя позивача було порушено. Позивач зазначає, що образи відповідача відбились і на психіці , оскільки деякий час перебувала у пригніченому стані. Зазначає, що факт заподіяння моральної шкоди образливою поведінкою відповідача може підтвердити в якості свідка ОСОБА_11

Колегія суддів перевірила зазначені обставини і дійшла висновку, що

позивач у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку не надала належних доказів на підтвердження факту завдання їй моральної шкоди з вини відповідача, оскільки докази на підтвердження позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі, не підтверджуються доказами, а тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин рішення суду не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст.ст.212, 213 ЦПК України щодо його законності і обґрунтованості, а тому відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні її позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити .

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.10.2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:

Судді :