Рішення

від 11.12.2013 по справі 914/4170/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 р. Справа № 914/4170/13

Господарський суду Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Брошнівського професійного лісопромислового ліцею, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27», смт. Розділ, Яворівський район, Львівська область про: стягнення 4180,00 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Яцків Л.М. - представник;

від відповідача: Турчин Я.М. - представник.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Брошнівського професійного лісопромислового ліцею, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27», смт. Розділ, Яворівський район, Львівська область, про стягнення боргу у розмірі 4180,00 грн., з яких 3800,00 грн. основний борг, 380,00 грн. штраф.

Ухвалою суду від 07.11.2013 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 20.11.2013 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач в порушення умов укладеної між сторонами угоди № 2 на проживання жильців в гуртожитку не розрахувався повністю з позивачем за проживання своїх працівників у 2012 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3800,00 грн. За неналежне виконання грошового зобов»язання позивач просить стягнути штрафні санкції в сумі 380,00 грн.

В судових засіданнях оголошувалась перерва до 04.12.2013 р., а згодом до 11.12.2013 р.

В судове засідання 11.12.2013 р. з"явились представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи. Представник позивача просив суд задоволити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив.

Дослідивши всі обставини справи та оцінивши подані суду докази, суд визнав позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

02.01.2012 р. між позивачем та відповідачем у даній справі була укладена угода № 2 на проживання жильців ТзОВ «Проммонтаж СУ-27» в гуртожитку Брошнівського професійного лісопромислового ліцею.

За даною угодою позивач надає відповідачу місця для тимчасового проживання в гуртожитку та забезпечує комунальні умови з оплатою на 1-го чоловіка - 25 грн.

Відповідач зобов»язується утримувати виділені приміщення в гуртожитку в належному стані; проводити попередню оплату за проживання в гуртожитку не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання акту на обслуговування.

Дана угода вступає в законну силу з моменту її підписання обома сторонами і дійсна до 31.12.2012 р.

Угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками сторін спору.

Позивач свої зобов»язання за вищевказаною угодою виконав належним чином, про що свідчать долучені до позовних матеріалів копії актів обслуговування:

акт від 27.01.2012 р. на суму 8350,00 грн.;

акт від 29.02.2012 р. на суму 9880,00 грн.;

акт від 23.03.2012 р. на суму 8870,00 грн.;

акт від 26.04.2012 р. на суму 6395,00 грн.;

акт від 31.05.2012 р. на суму 1750,00 грн.;

акт від 11.07.2012 р. на суму 4325,00 грн.;

акт від 30.07.2012 р. на суму 4725,00 грн.

Таким чином, згідно вищезазначених актів за 2012 р. нараховано до сплати відповідачем 44295,00 грн.

На підставі актів позивачем були виписані рахунки на оплату їх відповідачем, які також долучені позивачем до позовної заяви.

Відповідач свої зобов»язання по оплаті згідно умов угоди виконав частково. Як вбачається із банківських виписок за період з лютого по грудень 2012 р. відповідач перераховував на рахунок позивача кошти на загальну суму 40495,00 грн. Таким чином, заборгованість станом на 01.01.2013 р. становить 3800,00 грн.

05.06.2013 р. позивач листом за № 170 повідомив відповідача про існуючу заборгованість, проте така вимога залишена відповідачем без задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив також з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи виконання позивачем вищезазначеної угоди шляхом надання відповідачу місць для проживання, прийняття такого виконання відповідачем шляхом підписання актів без жодних зауважень і часткову оплату ним заборгованості на користь позивача, суд дійшов висновку, що боржник своїми діями підтвердив наявність у нього обов»язку здійснити оплату за надані послуги.

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло між позивачем та відповідачем згідно угоди № 2 від 02.01.2012 року в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконане відповідно до вказівок закону та договору.

З огляду на вище викладене, сума основного боргу у розмірі 3800,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами та підлягає стягненню з відповідача.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 548 ЦК України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши текст укладеної між сторонами угоди в контексті вищенаведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що умовами укладеної між сторонами угоди стягнення неустойки за несвоєчасну оплату послуг не передбачено, отже, позивачем штраф нарахований безпідставно.

За таких обставин у задовленні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 380,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Брошнівського професійного лісопромислового ліцею, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проммонтаж СУ-27» (вул. Галицька, 10, смт. Розділ, Яворівський район, Львівська область 81650; код ЄДРПОУ 01415683) на користь Брошнівського професійного лісопромислового ліцею (вул. С.Бандери, 5, смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77611; код ЄДРПОУ 02544164) 3800,00 грн. основного боргу та 1564,11 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Артимович В.М.