Рішення

від 03.12.2013 по справі 910/19649/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19649/13 03.12.13

За позовомПрокурора м. Кіровограда в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-консалтинговий центр - ЛН» Простягнення 15 280,22 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури Греськів І.І. - за посв.

Від позивача Бондар М.В.- за дов.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор м. Кіровограда звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-консалтинговий центр - ЛН» про стягнення 15 280,22 грн. заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) № 34-34 від 20.04.2010р.

У судовому засіданні 08.11.2013р. представником прокуратури подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати 15113,02 грн., 31,08 грн. інфляційної складової, 224,06 грн. 3% річних, 1021,42 грн. пені, а всього 16 389,58 грн. за Договором оренди від 20.04.2010р. за №34-34.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 16 389,58 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судове засідання не з'явився, представників не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив, пояснень, витребуваних ухвалою суду від 11.10.2013 р. про порушення провадження у справі та ухвалою суду від 12.11.2013р. не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 30.09.2013р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-консалтинговий центр -ЛН»: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 61, корп. 57.

Ухвали суду від 11.10.2013р., 12.11.2013р. направлялись Відповідачу за зазначеною юридичною адресою. Однак Ухвали суду від 11.10.2013р., 12.11.2013р. повернуті суду органами зв'язку з відміткою „за закінченням встановленого строку зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою „за закінченням встановленого строку зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому спір розглядається за наявними у справі доказами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду прокурором в інтересах держави в особі визначених ним осіб суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Приписами ст. 36 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-консалтинговий центр - ЛН» укладений договір оренди № 34-34 індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення).

Предметом договору оренди є нежитлове приміщення цеху № 1 (корп.302) загальною площею 227,09 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Кіровоград, вул.. Добровольського,2, що перебуває на балансі ДП «Кіровоградський ремонтний завод», Вартість вказаного приміщення визначена згідно зі звітом про оцінку на 31.12.2009 і становить за належною оцінкою 135043 грн. без ПДВ.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір укладено на 1 рік, що діє з 20.04.2010 до 19.04.2011 включно.

Додатковою угодою від 20.04.2011 до договору оренди від 20.04.2010 № 34-34 продовжено термін дії договору до 19.03.2014 включно.

Відповідно до п.2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування нерухомим майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

Відповідно до акту приймання-передавання майна від 20.04.2010 відповідачу передано в користування нерухоме майно загальною площею 227,09 кв. м., яке розміщене за адресою: м. Кіровоград, вул. Добровольського, 2.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 3.1 Договору, орендна плата за результатами конкурсу та становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) січень 2010р. 1732 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду,за який здійснюється платіж (п. 3.6 договору)

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі,підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати(п. 3.7 договору).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Договір оренди №34-34 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендній платі у розмірі 15 113,02 грн. за період з серпень 2012 по липень 2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорції розподілу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.6. Договору оренди відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним.

Проте відповідач свого обов'язку зі сплати орендних та інших платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі становить 15113,02грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент винесення рішення у справі настав.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача за попереднім договором оренди від 20.04.2010 №34-34 у сумі 15113,02 грн. за період з серпня 2012 по липень 2013р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 224,06 грн. 3% річних та 31,08 грн. індекс інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його уточнені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги прокурора задоволені, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з Відповідача в Державний бюджет України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-консалтинговий центр - ЛН» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 61,корп.57, код ЄДРПОУ 33883319) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (25009, вуд. Глінки, 2, м. Кіровоград, код ЄДРПОУ 13747462) заборгованість по сплаті орендної плати 15113 (п'ятнадцять тисяч сто тринадцять) грн. 02 коп., заборгованості по сплаті інфляційних нарахувань - 31 (тридцять одна) грн. 08 коп., 3% річних 224 (двісті двадцять чотири) грн. 06 коп., перерахувавши зазначені суми до державного бюджету на р/р 31116094700002 ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код платежу 22080300.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-консалтинговий центр - ЛН» (02094, м. Київ, вул..Червоноткацька, 61, корп.. 57, код ЄДРПОУ 33883319) в дохід державного бюджету 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 23.12.2013р.