Рішення

від 20.12.2013 по справі 917/2373/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.12.2013р. Справа № 917/2373/13

за позовом Приватного підприємства "Візаві-М", вул.Гребінківська,3, м. Полтава, Полтавська область,36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясні зорі - Полтавщина", вул. Будівельна 1, с. Білики, Кобеляцький район, Полтавська область,39220

про стягнення 19124,40 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Марченко Н.В. дов. № 9 від 29.11.2013 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 19124,00 грн. за усним Договором поставки.

17.12.2013 року за вхідним № 18001(канцелярії суду) представник позивача Марченко Н.В. на виконання вимог ухвали суду подала додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

17.12.2013 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.12.2013 року, для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові документи по суті предмету спору.

Повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання після перерви не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 02.12.2013 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

В п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи закінчення терміну розгляду справи, встановленого ст. 69 ГПК України, та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що на протязі 2013 року приватне підприємство «Візаві-М» (надалі - Позивач) відповідно до усного договору поставляло у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні Зорі - Полтавщина» (надалі - Відповідач) продукцію - гофроящик. Відповідач отримував продукцію та розраховувався за неї.

За видатковими накладними

- №311 від 09 серпня 2013 року отримано гофроящик 500*240*135 в кількості 2000 шт. на загальну суму 8040 грн. Відповідачем зазначений товар отриманий на складі Позивача 09 серпня 2013 року довіреною особою Сергієнко В.А. на підставі довіреності №295 від 09.08.2013 р. на отримання матеріальних цінностей за рахунком №326 від 09.08.2013 року, про що свідчить підпис на видатковій накладній. По зазначеній партії товару позивачем була видана податкова накладна №19 від 09.08.2013 р. на загальну суму 8040 грн. в тому числі ПДВ 1340 грн.

- №317 від 14 серпня 2013 року отримано гофроящик 500*240*135 в кількості 450 шт. на загальну суму 1809 грн. Відповідачем зазначений товар отриманий на складі Позивача 14 серпня 2013 року довіреною особою Сергієнко В.А. на підставі довіреності №299 від 14.08.2013 р. на отримання матеріальних цінностей за рахунком №333 від 13.08.2013 року, про що свідчить підпис на видатковій накладній. По зазначеній партії товару позивачем була видана податкова накладна №23 від 14.08.2013 р. на загальну суму 1809 грн., в тому числі ПДВ 301,50 грн.

- №324 від 16 серпня 2013 року отримано гофроящик 480*200*120 в кількості 1180 шт. і гофроящик 500*240*135 в кількості 2000 шт. на загальну суму 11 084 грн. Відповідачем зазначений товар отриманий на складі Позивача 16 серпня 2013 року довіреною особою Сергієнко В.А. на підставі довіреності №304 від 16.08.2013 р. на отримання матеріальних цінностей за рахунком №340 від 16.08.2013 року, про що свідчить підпис на видатковій накладній. По зазначеній партії товару позивачем була видана податкова накладна №30 від 16.08.2013 р. на загальну суму 11 084 грн., в тому числі ПДВ 1 847 грн.

ТОВ "Ясні Зоря - Полтавщини" отримано продукції на суму 20933 грн., на оплату продукції Позивачем були надані рахунки, які Відповідач сплатив частково суму 1809 грн., На момент подачі позовної заяви до суду несплачені залишилися рахунки суму 19124,40 грн..

З метою звірки заборгованості Позивачем на адресу Відповідачу було направлено акт звірки, який підписаний та повернутий не був.

12 вересня 2013 року Позивачем була направлена Відповідачу платіжна вимога №6, яка у встановлений законодавством семиденний термін дану вимогу не виконав і розрахунки за отриману продукцію не провів.

Станом на 27 листопада 2013 року у Позивача рахується дебіторська заборгованість на суму 19 124 грн., яка обліковується в бухгалтерському обліку Позивача та підтверджується належно засвідченими копіями бухгалтерських документів: оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 3 квартал 2013 року, реєстром виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та відповідачем була досягнута усна домовленість з приводу поставки товару.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір у формі єдиного документа між сторонами не укладався, вимога була отримана відповідачем, яка в семиденний термін виконана не була.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 47і , 49,69, 75,77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясні Зорі - Полтавщина», код ЄДРПОУ 38237046 (вул. Будівельна 1, с. Білики,Кобеляцький район, Полтавська область,39220) на користь приватного підприємства «Візаві-М», код ЄДРПОУ 31174802(вул.Гребінківська,3, м. Полтава, Полтавська область,36000) основний борг в сумі 19 124,40 грн. та витрат по оплаті судового збору за розгляд справи в сумі 1720,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.12.2013 року

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.