Рішення

від 17.10.2013 по справі 22-ц/796/10249/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-10249/13 Головуючий у 1-й інстанції - Бурлака О.В.

Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого: Заришняк Г.М.

Суддів: Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарях: Густі В.С., Дудікову А.В., Онищенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом»янського районного суду міста Києва від 07 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «АІС - Столиця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача,-

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Іноземного підприємства «АІС - Столиця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача. Зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу №007-944 від 10 квітня 2009 року він придбав в автосалоні Іноземного підприємства «АІС- Столиця» автомобіль марки GЕЕLI МК, 1.6 іmргеss, 2008 року випуску, загальною вартістю 69 850 грн., що підтверджується копією вказаного договору купівлі-продажу та копією накладної №302 від 10.04.2009 року.

Відповідно до пункту 5.3 договору гарантійний період на будь-які дефекти автомобіля, як і на сам автомобіль, поширюється протягом трьох років або на 100 тисяч кілометрів пробігу.

Через 9200 км. пробігу в автомобілі вийшов з ладу диск зчеплення на який, відповідно до пункту 5.8.1 договору гарантійні зобов'язання продавця не поширюються, але сервісний підрозділ відповідача в порушення ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-111 від 12 квітня 2001 року при ремонті автомобіля взяв з нього оплату в сумі 1596 грн. 89 коп. не тільки за диск зчеплення, а й за такі складові частини транспортного засобу, як корзинка зчеплення та вижимний підшипник, на які поширюються гарантійні зобов'язання Продавця.

Оскільки на момент його звернення про ремонт автомобіля у сервісному підрозділі ІП «АІС-Столиця» не було в наявності диску зчеплення, він змушений був залишити транспортний засіб на збереження у виконавця замовлення на його ремонт. Однак, сервісний підрозділ в порушення пунктів 8,9,13,15,16 «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів», затверджених Наказом Мінтранспорту України №792 від 11.11.2002р., не уклав з ним письмового договору на надання послуг, не оформив належного акту передання-прийняття ДТЗ для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Керівництво сервісного підрозділу заборонило йому особисто спостерігати за виконанням робіт по ремонту автомобіля, а в подальшому йому не видано акту передання-прийняття автомобіля після його ремонту та гарантійного талону на виконані роботи.

У зв'язку з порушенням вищевказаного законодавства при технічному обслуговуванні і ремонті його автомобіля та внаслідок його неякісного виготовлення, через короткий проміжок часу після його ремонту сталося самозагоряння у підкапотному просторі автомобіля, що зробило транспортний засіб непридатним для використання.

Зазначена подія трапилася 16 квітня 2010 року на охоронюваній автостоянці №33, по вул. Кудряшова, 16 у м. Києві після здійснення ним поїздки відстанню у 600 кілометрів. Охоронці автостоянки, почувши вибух та побачивши полум'я, яке вирвалось з підкапотного простору автомобіля, викликали пожежну службу та працівників міліції і до їх приїзду загасили пожежу.

В подальшому, як зазначає позивач, було сфальсифіковано матеріали і таємно від нього порушено кримінальну справу №09-18685 за підпал автомобіля. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року будо скасовано постанову Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві про порушення кримінальної справи за підпал автомобіля.

Він звернувся до дирекції ІП «АІС-Столиця» з вимогою вирішити питання про повернення йому сплаченої грошової суми за проданий неналежної якості автомобіль чи його заміну, однак відповідач на його звернення належним чином не відреагував та упродовж трьох діб, як того вимагає Закон України «Про захист прав споживачів», проведення відповідної експертизи автомобілю за свій рахунок не організував, відповідний рекламаційний акт не склав, рішення про негайне повернення йому грошових коштів за проданий неналежної якості автомобіль чи його заміну не прийняв.

Навпаки, в порушення наведеного Закону України Підприємство запропонувало провести автотехнічну експертизу автомобілю за його рахунок.

Згідно з висновком Незалежного експертного бюро «Вега 999» №46/06 від 19 серпня 2010 року, пожежа в підкапотному просторі автомобіля виникла не внаслідок дії зовнішніх факторів, а внаслідок аварійного самозагоряння.

Даний висновок також підтверджується висновком №10293/10-13/1699/11-13 комплексної судової пожежно-технічної та автотехнічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.02.2011 року, проведеної на його вимогу у зазначеній вище кримінальній справі №09-18685, згідно з яким осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) на автомобілі «GЕЕLУ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився в лівій частині моторного відсіку в просторі, де за конструкцією автомобіля розташовані акумуляторна батарея, блок реле і запобіжників, головний гальмівний циліндр. Причиною пожежі на даному автомобілі стало виникнення аварійного електричного процесу в місці з'єднання плюсових акумуляторних проводів до акумуляторної батареї, внаслідок чого утворилася висока температура і зайнялася ізоляція проводів.

Вважає, що вказані Висновки експертних установ є неспростовними і єдиними, допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між продажем автомобіля неналежної якості та самозагорянням, яке трапилося в період гарантійного строку на його експлуатацію.

25 березня 2011 року за вх. №10 він письмово звернувся до дирекції ІГІ АІС- Столиця» з вимогою про розірвання Договору купівлі-продажу автомобіля та про вирішення питання щодо повернення йому грошових коштів у сумі 69 850 грн. за проданий неналежної якості автомобіль та 3500 гривень за його автотехнічне дослідження і складення висновку, на що дирекція ІП «АІС-Столиця» знову почала ухилятися від своїх гарантійних зобов'язань. Вказане змусило його ще декілька разів звертатись до відповідача з вимогою виконати свій гарантійний обов'язок, проте Підприємство Рекламаційного акта так і не склало, питання про повернення йому грошових коштів за проданий неякісно виготовлений автомобіль та за проведення експертизи його технічного стану після пожежі не вирішило.

Просив визнати дії ІП «АІС-Столиця» незаконними і такими, що порушили його право, як споживача, на одержання від Продавця належної якості товару та на повернення коштів внаслідок продажу неналежної якості автомобіля, передбачене статтями 4, 5, 7, 8, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-12 від 12 травня 1991 року, що завдало йому великих матеріальних збитків; стягнути з ІП «АІС-Столиця» на його користь завдані йому збитки в сумі 69850 грн. за проданий неналежної якості автомобіль, 3500 гривень - за проведення фототехнічної експертизи, 1381,29 грн. за корзину зчеплення та за вижимний підшипник, а всього 74 731,29 грн.; зобов'язати відповідача перерахувати належні йому кошти в сумі 74 731,29 грн. на його особистий рахунок №43373 в Солом'янському відділенні Ощадбанку №5445/045 р/р 37394004, МФО 320326, код 02760548.

В уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 також просив стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 970 000 грн., вказуючи на те, що з моменту само загорання автомобіля і до цього часу він позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, знаходиться в стані відчаю та депресії, терпить нестерпні моральні страждання та переживання від того, що відповідальні особи відповідача уникають від урегулювання спору.

РішеннямСолом»янського районного суду міста Києва від 07 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального й процесуального права.

В суді апеляційної інстанцій позивач та його представники підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив з їх недоведеності.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції Закону від 12 травня 1991 р. №1023-ХІІ, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, безпеку продукції та відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя та здоров»я продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника) товару. Вимоги споживача пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції Закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, шкода, завдана життю, здоров'ю або майну споживача дефектною продукцією неналежної якості, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за кожним потерпілим споживачем, при цьому на такого споживача покладається обов'язок довести: 1) наявність шкоди; 2) наявність дефекту в продукції; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими шкодою та дефектом.

Судом встановлено, що 10 квітня 2009 року між ІП «АІС-Столиця» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки марки GЕЕLI МК, 1.6 іmргеss, 2008 року випуску, вартістю 69 850 гривень, що підтверджується договором купівлі-продажу №007-941 від 10 квітня 2009 року та копією накладної № 302 від 10.04.2009 року (а.с. 51-53, 56 том № 1).

Згідно пункту 5.3 договору гарантійний період поширюється на будь-які дефекти автомобіля, причиною яких є неправильне виготовлення або збирання за умови нормальної експлуатації транспортного засобу протягом трьох років або на 100 тисяч кілометрів пробігу, залежно від того, що настане раніше.

Пунктом 5.6. договору встановлені випадки, коли гарантійні зобов»язані Продавця (Виробника) втрачають силу, зокрема, при порушенні правил експлуатації автомобіля та вимог виробника, викладених в «Посібнику з експлуатації автомобіля GЕЕLУ»; непроходження або недотримання періодичності та обсягів робіт по регламентному технічному обслуговуванню автомобіля, наведених у сервісній книжці; при неправильному використанні автомобіля.

Як видно зі справи, позивач ОСОБА_1 на виконання умов вказаного договору дотримувався правил експлуатації автомобіля та вимог щодо періодичності й обсягів робіт по регламентному технічному обслуговуванню придбаного автомобіля, що наведені у сервісній книжці.

Через 9200 км. пробігу в автомобілі вийшов з ладу механізм зчеплення, який був замінений відповідачем на підставі наряду-замовлення №103-006616 від 01 лютого 2010 року, вартість робіт в сумі 1596 грн. 89 коп. оплачена ОСОБА_1 фіскальним чеком.

В подальший період, 16 квітня 2010 р., тобто в період гарантійного строку, на охоронювальній стоянці №33, по вул. Кудряшова, 16 у м. Києві після здійснення позивачем поїздки відстанню у 600 км сталося самозагоряння у підкапотному просторі вказаного автомобіля, що зробило транспортний засіб непридатним для використання.

Охоронці автостоянки, почувши вибух та побачивши полум'я, яке вирвалось з підкапотного простору автомобіля, викликали пожежну службу та працівників міліції і до їх приїзду загасили пожежу.

Як видно з акту про пожежу від 16 квітня 2010 року, складеного комісією у складі ст. інспектора Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві та охоронця стоянки ОСОБА_3, пожежа виникла 16.04.2010 року, орієнтовно о 23 год. 22 в моторному відсіку, ймовірна причина пожежі - занесення стороннього джерела запалення» ( т.2, а.с.231).

Постановою слідчого СВ Солом'янського РУГУ МВС України було порушено кримінальну справу за фактом умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України.

Дана постанову скасована постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року та відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, за відсутністю даних, які вказують на наявність ознак злочину (а.с. 59 т. № 1).

Позивачем надано суду належні докази, які підтверджують наявність дефекту вказаного автомобіля, який став причиною самозаймання транспортного засобу й заподіяння йому матеріальної шкоди.

Згідно з Висновком спеціаліста-автотехніка Незалежного експертного бюро «Вега 999» № 46/06 від 19.08.2010 року, Бородай М.Є. пожар в підкапотному просторі автомашини виник не в результаті впливу зовнішніх факторів, а в результаті самозавозгорання (т.1 а.с. 62).

Висновком комплексної судової пожежно-технічної та автотехнічної експертизи від 28.02.2011 року, № 10293/10-13/1699/11-13, проведеної експертами Київського науково го інституту судових експертизи під час досудового слідства в кримінальній справі № 09-18685, підтверджується, що осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння) на автомобілі «GЕЕLУ», державний номерний АА2881 ІТ, знаходився в лівій частині моторного відсіку в просторі, де за конструкцією автомобіля розташовані акумуляторна батарея, блок реле і запобіжників, головний гальмівний циліндр. Причиною пожежі на даному автомобілі стало виникнення аварійного електричного процесу в місці з»єднання плюсових акумуляторних проводів до акумуляторної батареї, внаслідок чого утворилася висока температура і зайнялася ізоляція проводів.

Висновком комплексної судової пожежно-технічної, автотехнічної та трасологічної експертизи від 17.04.2013 року за № 8636/8637/13-37/8638/13-52, проведеної по даній справі експертами Київського науково-дослідного інституту судових експерти, підтвердженої та роз»ясенної в судовому засіданні експертами Ю.В. Цапко та О.І. Григор'євим, встановлено, що несправностей технічного характеру, які б могли спричинити пожежу чи бути її причиною, у тому числі і у електрообладнанні в ході проведення досліджень не виявлено. Також не виявлено ознак неналежної експлуатації автомобіля власником чи дефектів виробничого походження (Судовий експерт: 0.1. Григор'єв). Причина пожежі встановлена з урахуванням місцезнаходження осередку пожежі в автомобілі «GЕЕLУ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився у лівій частині моторного відсіку, у просторі, де за конструкцією автомобіля розташовані акумуляторна батарея, блок реле і запобіжників, головний гальмівний циліндр, на поверхні ізоляції одного з силових (плюсових) проводів.

Причиною пожежі на даному автомобілі стало утворення аварійного електричного процесу, виниклого внаслідок протікання електричного струму у колі одного з силових проводів, з утворенням великого перехідного опору, у місці з'єднання плюсових акумуляторних проводів за допомогою клеми з плюсовим виводом акумуляторної батареї, внаслідок чого утворилася висока температура і відбулось самозаймання ізоляції одного з цих проводів (Судові експерти: Ю.В. Цапко, Л.І. Полєшко, О.Б. Шмерего). Наявних ознак чи слідів механічного впливу на електрообладнання транспортного засобу до моменту виникнення пожежі не виявлено (а.с. 64-72 т. 3).

Таким чином, електрична природа самозаймання в моторному відсіку вказаного автомобіля свідчить про наявність недоліків автомобіля, виявлених протягом встановленого гарантійного строку.

Закон України «Про захист прав споживачів» розмежовує такі поняття як «недолік» та «істотний недолік» і в залежності від цього наділяє споживача і продавця відповідними правами та обов'язками.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред»являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Істотним недоліком є недолік, який робить неможливим чи недопустим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий, б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Причини самозагорання придбаного позивачем автомобіля, які зробили транспортний засіб непридатним для використання, свідчать про істотність його недоліків в період гарантійного строку, який у відповідності з договором купівлі-продажу поширюється на будь-які дефекти автомобіля.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що дефект придбаного автомобіля виявився внаслідок його неналежного технічного обслуговування та ремонту відповідачем, що спричинило займання ізоляції силових проводів та призвело до пожежі, яка завдала транспортному засобу істотних пошкоджень, представниками відповідача не спростовані.

Не надано суду представниками відповідача й жодних переконливих доказів, які б свідчили про те, що позивачем порушено правила експлуатації автомобіля та вимог виробника, викладених в «Посібнику з експлуатації автомобіля GЕЕLУ»; що ОСОБА_1 не проходив або недотримувався періодичності та обсягів робіт по регламентному технічному обслуговуванню автомобіля, наведених у сервісній книжці, що недоліки товару виникли внаслідок порушення позивачем правил користування автомобілем, які б підтверджували вину споживача та давали б підстави для звільнення ІП « АІС Столиця» від відповідальності.

Наявних ознак чи слідів механічного впливу на електрообладнання транспортного засобу до моменту виникнення пожежі не виявлено, не встановлено також стороннього підпалу транспортного засобу, тому посилання представників відповідача на те, що автомобіль загорівся в наслідок підпалу, є голослівними.

Позивач неодноразово звертався до дирекції ІП «АІС-Столиця» з вимогою про розірвання договору купівлі - продажу автомобіля та по повернення йому коштів, сплачених за проданий неналежної якості автомобіль, чи його заміну протягом гарантійного строку, що підтверджується відповідними заявами, які містяться в матеріалах справи ( т.1 а.с.72-75).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем ІП «АІС-Столиця» порушено право ОСОБА_1, як споживача, на одержання від Продавця належної якості товару та на повернення коштів, сплачених за придбаний неналежної якості автомобіль, що передбачене статтями 4, 5, 7, 8, 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-12 від 12 травня 1991 року, що завдало йому матеріальних збитків, яке підлягає захисту.

З огляду на викладене, на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути з ІП «АІС-Столиця» матеріальну шкоду, завдану внаслідок порушення прав споживача, в розмірі 69 850 грн., сплачених за автомобіль, які підлягають перерахуванню на особистий рахунок позивача.

Згідно положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції Закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог позивача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної немайнової шкоди.

Згідно з роз»ясненнями, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 р. № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має грунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Зі справи вбачається, що самовозгорання автомобіля свідчить про те, що придбаний позивачем транспортний засіб є небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією.

Внаслідок втрати придбаного автомобіля позивач ОСОБА_1 був позбавлений можливості протягом тривалого часу користуватися транспортним засобом, внаслідок чого терпить незручності у повсякденному житті. Ухилення відповідача від вирішення конфлікту мирним шляхом викликає переживання, вимагає від нього фізичних і моральних зусиль, витрат значного часу на захист своїх прав у досудовому порядку і під час розгляду справи, що завдає йому моральних страждань.

Визначаючи розмір нанесеної моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує глибину, обсяг, характер та тривалість душевних страждань позивача, конкретні обставини справи та значний час, витрачений ним на захист порушеного права, й виходячи із розумності і справедливості, колегія суддів вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1, у сумі 3 000 грн., частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають відшкодуванню з ІП «АІС-Столиця» понесені ним витрати в сумі 3500 грн., пов»язані з проведенням автотехнічної експертизи.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь 1381,29 грн. за сплачену ним 01.02.2010 р. корзину й диск зчеплення та за вижимний підшипник.

Із сервісної книжки на спірний автомобіль видно, що гарантійний строк на механізм зчеплення, що включає в себе: корзину зчеплення, диск зчеплення та вижимний підшипник, складає шість місяців або 10 000 км пробігу, отже строк дії гарантійних зобов»язань на механізм зчепленя ДТЗ сплив 10.10.2009 р., тому відповідач правомірно отримав від позивача кошти за ремонт механізму зчеплення.

Не підлягають задоволенню за недоведеністю й вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 7 760 грн. за збереження автомобіля на автостоянці, оскільки надані ним в підтвердження цих позовних вимог квитанції свідчать про сплату ним членських внесків автомобіліста (т.1, а.с. 115, т.3 а.с. 185).

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували проведення по справі судової фототехнічної експертизи та понесені позивачем в зв»язку з цим витрати, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь 1 211 грн., сплачених за проведення фототехнічної експертизи не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, у сумі 69 850 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн., й витрат, пов»язаних з проведенням експертизи, в сумі 3 500 грн.

Оскільки ОСОБА_1 в силу закону звільнений від сплати судового збору, судовий збір на підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 813 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом»янського районного суду міста Києва від 07 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, якими позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства «АІС-Столиця» (м.Київ, вул. Дегтярівська, 21, розрахунковий рахунок 26003037071202 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 3511005, код ЗКПО 30115217) на користь ОСОБА_1 (особистий рахунок №43373, в Солом»янському відділенні Ощадбанку № 5445/045, р/р 37394004, МФО 320326, код 02760548) матеріальну шкоду, завдану внаслідок порушення прав споживача, у сумі 69 850 грн. та моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

Стягнути з Іноземного підприємства «АІС-Столиця» (м.Київ, вул. Дегтярівська, 21, розрахунковий рахунок 26003037071202 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 3511005, код ЗКПО 30115217) на користь ОСОБА_1 витрати, пов»язанні з проведенням експертизи, в сумі 3 500 грн.

Стягнути з Іноземного підприємства «АІС-Столиця» (м.Київ, вул. Дегтярівська, 21, розрахунковий рахунок 26003037071202 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 3511005, код ЗКПО 30115217) на користь держави судовий збір в сумі 813 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді