Рішення

від 20.12.2013 по справі 911/4226/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2013 р. Справа № 911/4226/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Агролюкс-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Груп Агро»

про стягнення 100 761,39грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Корсакова О.Г. (дов. № 4 від 24.05.2013р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Агролюкс-Україна» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Груп Агро» (далі - відповідач) про розірвання договору, укладеного у спрощений спосіб між позивачем та відповідачем та стягнення 100 761,39грн. заборгованості, з яких: 100 000грн. безпідставно отриманих коштів та 761,39грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання усних домовленостей з відповідачем в рахунок поставки товару сплатив відповідачу грошові кошти. Враховуючи те, що відповідач позивачу спірний товар не поставив, а сплачені грошові кошти не повернув, позивач просив суд розірвати договір, укладений у спрощений спосіб між позивачем та відповідачем та стягнути 100 761,39грн. заборгованості, з яких: 100 000грн. безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України та ст. 1212 Цивільного кодексу України та 761,39грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2013р. порушено провадження у справі № 911/4226/13, розгляд справи призначено на 22.11.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2013р. розгляд справи відкладено на 20.12.2013р.

У судовому засіданні 20.12.2013р. представником позивача подано пояснення по справі (вх. № 26031 від 20.12.2013р.), зі змісту якого вбачається, що позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відмовився від позовної вимоги про розірвання договору, укладеного у спрощений спосіб між позивачем та відповідачем і просив суд стягнути з відповідача 100 761,39грн. заборгованості, з яких: 100 000грн. безпідставно отриманих коштів та 761,39грн. 3 % річних, яке прийнято судом.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно абзаців першого та другого п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у випадку відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку

Господарський суд, розглянувши заяву позивача про відмову від частини позовних вимог встановив, що вона підписана директором позивача - Семененко А.І.; не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, приймає відмову від позовної вимоги про розірвання договору, укладеного у спрощений спосіб між позивачем та відповідачем та на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження в цій частині позовних вимог.

У судовому засіданні 20.12.2013р. представник позивача підтримав позов у повному обсязі з урахуванням пояснень по справі.

Відповідач у судові засідання 22.11.2013р. та 20.12.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання усних домовленостей між сторонами щодо поставки відповідачем позивачеві товару, пшениці 6-го класу, відповідач направив на адресу позивача рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 24.07.2013р. (а.с. 21) на оплату 150 тонн пшениці на загальну суму 229 500грн.

13.08.2013р. за даним рахунком позивачем відповідачеві було сплачено грошові кошти в сумі 114 750грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3349 від 13.08.2013р. (а.с. 20).

Позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензіями від 23.08.2013р. та 12.09.2013р. (а.с. 14-15), згідно яких просив відповідача повернути кошти у розмірі 114 750грн., як безпідставно сплачені на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України в семиденний термін, що підтверджується фіскальними чеками № 4118 від 23.08.2013р. (а.с. 11), № 8121 від 12.09.2013р. (а.с. 10) та описом вкладення у цінний лист від 12.09.2013р. (а.с. 9). Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що відповідач позивачу товар не поставив, сплачені грошові кошти повернув частково, сплативши 27.09.2013р. позивачеві 14 750грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Комерційний банк «Глобус» № 19/03/01-13/756 від 22.11.2013р. (а.с. 31) та банківською випискою (а.с. 33), решту грошових коштів у сумі 100 000грн. (114 750грн. - 14 750грн.) позивачу не повернув.

Предметом позову, з урахуванням пояснень по справі (а.с. 60), є вимоги про стягнення 100 000грн. безпідставно отриманих коштів та 761,39грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо набуття майна без достатньої правової підстави.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання усних домовленостей між сторонами щодо поставки відповідачем позивачеві товару, пшениці 6-го класу, відповідач направив на адресу позивача рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 24.07.2013р. (а.с. 21) на оплату 150 тонн пшениці на загальну суму 229 500грн.; 13.08.2013р. за даним рахунком позивачем відповідачеві було сплачено грошові кошти в сумі 114 750грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3349 від 13.08.2013р. (а.с. 20); відповідач позивачу товар не поставив, сплачені грошові кошти повернув частково, сплативши 27.09.2013р. позивачеві 14 750грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Комерційний банк «Глобус» № 19/03/01-13/756 від 22.11.2013р. (а.с. 31) та банківською випискою (а.с. 33), решту грошових коштів у сумі 100 000грн. (114 750грн. - 14 750грн.) позивачу не повернув.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо поставки товару, пшениці 6-го класу, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, як-то передбачено ч. 3 ст. 180 ГК України, ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України, зокрема не погоджено строк дії договору, у зв'язку з чим посилання представника позивача на укладення між позивачем та відповідачем договору у спрощений спосіб на підставі ст. 181 Господарського кодексу України є безпідставними та необґрунтованими.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установлення порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі № 6-88цс13.

Враховуючи те, що станом на момент судового розгляду справи між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини щодо поставки товару, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави для сплати спірних грошових коштів, а відтак, вимога про стягнення 100 000грн. безпідставно отриманих коштів, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В частині задоволення позовної вимоги про стягнення 100 000грн. безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги з підстав ст. 693 ЦК України, у зв'язку з відсутністю між позивачем та відповідачем договірних правовідносин щодо поставки товару, як обов'язкової підстави для стягнення грошових коштів на підставі ст. 693 ЦК України.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення грошових коштів, позивачем за період з 13.08.2013р. по 06.11.2013р. позивачем нараховано 761,39грн. 3 % річних, зокрема: 424,41грн. за період з 13.08.2013р. по 26.09.2013р. на суму боргу 114 750грн. та 336,98грн. за період з 27.09.2013р. по 06.11.2013р. на суму боргу 100 000грн.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України)

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що оскільки позивачем 23.08.2013р. направлено на адресу відповідача претензію від 23.08.2013р. (а.с. 15), згідно якої позивач просив відповідача повернути кошти у розмірі 114 750грн., як безпідставно сплачені на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України в семиденний термін, що підтверджується фіскальним чеком № 4118 від 23.08.2013р. (а.с. 11), на виконання якої 27.09.2013р. відповідачем повернуто 14 750грн., про що зазначено у довідці ПАТ «Комерційний банк «Глобус» № 19/03/01-13/756 від 22.11.2013р. (а.с. 31) та банківській виписці (а.с. 33), то 31.08.2013р. є датою виникнення обов'язку відповідача з повернення позивачеві безпідставно сплачених коштів.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 6-7), суд обмежив період нарахування 3 % річних з 31.08.2013р. (дата виникнення обов'язку відповідача з повернення позивачеві безпідставно сплачених коштів) по 06.11.2013р. (кінцева дата зазначена в розрахунку). Відтак, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 31.08.2013р. по 06.11.2013р. складає 591,64грн. 3 % річних, зокрема: 254,65грн. за період з 31.08.2013р. по 26.09.2013р. на суму боргу 114 750грн. та 336,99грн. за період з 27.09.2013р. по 06.11.2013р. на суму боргу 100 000грн. Відтак, вимога про стягнення 761,39грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 591,64грн. 3 % річних.

Відтак, вимоги про стягнення 100 000грн. безпідставно отриманих коштів та 591,64грн. 3 % річних підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Агролюкс-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Груп Агро» про розірвання договору, укладеного у спрощений спосіб між позивачем та відповідачем припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Груп Агро» (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліський шлях, буд. 3; код ЄДРПОУ 38286397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова фірма «Агролюкс-Україна» (11501, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Коротуна, буд. 1; код ЄДРПОУ 33552641) 100 000 (сто тисяч гривень) 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 591 (п'ятсот дев'яносто одну гривню) 64 коп. 3 % річних та 2 011 (дві тисячі одинадцять гривень) 83 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 25.12.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко