Рішення

від 10.12.2013 по справі 910/14290/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14290/13 10.12.13

За позовом Державного публічного акціонерного товариства " Національна

акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Дочірнього підприємства "Укртехнолізинг"

про стягнення заборгованості 454 379,09 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Укртехнолізинг" (далі за текстом - відповідач) стягнення основної заборгованості у розмірі 454 379,09 грн. за договором купівлі-продажу від 14.03.2002 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/14290/13, розгляд справи призначений на 20.08.13 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю направлення копії заяви про зменшення позовних вимог відповідачу, задоволенням усного клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/14290/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/14290/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 10.12.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/14290/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 10.12.2013 року представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 29.10.2013 року не виконали, про свою відсутність суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши подану в судовому засіданні представником позивача заяву про зміну позовних вимог, суд дійшов висновку про її прийняття у відповідності до наступного.

Відповідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право збільшити або зменшити позовні вимоги, подавши про це відповідне письмове клопотання.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача від 20.08.2013 року, яка оцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог, у порядку ст. 22 ГПК України. Розгляд справи проходить з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.08.2013 року.

Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2002 року між ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», правонаступником якого є позивач (згідно постанови КМУ від 31.08.2011 року) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 02-17д (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.) позивач продає, а відповідач купує цукор в мішках за ціною не вище 2402.00 (Дві тисячі чотириста дві) грн. за 1 тону з ПДВ в тому числі. Максимальна партія продажу складає 1 200 тон на загальну суму 2 882 400, 00 грн. (п. 1.2. договору).

Відповідно п. 2.3. договору, товар вважається поставленим по кількості в відповідності з товарно-транспортними накладними, та по якості - відповідно сертифікату якості заводу-виробника.

Згідно п. 3.1. договору, відповідач перераховує 100% плату за цукор на розрахунковий рахунок позивача протягом 6 (шести) місяців з дати підписання цього договору.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору купівлі-продажу № 02-17д від 14.03.2002 року, 21.03.2002 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 1 160 167, 93 грн. з ПДВ всього 483 тонни, що підтверджується накладною № 126 від 21.03.2002 року. У зв'язку з поставкою товару, перед відповідачем виникло зобов'язання, щодо оплати товару, відповідно п. 3.1 договору.

За видатковою накладною № 126 від 21.03.2002 року товар був отриманий за дорученням ЯЕА № 319968 від 21.03.2002 року Рикаль С. М., копія якої міститься в матеріалах справи. Зазначеною довіреністю Рикаль С. М. був уповноважений на отримання 573 тонни цукру - піску, довіреність дійсна до 31.03.2002 року.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання та сплачено грошові кошти за поставлений товар у розмірі 706 189,17 грн., що стверджує позивач у позовній заяві. За розрахунком позивача, з урахуванням часткової сплати заборгованості у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 453 978, 76 грн.

В матеріалах справи, також наявний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом га 02.09.2013 року, відповідно до якого, відповідачем було визнано свою заборгованість в розмірі 453 978, 76 грн. по поставці від 21.03.2002 року у повному обсязі, що підтверджують печатки сторін та підписи уповноважених представників сторін на зазначеному акті.

Відповідач своїм правом надати відзив або письмові пояснення по справі не використав, в судове засідання, для надання усних пояснень по справі, не з'явився.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 02-17д від 14 березня 2002 року у розмірі 453978, 76 грн. на момент подання позову (23.07.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову в частині стягнення 400, 33 грн. підлягають припиненню, в частині стягнення 453 978, 76 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір купівлі-продажу № 02-17д від 14 березня 2002 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно умов договору та чинного законодавства України, згідно накладної № 126 від 21.03.2002 року позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, та поставив відповідачу товар на загальну суму 1 160 167, 93 грн. Пунктом 1.2. договору сторони погодили максимальну партію товару в розмірі 1 200 тон на загальну суму 2 882 400, 00 грн., відповідно поставка відповідачу 483 тонни товару на суму 1 160 167, 93 грн. відбулась в межах договору.

Товар був повністю отриманий та прийнятий, що підтверджують підписи уповноважених осіб, відтиск печатки позивача на вищевказаній накладній № 126 від 21.03.2002 року та довіреність ЯЕА № 319968 від 21.03.2002 року. У зв'язку з отриманням товару у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання, щодо сплати заборгованості за договором у розмірі 1 160 167, 93 грн.

Доказів часткової оплати поставленого товару матеріали справи не містять, однак позивачем зазначається про таке у позовній заяві, відповідно при розгляді справи суд виходить із того, що відповідачем його зобов'язання було виконано частково та сплачено за поставлений за договором товар 706 189,17 грн., що не спростовано відповідачем. З урахуванням часткової оплати заборгованості, у відповідача перед позивачем залишилось невиконаним зобов'язання, щодо сплати 453 978, 76 грн. за поставлений товар.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невиконання позивачем умов договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 453 978, 76 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 453 978, 76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 453 978, 76 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

До заяви про зміну предмету позову від 20.08.2013 року представником позивача додано перерахунок суми заборгованості, відповідно до якого, позивачем було зроблено помилку в позовної заяві, а саме замість 454 379,09 грн. позивач просить стягнути з відповідача 453 978, 76 грн. основної заборгованості за поставлений товар та просить припинити провадження у справі в частині стягнення 400, 33 грн.

Судом оцінено заяву позивача від 20.08.2013 року як заяву про зменшення позовних вимог, право на що позивачеві надано відповідно до ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви від 20.08.2013 року, а отже стягнення 400, 33 грн. взагалі не є предметом розгляду даної справи, відповідно, і провадження за даними позовними вимогами не може бути припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України як про те просить позивач у справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Укртехнолізинг" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, код ЄДРПОУ - 31812576; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, код ЄДРПОУ - 30401456) 453978 (чотириста п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 76 коп. основної заборгованості та 9 079 (дев'ять тисяч сімдесят дев`ять) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко