Рішення

від 17.12.2013 по справі 910/21857/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21857/13 17.12.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославів Вал"

про стягнення 34 807,58 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Балацький І.В. (дов. б/н від 30.07.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославів Вал" (далі за текстом - відповідач) стягнення 34 807,58 грн. за договором поставки № 17/07-2011, з яких 33039, 73 грн. основної заборгованості, 1767, 85 грн. 3% річних та покладання всіх судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/21867/13, розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.

В судове засідання 17.12.2013 року представник відповідача не з'явився, про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 15.11.2013 року не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню № 14411572.

Представником позивача надано довідку про відсутність аналогічного спору та розрахунок по справі. Надано оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, для огляду судом в судовому засіданні. Надано усні пояснення по суті справи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2011 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 14/07-2011 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), в порядках та на умовах договору позивач зобов'язується поставити в передати у власність відповідача товар в асортименті, кількості та за ціною вказаною у специфікації до цього договору, що є невід'ємною частиною договору (далі за текстом - товар), а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.2.1. договору, до обов'язків відповідача відноситься прийняття та оплата поставленого позивачем товару на умовах визначених договором, в тому разі, якщо товар буде відповідати вимогам щодо асортименту, кількості, якості та здійснення доставки товару належним чином, які ставляться до товару умовами договору, додатку № 1 до нього та вимогам чинного в Україні законодавства.

Як встановлено п. 3.2. договору, відповідач здійснює оплату за товар на поточний рахунок позивача, згідно рахунків-фактур. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті - українській гривні.

Відповідно п. 3.3. договору, відповідач здійснює оплату товару на наступних умовах: попередня оплата 50% від загальної вартості товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дня підписання договору; оплата 30% від загальної вартості товару здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення про готовність товару до відправки з фабрики-виробника; остаточний розрахунок 20% від загальної вартості товару здійснюються протягом 5 банківських днів після приймання-передачі всього обсягу товару та підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1. договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору, сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або не належне виконання, тобто виконання з пору порушенням умов, визначених змістом договору.

Як на те посилається Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору 16.01.2011 року та 16.01.2012 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 204787, 58 грн. У зв'язку з поставкою товару, перед відповідачем виникло зобов'язання, щодо оплати грошових коштів позивачем у розмірі 204787, 58 грн.

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання та сплачено грошові кошти за поставлений товар у розмірі 171747, 85 грн., що підтверджують платіжні доручення № 153 від 29.07.2011 року та № 1599 від 19.01.2012 року. З урахуванням часткової оплати за поставлений товар у розмірі 171747, 85 грн. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 33039, 73 грн.

Відповідно поштовому повідомленню № 03773008 копія якого додана позивачем до матеріалів справи позивачем 20.11.2012 року направлялась вимога вих.. № 20-11/2012 від 20.11.2012 року на поштову адресу відповідача в яких позивач просив здійснити оплату заборгованості на основі акту звірки взаєморозрахунків між сторонами у розмірі 115541, 83 грн. Зазначена вимога відповідачем була отримана (що підтверджує поштове повідомлення № 12516040) та частково виконана, так перед відповідачем на момент подання позовної заяви залишилась заборгованість у розмірі 33039, 73 грн.

Позивач у позовній заяві також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1767, 85 грн.

Відповідач своїм правом надати відзив або письмові пояснення по справі не скористався, в судове засідання, для надання усних пояснень по справі, не з'явився.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 14/07-2011 від 22.07.2011 року у розмірі 34807, 58 грн. на момент подання позову відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 14/07-2011 від 22.07.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 14/07-2011 від 22.07.2011 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 204787, 58 грн., що підтверджують видаткові накладні від 16.01.2011 року № 1946 та № 42 від 16.01.2012 року, копія яких додані до позовної заяви.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують підписи уповноважених осіб сторін та печатки юридичних осіб на вищевказаних накладних, на загальну суму 204787, 58 грн.

Позивачем умови договору поставки № 14/07-2011 від 22.07.2011 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем був частково виконані свої зобов'язання, щодо оплати грошових коштів за поставлений товар у розмірі 171747, 85 грн. що підтверджують платіжні доручення № 153 від 29.07.2011 року та № 1599 від 19.01.2012 року. З урахуванням часткової оплати боргу, основний борг відповідача перед позивачем на момент вирішення спору (17.12.2013 року) складає - 33039, 73 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (08.11.2013 року) та вирішення спору (17.12.2013 року) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 33039, 73 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 33039, 73 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 33039, 73 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, відповідно п. 3. договору, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 33039, 73 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3% річних за період з 20.01.2012 року по 31.10.2013 року в розмірі 1767, 85 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку.

При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним не правильно здійснено вказаний розрахунок. Так, судом встановлено, що позивачем було не вірно вирахуваний період прострочення.

Відповідно п. 3.3. договору, відповідач здійснює оплату товару на наступних умовах: попередня оплата 50% від загальної вартості товару здійснюється на протязі 5 банківських днів з дня підписання договору; оплата 30% від загальної вартості товару здійснюються на протязі 5 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення про готовність товару до відправки з фабрики-виробника; остаточний розрахунок 20% від загальної вартості товару здійснюються на протязі 5 банківських днів після приймання-передачі всього обсягу товару та підписання видаткових накладних.

Таким чином, суд зазначає, що період прострочення повинен починатися не з 20.01.2012 року, а з 23.01.2012 року. Відповідно до вищенаведеного, судом здійснено перерахунок 3% річних по справі за період прострочення з 23.01.2012 року по 31.10.2013 року, що складає відповідно до розрахунку суду 1759,71 грн. Таким чином, загальна сума 3 процентів, що підлягає стягненню складає 1759.71 грн., а не як зазначає позивач 1767,85 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярославів Вал" (01034, м. Київ вул.. Ярославів Вал, 38, код ЄДРПОУ - 31354376; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контрактстрой" (01015, м. Київ вул.. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 31811588) 33039 (тридцять три тисячі тридцять дев'ять) грн. 73 коп. основного боргу, 1759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 71 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 50 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко