Рішення

від 19.12.2013 по справі 910/20853/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20853/13 19.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/20853/13

за позовом малого приватного підприємства «Атлант-будсервіс»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «СПВ»;

про стягнення 103 971,49 грн.

Представники сторін:

від позивача: Лічкова Н.В., керівник, виписка з ЄДР серії АА № 045331;

від відповідача: Содоль А.М., довіреність № 2011/1 від 20.11.2013р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось мале приватне підприємство «Атлант-будсервіс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СПВ» (надалі - відповідач) про стягнення 103 971,49 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 0000037 купівлі-продажу від 27.02.2012р. у визначений строк не поставив передплачений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 100 750,00 грн., також за прострочення поставки товару позивачем нараховані 3% річних у сумі 3759,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/20853/13 та призначено її розгляд на 05.12.2013р.

Ухвалою суду від 05.12.2013р. відкладено розгляд справи на 19.12.2013р., у зв'язку необхідністю витребування нових доказів.

Присутнім у судовому засіданні 19.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2012р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 0000037, у відповідності з п.1.1. якого відповідач зобов'язується власними силами, якісно, у встановлені даним договором строки, поставити та встановити в місті Коростень, Житомирської області каркасно-тентовий ангар 24х12м (далі - товар) за завданням позивача згідно Специфікації до даного договору (Додаток № 1), а позивач зобов'язується прийняти і оплатити товар продавцю на умовах п.3 даного договору. При поставці товару підписується видаткова накладна, що свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Розділом 3 договору встановлено умови оплати товару.

Відповідно до п.3.2 договору, протягом 2 банківських днів з дати підписання даного договору позивач здійснює попередню оплату у розмірі 50% договірної вартості робіт по даному договору, що складає 60 500,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п.3.3 договору визначено, що протягом двох банківських днів після поставки товару до місця монтажу в м. Коростень, вул. К. Лібкнехта, 141-а, позивач перераховує відповідачу оплату по даному договору в розмірі 25% договірної вартості товару, що складає 30 250,00 грн. з ПДВ.

Кінцевий розрахунок за виконані роботи з доставки та монтажу товару позивач здійснює упродовж двох банківських днів з дати підписання видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача в розмірі 25% договореної вартості товару в сумі 30 250,0 грн. з ПДВ (п.3.4 договору).

Так, сторонами було підписано Специфікацію, в якій погоджено найменування товару та його характеристики.

На виконання умов п.3.2 договору позивач оплатив 50% договірної вартості робіт у сумі 60 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30 від 29.02.2012р., належним чином завірена копія якої містяться в матеріалах справи. Також, у відповідності до п.3.3 договору позивач сплатив відповідачу 40 252,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 48 від 28.03.2012р. на суму 30 252,00 грн. та № 114 від 20.07.2012р. на суму 10 000,00 грн. Загалом 100 752,00 грн.

Умовами п.4.1 договору встановлено обов'язок відповідача виконати передбачені розділом 1 договору роботи протягом 21 робочого дня з моменту підписання та виконання п.3.2.

Однак, відповідач в порушення умов договору, станом на час розгляду справи в суді, товар за спірним договором не поставив, відповідно, роботи по встановленню каркасно-тентового ангару, не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за передплачений товар у сумі 100 750,00 грн.

Позивач 19.12.2012р. листом з повідомленням надсилав відповідачу претензію вих. № 7/12-2012 від 14.12.2012р. з вимогою про поставку товару за спірним договором. Проте, відповідач вказану вимоги залишив без відповіді.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 100 752,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що ним на виконання умов договору було поставлено позивачу товар, проте не було здійснено встановлення тенту, оскільки позивач не підготував фундамент для його встановлення., у зв'язку з чим монтаж товару закінчився 28.05.2012р., про що позивачу було видано видаткову накладну № РН-0000314 від 28.05.2012р. на суму 121 000,00 грн. Однак, позивач зазначену видаткову накладну не підписав, мотивуючи відсутністю коштів, та просив зменшити вартість, зазначену в накладній, враховуючи, що позивачем для встановлення тенту були придбані видаткові матеріали за власні кошти. Також відповідач вказує на здійснені позивачем у відповідності до п.3.3 та п.3.4 договору платежі, що здійснюються фактично після отримання товару та його монтажу, що підтверджує факт отримання позивачем передбаченого договором товару. У свою чергу, відповідач зауважує, що позивач в порушення умов договору не здійснив повної оплати поставленого відповідачем товару та його монтажу, при тому, що відповідачем було зменшено вартість товару, про що складено видаткову накладну № РН-000314 від 02.07.2012р. на суму 119 500,00 грн. Так, на підтвердження своїх заперечень, відповідачем подано до суду податкову накладну № 1 від 02.07.2012р., що підтверджує господарську операцію по поставці товару за спірним договором, на підтвердження здійснення перевезення вантажу за спірним договором відповідачем надав наступні документи: договір № 27 від 26.03.2012р., товарно-транспортну накладну № 2 від 27.03.2012р., акт огляду нерухомого майна оцінки від 04.12.2013р., акт здачі-приймання робіт № ОУ-000059 від 28.03.2012р. та договір № 20/03/12 від 20.03.2012р., акт надання послуг від 28.05.2012р., що підтверджують, на думку відповідача, факт перевезення та монтажу товару, передбаченого умовами спірного договору.

Дослідивши умови договору № 00037 від 27.02.2012р., суд встановив, що даний договір має змішану цивільно-правову природу, а саме договору купівлі-продажу та договору про надання послуг.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту поставки та монтажу передбаченого умовами спірного договору товару, оскільки факт передачі товару за накладними підтверджується проставлянням підпису уповноваженої особи одержувача вантажу, натомість надані позивачем видаткові накладні № РН-0000314 від 28.05.2012р. та № РН-0000314 від 02.07.2012р. не містять підпису уповноваженої особи позивача. Також, товарно-транспортна накладна № 2 від 27.03.2012р. не підтверджує факту перевезення та поставки товару за спірним накладним саме позивачу, оскільки в ній відсутній підпис та печатка вантажоодержувача.

Отже, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем не надано доказів поставки товару на суму 100 750,00 грн. та виконання робіт з його монтажу, за який позивачем було здійснено передплату, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 100 750,00 грн. підлягає задоволенню.

Всі інші доводи та заперечення відповідача, викладені у відзиві, не спростовують встановленого вище судом висновку.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3759,49 грн. - 3% річних.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, який доданий до позовної заяви, визнав його необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано тієї обставини, що у 2012 році було 366 днів.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, за прострочення виконання грошового зобов'язання, з урахування тієї обставини, що в 2012 році було 366 днів, встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 3755,76 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СПВ» (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 19-а; код ЄДРПОУ 30107892) на користь малого приватного підприємства «Атлант-будсервіс» (11509, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сосновського, 30/4; код ЄДРПОУ 32510918) 100 750 грн. 00 коп. - боргу, 3755 грн. 76 коп. - 3% річних та 2090 грн. 12 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов