Рішення

від 10.12.2013 по справі 910/13696/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13696/13 10.12.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Вінд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінайт"

про стягнення 234 840,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест-Вінд (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінайт" (далі за текстом - відповідач) про стягнення суми передплати у розмірі 234 840,00 грн. за договором поставки товару № 0507 від 05.07.2012 року за непоставлений відповідачем товару та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13696/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/13696/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 05.11.2013 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/13696/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року з зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці справу передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року справу прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 10.12.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року в зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки справу № 910/13696/13 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

05.12.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

В судове засідання 10.12.2013 року представники сторін не з'явились, про свою відсутність представник позивача суд повідомив подавши заяву про розгляд справи без участі представника позивача, представником відповідача про свою відсутність суд не повідомлено, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно поштовим повідомленням № 04524661, 07906790.

Судом задоволено заяву про розгляд справи без участі представника позивача, у зв'язку з наявності достатньої кількості доказів по справі в матеріалах справи для вирішення судом спору.

Враховуючи те, що не з'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2012 року між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) укладено договір поставки товару № 0507 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), за умовами договору відповідач зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) позивачу визначений договором товар, а позивач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 3.1. договору, позивач оплачує поставлений відповідачем товар за цінами, що визначені за одиницю товару.

Згідно п. 4.1. договору, оплата здійснюється шляхом переказу відповідачеві грошових коштів на поточний рахунок відповідача, що визначений в договорі.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що перехід права власності на товар від відповідача до позивача відбувається в момент одержання накладених.

Відповідно п. 12.3. договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору у період з 05.07.2012 року по 19.07.2012 року перераховано відповідачу грошові кошти у якості попередньої оплати за товару у сумі 234840, 00 грн.

У відповідача, відповідно умовам договору, виникло зобов'язання поставити позивачу товар після 120 днів від дня отримання грошових коштів, проте відповідач свої зобов'язання по поставці товару на момент подачі позовної заяви (11.07.2013 року) не виконав та товар позивачу не поставив.

19.12.2012 року на поштову адресу відповідача позивачем було направлено претензію-вимогу (повторну), в якій вимагає виконати свої зобов'язання згідно умовам договору та поставити товар згідно оплачених позивачем сум. Відповідно поштовому повідомленню №05104814, відповідачем було отримано лист, проте вимоги позивача не виконано та не повернуто грошові кошти на рахунок позивача.

Відповідач своїм правом надати відзив або письмові пояснення по справі не використав, в судове засідання, для надання усних пояснень по справі, не з'явився.

За твердженням позивача на момент подання позовної заяви (11.07.2013 року) та вирішення судом спору (10.12.2013 року) відповідачем не було поставлено товар або повернуто перераховані грошові кошти у розмірі 234840, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки товару № 0507 від 05.07.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, відповідачу було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти за поставку товару у розмірі 234840, 00 грн., що підтверджують платіжні доручення № 1825 від 05.07.2012 року, № 1833 від 09.07.2012 року, № 1836 від 13.07.2012 року, № 1852 від 19.07.2012 року.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно п. 6.1. договору, відвантаження товару здійснюється після 120 днів від отримання коштів на рахунок відповідача.

Відповідачем не було виконано своїх зобов'язань, та не поставлено товар після 120 днів з дня отримання грошових коштів від позивача, про що свідчать відсутність доказів поставки в матеріалах справи, твердження позивача та не спростування відповідачем обставин, викладених позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, 17.12.2012 року позивач просив відповідача виконати умови договору та поставити товар шляхом направлення відповідної претензії-вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що претензію-вимогу позивача про виконання умов договору та поставки товару отримано відповідачем 27.12.2012 року відповідач зобов'язаний був поставити товар протягом 7 -ми днів з моменту пред'явлення вимоги, тобто до 03.01.2012 року включно. Як встановлено судом товар протягом 7 -ми днів з моменту пред'явлення вимоги у повному або частковому обсязі відповідачем поставлений не був.

З моменту не виконання відповідачем вимоги про виконання умов договору та поставки товару, зобов'язання відповідача щодо поставки товару за договором змінилося на зобов'язання по поверненню коштів передплати.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи, що попередньо оплачений товар за договором поставлений позивачу відповідачем не був, у позивача виникло право вимагати повернення грошових коштів в розмірі 234840, 00 грн., на які відповідач вчасно не здійснив поставку.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (11.07.2013 року) та вирішення спору (10.12.2013 р.) заборгованість відповідача перед позивачем складає 234840, 00 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості у відповідача по поверненню позивачу попередньої оплати за договором у розмірі 234840, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зазначеного зобов'язання є таким, що настав у відповідності до ст. 530 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 234840, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 4696, 80 грн. покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінайт" (01014, м. Київ, вул.. Білокур Катерини 5\17, код ЄДРПОУ - 38104925; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Вінд" (77110, Івано-Франківська обл., Галицький р-н. с. Насташине, вул.. Б.Хмельницького, 23, код ЄДРПОУ 25070958) 234840 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу та судовий збір у розмірі 4696 (чотири тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 80 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.12.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко