Рішення

від 17.12.2013 по справі 919/1164/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа № 919/1164/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Груп"

(99003, м. Севастополь, вул. Руднєва,1А)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш"

(99045, м. Севастополь, вул. Шостака, 9),

про стягнення заборгованості в розмірі 817667,44 грн., -

суддя Щербаков С.О .

за участю:

представника позивача - Близнюка Г.В., довіреність б/н від 01.10.2013;

представника відповідача - не з'явився ,

.

Суть спору:

09.10.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Октава Груп" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №27-12-12 поставки товару у розмірі 728213,70 грн., суму неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання - 79289,38 грн., 3% річних - 8753,47 грн. та суму індексу інфляції - 1410,89 грн., а всього 817667,44 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525-526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 232 Господарського кодексу України, умови договору поставки товару №27-12-12 від 27.12.2012 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов цього договору щодо своєчасної сплати заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.10.2013 було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2013.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 30.10.2013 на 20.11.2013 та 20.11.2013 на 04.12.2013. В судовому засіданні 04.12.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 25.12.2013 та відкладено розгляд справи на 17.12.2013.

Ухвалою суду від 17.12.2013 у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно: риболовне судно CPTM-K «Риболов-1», а також на кошти відповідача, що знаходяться та надходять на рахунок 260040001967 в Севастопольській філії ПАТ «Укрексімбанк» МФО 384986 у розмірі 834022,00 грн. було відмовлено.

В судовому засіданні 17.12.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

В судове засідання 17.12.2013 представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, раніше 30.10.2013 надавав заяву (а.с. 66) про визнання позовних вимог у повному обсязі, в якій також просив розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до підпункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач скористався правом, наданим його статтею 59 Господарського кодексу України: надав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав повністю позовні вимоги, заявлені позивачем.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 17.12.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантик-Фиш» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Октава Груп» (далі - продавець) було укладено договір поставки товару №27-12-12 (далі - Договір) відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах даного договору поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти їх в асортименті та кількості згідно замовлень (усним або письмовим), узгоджених з продавцем та оплатити їх вартість (а.с. 11-13).

Пунктом 2.4. Договору визначено, що прийом-передача товару здійснюється згідно видатковим та товаротранспортним накладним.

Згідно пунктів 3.1-3.2 Договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця згідно даного договору на протязі десяти робочих днів з моменту поставки згідно видаткових накладних. За домовленістю сторін, покупець здійснює оплату товару у повному обсязі або на протязі десяти робочих днів з моменту поставки згідно видаткових накладних.

Відповідно до пунктів 4.2 Договору, за прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі 30% річних від вартості несплаченого товару.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 (пункт 7.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №30 від 28.12.2012 на суму 331800,00 грн., №7 від 14.01.2013 на суму 280800,00 грн., №9 від 24.01.2013 на суму 195361,92 грн., №5 від 04.02.2013 на суму 98933,28 грн., №7 від 14.02.2013 на суму 251478,78 грн., №11 від 26.02.2013 на суму 176068,08 грн., №6 від 06.04.2013 на суму 21166,56 грн., №11 від 24.04.2013 на суму 328225,68 грн., №3 від 13.05.2103 на суму 164112,84 грн., №10 від 12.06.2013 на суму 49550,76 грн., №3 від 01.07.2013 на суму 322088,76 грн. (а.с.14-24). Зазначені накладні були підписані представниками обох сторін та скріпленими печатками.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково, а саме сплатив: 11.01.2013 - 20000,00 грн.; 15.01.2013 - 40000,00 грн.; 16.01.2013 - 91000,00 грн.; 23.01.2013 - 20800,00 грн.; 24.01.2103 - 100000,00 грн.; 25.01.2013 - 70000,00 грн.; 29.01.2013 - 67000,00 грн.; 30.01.2013 - 23800,00 грн.; 06.02.2013 - 1500000,00 грн.; 12.02.2013 - 30000,00 грн.; 15.02.2013 - 15361,92 грн.; 26.02.2013 - 50000,00 грн.; 27.02.2013 - 40000,00 грн.; 01.03.2013 - 20000,00 грн.; 11.03.2013 - 50000,00 грн.; 01.04.2013 - 10000,00 грн.; 08.04.2013 - 30000,00 грн.; 09.04.2013 - 20000,00 грн.; 12.04.2013 - 8000,00 грн.; 17.04.2013 - 15000,00 грн.; 24.04.2013 - 140000,00 грн.; 29.04.2013 - 40000,00 грн.; 30.04.2013 - 150000,00 грн.; 14.05.2013 - 30000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними копіями банківських виписок публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» по рахунку позивача - ТОВ «Октава Груп» (а.с. 25-48) та повернув товару на суму 270311,04 грн. Таким чином, на думку позивача, несплаченою залишилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 728213,70 грн.

На адресу відповідача 19.08.2013 була направлена претензія, в який позивач наполягав на сплаті суми заборгованості за спірним договором в розмірі 728213,70 грн. (а.с. 49-50). Відповіддю на претензію від 21.08.2013, відповідач не заперечував проти наявної суми заборгованості перед позивачем, однак посилаючись на відсутність належної кількості грошових коштів для такого погашення, відхилив претензію позивача. (а.с. 51).

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже зазначалось, покупець зобов'язався відповідно до п.п. 3.1.-3.2. Договору здійснювати оплати товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця згідно даного договору на протязі десяти робочих днів з моменту поставки згідно видаткових накладних та за домовленістю сторін, здійснювати оплату товару у повному обсязі або на протязі десяти робочих днів з моменту поставки згідно видаткових накладних,однак зазначений обов'язок виконав не у повному обсязі та не сплатив залишок заборгованості за поставлений товар, яка згідно розширеного розрахунку позивача становить 728213,70 грн., що також не заперечується відповідачем у наданому відзиві на позов.

Крім того, наявність зазначеної суми заборгованості в розмірі 728213,70 грн. підтверджується складеним між сторонами та скріпленим печатками актом звірення взаємних розрахунків станом на 21.10.2013 (а.с. 67).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар за договором поставки товару №27-12-12 від 27.12.2012 на суму 728213,70 грн.

У зв'язку з цим, вимоги позову щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості є обґрунтованими, а також те, що оплата продавцеві отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 728213,70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 79289,38 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що за прострочення оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі 30% річних від вартості несплаченого товару.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України .

Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його невірним, а вимогу позивача, щодо сплати відповідачем пені у розмірі 79289,38 грн. такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого розрахунку (а.с. 110-111), при його складанні були допущені помилки, зокрема співвідношення певних видаткових накладних за договором та здійснених відповідачем оплат за цим договором.

Крім того, сторонами в спірному договорі була визначена пеня в розмірі 30% річних за кожен день прострочення, що суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого цей розмір не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

В зв'язку із цим, судом було здійснено власний розрахунок пені (за формулою: пеня = сума боргу х облікова ставка НБУ: 365 днів (2013 рік) х кількість днів прострочення) за прострочення виконання зобов'язання за Договором, згідно якого з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 35244,28 грн.:

Сума поставки сума, дата проплатСума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 331800.00 200000.00 (11.01.2013) 40.000 (15.01.2013) 91000.00 (16.01.2013) 20800.00 (23.01.2013) 91800.0 16.01.2013 - 23.01.2013 8 7.5000 % 0.041 %* 301.81 280800.00 100000.00(24.01.2013); 70000.00 (25.01.2013); 67000.00 (29.01.2013); 15361.92 (15.02.2013); 30000.00 (08.04.2013) 110800.0 28.01.2013 - 28.01.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 45.53 43800.0 29.01.2013 - 14.02.2013 17 7.5000 % 0.041 %* 306.00 28438.08 15.02.2013 - 07.04.2013 52 7.5000 % 0.041 %* 607.72 251478.78 50000.00 (11.03.2013); 10000.00 (01.04.2013) 201478.78 01.03.2013 - 11.03.2013 11 7.5000 % 0.041 %* 910.79 191478.78 12.03.2013 - 01.04.2013 21 7.5000 % 0.041 %* 1652.49 191478.78 02.04.2013 - 09.06.2013 69 7.5000 % 0.041 %* 5429.60 191478.78 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 4700.41 191478.78 13.08.2013 - 30.09.2013 49 6.5000 % 0.036 %* 3341.70 211066.56 20000.00 (09.04.2013); 8000.00 (12.04.2013); 150000.00 (17.04.2013); 140000.00 (24.04.2013) 33066.56 22.04.2013 - 24.04.2013 3 7.5000 % 0.041 %* 40.77 195361.92 150000.00 (06.02.2013); 30000.00 (15.02.2013) 45361.92 08.02.2013 - 14.02.2013 7 7.5000 % 0.041 %* 130.49 15361.92 15.02.2013 - 09.06.2013 115 7.5000 % 0.041 %* 726.01 15361.92 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 377.10 15361.92 13.08.2013 - 15.08.2013 3 6.5000 % 0.036 %* 16.41 164112.84 30000.00 (14.05.2013) 134112.00 28.05.2013 - 09.06.2013 13 7.5000 % 0.041 %* 716.49 134112.00 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 3292.17 134112.00 13.08.2013 - 25.09.2013 44 6.5000 % 0.036 %* 2101.70 49550.76 - 49550.76 27.06.2013 - 12.08.2013 47 7.0000 % 0.038 %* 893.27 49550.76 13.08.2013 - 25.09.2013 44 6.5000 % 0.036 %* 776.52 322088.76 - 322088.76 13.07.2013 - 12.08.2013 31 7.0000 % 0.038 %* 3829.77 322088.76 13.08.2013 - 25.09.2013 44 6.5000 % 0.036 %* 5047.53 Всього: 35244.28 Таким чином, загальна сума пені за період прострочення виконання зобов'язання за розрахунком суду складає 35244,28 грн.

А отже, суд вважає що вимоги позову в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 35244,28 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8753,47 грн. та індексу інфляції в сумі 1410,89 грн., суд зазначає таке.

У пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 за №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» визначено, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат, сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення складає 1410,89 грн.

Проте, як вбачається з вказаного Інформаційного листа Вищого господарського суду України, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний день (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем, суд вважає його невірним, оскільки у лютому та у липні 2013 індекс інфляції був менше одиниці, у березні - квітні та червні 2013 - рівний одиниці, у травні 2013 - 1,001, тобто суд приходить до висновку, що у спірний період була дефляція.

А отже, в задоволенні вимог в частині стягненні інфляційних втрат в сумі 1410,89 грн. слід відмовити.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є невірним, а вимогу позивача, щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 8753,47 грн. такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого розрахунку (а.с. 112), при його складанні були допущені помилки, зокрема були невірно обрані суми заборгованості по кожному періоду.

В зв'язку із цим, судом було здійснено власний розрахунок 3% річних, згідно якого з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 7522,73 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 110800.00 28.01.2013 - 28.01.2013 1 3 % 9.11 43800.00 29.01.2013 - 14.02.2013 17 3 % 61.20 28438.08 15.02.2013 - 07.04.2013 52 3 % 121.54 201478.78 01.03.2013 - 11.03.2013 11 3 % 182.16 191478.78 12.03.2013 - 01.04.2013 21 3 % 330.50 191478.78 02.04.2013 - 30.09.2013 182 3 % 2864.31 33066.56 22.04.2013 - 24.04.2013 3 3 % 8.15 45361.92 08.02.2013 - 14.02.2013 7 3 % 26.10 15361.92 15.02.2013 - 15.08.2013 182 3 % 229.80 134112.00 28.05.2013 - 25.09.2013 121 3 % 1333.77 49550.76 27.06.2013 - 25.09.2013 91 3 % 370.61 322088.76 13.07.2013 - 25.09.2013 75 3 % 1985.48 Всього: 7522,73 Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 7522,73 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 770980,71 грн., з яких: основна заборгованість за поставлений товар - 728213,70 грн., пеня у розмірі 35244,28 грн. та 3% річних у розмірі 7522,73 грн.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 15421,17 грн. (770980,71 х 16355,00)/817667,44), з яких 770980,71 грн. - задоволена сума позовних вимог, 16355,00 грн. - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову, 817667,44 грн. - заявлена сума позовних вимог .

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" (99045, м. Севастополь, вул. Шостака,9, ЄДРПОУ 33366082) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Груп" (99003, м. Севастополь, вул. Руднєва,1, ЄДРПОУ 37925341, р/р 26007962503483 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) суму заборгованості за договором поставки товару №27-12-12 від 27.12.2012 у розмірі 770980,71 грн. (сімсот сімдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят грн. 71 коп.), з яких: основна заборгованість за поставлений товар - 728213,70 грн., пеня у розмірі 35244,28 грн. та 3% річних у розмірі 7522,73 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фиш" (99045, м. Севастополь, вул. Шостака,9, ЄДРПОУ 33366082) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Октава Груп" (99003, м. Севастополь, вул. Руднєва,1, ЄДРПОУ 37925341, р/р 26007962503483 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) судовий збір у розмірі 15421,17 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять одна грн. 17 коп.).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 23.12.2013.

Суддя С.О. Щербаков