Рішення

від 24.12.2013 по справі 901/3639/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.2013 Справа № 901/3639/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Керченський судноремонтний завод»

про стягнення 56 894,34 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача - Волін Г.О., представник, довіреність від 01.07.2013.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Керченський судноремонтний завод» про стягнення 56 894,34 грн., у тому числі 32 148,36 грн. заборгованості, 1 849,63 грн. пені, 22 500 грн. штрафу та 396,35 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.11.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив надані позивачем послуги, чим порушив умови договору стоянки плавучого доку ПД-36 від 20.12.2012, що призвело до виникнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на статті 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та статті 173, 193, 198, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, зазначеною в Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Наведене свідчить про те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався правом на участь в судовому процесі, заперечень на позов не надходило.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та відсутність документів, що підтверджують неможливість його прибуття в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Керченський судноремонтний завод» (замовник) укладено Договір № 27/2012 на стоянку плавучого доку ПД-36, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець здійснює стоянку плавучого доку ПД-36 у причалу підприємства на умовах встановлених договором (а.с. 29-32).

Пунктом 1.2 Договору встановлений строк стоянки плавучого доку ПД-36 - до 31.01.2013 включно. Крайній строк стоянки визначений пунктом 1.2.1 - до 30.04.2013 включно.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оплату за надані послуги замовник проводить щомісячно протягом трьох банківських днів, наступних після звітного періоду, після отримання рахунку та акту виконаних робіт.

Вартість послуг встановлюється в наступному розмірі (з урахуванням ПДВ):

- стоянка плавучого доку ПД-36 у причалу підприємства - 3 854,40 грн./місяць;

- в'їзд транспорту верфі 1 од/день - 19,20 грн.;

- прохід на територію верфі сторонніх спеціалістів 1 раз/день - 3,84 грн.;

- використання душових 1люд/зміну - 17,82 грн.;

- прання спецодягу - 36,83 грн./кг.

Оплата за фактично спожиту електричну енергію, водоспоживання та водовідведення, проводиться відповідно до даних приладів обліку з урахуванням вартості обслуговування мереж (пункт 2.3 Договору).

Підставою для розрахунку вартості наданих послуг є акти про величину фактично наданих послуг, підписані представниками обох сторін (пункт 2.4 Договору).

Розрахунок за договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 2.5 Договору).

Пунктом 2.6 Договір передбачено, що за необхідності підприємство виконує інші роботи та послуги промислового характеру, які не обумовлені цим договором за окремими заявками замовника з оплатою, згідно з прейскурантом.

За твердженням позивача, відповідачу надавались послуги з стоянки плавучого доку, а також відповідачем споживалась електрична енергія.

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань що виразилось в неповній та несвоєчасній оплаті виставлених рахунків, 29.07.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість за послуги з стоянки плавучого доку ПД-36 (а.с. 54-55).

Як стверджує позивач, претензія була залишена відповідачем поза увагою, що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача 56 894,34 грн., з яких, 32 148,36 грн. заборгованість за договором, 1 849,63 грн. пені, 22 500,00 грн. штрафу та 396,35 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням договору про надання послуг та регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані свої зобов'язання за договором, а саме - надані послуги, а відповідачем прийняті, проте у встановлений договором строк відповідачем не оплачені, що останнім не заперечувалось.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просив стягнути 56 894,34 грн., з яких заборгованість за договором за твердженням позивача становить 32 148,36 грн.

Однак, суд має зазначити наступне.

Позивачем до позовної заяви в якості доказів наявності заборгованості надані Акти виконаних робіт.

Так, позивачем, в якості доказів заборгованості за договором № 27/2012 від 20.12.2012 в розмірі 32 148,36 грн. надано:

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000732 від 29.12.2012 про надання послуг з подачі електричної енергії на суму 2 064,25 грн., який підписаний представником відповідача (а.с. 33).

Підставою для складання зазначеного Акту стала Довідка з витрат за період з 19.12.2012 по 28.12.2012 (а.с. 34).

Проте, суд зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 1 від 05.02.2013 (а.с. 48), яке долучено позивачем до матеріалів справи, сума в 2 064,25 грн. оплачена відповідачем.

Акт надання послуг № 64 від 31.01.2013 з подачі електричної енергії на суму 2 883,70 грн., який підписаний представником відповідача (а.с. 35).

Для оплати зазначеного рахунку позивачем виставлений рахунок № 66 від 31.01.2013 (а.с. 115).

Проте, суд зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 5 від 14.02.2013 (а.с. 49), яке долучено позивачем до матеріалів справи, сума в розмірі 2 883,70 грн. оплачена відповідачем.

Акт надання послуг № 117 від 28.02.2013 по стоянці ПС-36 на суму 3 854,40 грн., який підписаний представником відповідача та засвідчений печаткою підприємства (а.с. 37).

Для оплати Акту № 117 від 28.02.2013 позивачем виставлений рахунок № 120 від 28.02.2013 на суму 3 854,40 грн.

Доказів оплати не надано.

Акт надання послуг № 170 від 29.03.2013 з подачі електричної енергії на суму 3 811,50 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства (а.с. 38).

Для оплати Акту № 170 від 29.03.2013 з надання послуг з електричної енергії виставлений рахунок № 173 від 29.03.2013 (а.с. 119).

Проте, суд зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 11 від 23.07.2013 (а.с. 51), яке долучено позивачем до матеріалів справи, сума в розмірі 3 811,50 грн. оплачена відповідачем.

Акт надання послуг № 201 від 31.03.2013 по стоянці ПД-36 на суму 3 854,50 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства (а.с. 40).

Для оплати Акту № 201 від 31.03.2013 з надання послуг по стоянці ПД-36 виставлений рахунок № 203 від 31.03.2013 (а.с. 120), на якому наявний підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Керченський судноремонтний завод» про отримання рахунку 02.04.2013.

Проте, докази оплати зазначеного рахунку в матеріалах справи відсутні.

Акт надання послуг № 281 від 30.04.2013 по стоянці ПД-36 на суму 3 854,40 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства (а.с. 41).

Для оплати Акту № 281 від 30.04.2013 з надання послуг по стоянці ПД-36 виставлений рахунок № 287 від 30.04.2013 (а.с. 121).

Проте, докази оплати зазначеного рахунку в матеріалах справи відсутні.

Акт надання послуг № 313 від 30.04.2013 з подачі електричної енергії на суму 1 090,72 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства (а.с. 42).

Проте, суд зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 12 від 23.07.2013 (а.с. 52), яке долучено позивачем до матеріалів справи, послуги з подачі електричної енергії на суму 1 090,72 грн. оплачені відповідачем.

Акт надання послуг № 319 від 30.05.2013 з подачі електричної енергії на суму

46,18 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства (а.с. 43).

Для оплати Акту № 319 від 30.05.2013 з надання послуг з електричної енергії виставлений рахунок № 325 від 30.05.2013 на суму 46,18 грн. (а.с. 123).

Проте, суд зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 13 від 23.07.2013 (а.с. 53), яке долучено позивачем до матеріалів справи, сума в розмірі 46,18 грн. оплачена відповідачем.

Акт надання послуг № 386 від 31.05.2013 по стоянці ПД-36 на суму 3 854,40 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства (а.с. 44).

Для оплати Акту № 386 від 31.05.2013 з надання послуг по стоянці ПД-36 виставлений рахунок № 394 від 31.05.2013 на суму 3 854,40 грн. (а.с. 124).

Проте, докази оплати зазначеного рахунку в матеріалах справи відсутні.

Акт надання послуг № 509 від 31.07.2013 з подачі електричної енергії на суму

16,70 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства (а.с. 47).

Для оплати Акту № 509 від 31.07.2013 з надання послуг з електричної енергії виставлений рахунок № 520 від 31.07.2013 на суму 16,70 грн. (а.с. 128).

Проте, докази оплати зазначеного рахунку в матеріалах справи відсутні.

Акт надання послуг № 67 від 31.01.2013 по стоянці судна біля причалу ПД-36 на суму 1 964,50 грн., який підписаний представником відповідача та скріплений печаткою підприємства (а.с. 112).

Для оплати Акту № 67 від 31.07.2013 про надання послуг виставлений рахунок № 57 від 31.07.2013 на суму 1 964,50 грн. (а.с. 116).

Проте докази оплати зазначеного рахунку в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість за Договором в частині надання послуг відповідачу за Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000732 від 29.12.2012, Актом надання послуг № 64 від 31.01.2013, Актом надання послуг № 170 від 29.03.2013, Актом надання послуг № 313 від 30.04.2013 та за Актом надання послуг № 319 від 30.05.2013 на загальну суму 9 850,17 грн. оплачена, у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Одночасно, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Актами № 117 від 28.02.2013 на суму 3 854,40 грн., № 201 від 31.03.2013 на суму 3 854,40 грн., № 281 від 30.04.2013 на суму 3 854,40 грн., № 386 від 31.05.2013 на суму 3 854,40 грн., № 509 від 31.07.2013 на суму 16,70 грн., № 67 від 31.01.2013 на суму 1 964,50 грн., а всього на загальну суму 17 398,80 грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вже зазначалось зазначені акти про надання відповідачу послуг складені сторонами на виконання умов Договору № 27/2012 від 20.12.2012, на актах наявні підписи директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Керченський судноремонтний завод» та печатки підприємства, в актах міститься вартість наданих позивачем послуг.

Укладений сторонами Договір, за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обов'язок замовника оплачувати надані виконавцем послуги. Судом враховано і те, що розмір плати за стоянку плавдоку встановлений договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку.

З огляду на викладене, суд вважає, що задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення заборгованості за договором в розмірі 17 398,80 грн., оскільки саме в цьому розмірі підтверджується матеріалами справи.

Заявлена до стягнення сума в розмірі 4 899,39 грн. жодними доказами, наданими позивачем, не підтверджується, у зв'язку чим в задоволенні позовних вимог в цій частині також належить відмовити.

Щодо наданих позивачем в якості доказів наявності заборгованості за використану електричну енергію довідок з витрат електричної енергії (а.с. 34, 36, 45, 46, 109, 110, 136, 137), суд зазначає, що підставою для оплати електричної енергії відповідно до пункту 2.4 Договору є акти, підписані представниками обох сторін, яких суду не надано.

Одночасно, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 1 849,63 грн.

Суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення пені, підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 75) вбачається, що пеня нарахована позивачем на суму заборгованості в розмірі 32 148,36 грн. за період з 04.05.2013 по 01.10.2013 та її розмір становить 1 849,63 грн.

Однак, суд критично оцінює наданий розрахунок, з огляду на таке.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Умовами укладеного між сторонами Договору, пунктом 4.2 передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором замовник оплачує на користь виконавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 2.1 Договору оплату за надані послуги замовник проводить щомісячно протягом трьох банківських днів, наступних після звітного періоду, після отримання рахунку та акту виконаних робіт.

Так, судом встановлено, що відповідач порушив умови договору надання послуг, та несвоєчасно оплатив виставлені позивачем рахунки, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість.

Одночасно, суд приймає до уваги той факт, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованість за Актами № 117 від 28.02.2013 на суму 3 854,40 грн., № 201 від 31.03.2013 на суму 3 854,40 грн., № 281 від 30.04.2013 на суму 3 854,40 грн., № 386 від 31.05.2013 на суму 3 854,40 грн., № 509 від 31.07.2013 на суму 16,70 грн., № 67 від 31.01.2013 на суму 1 964,50 грн., а всього на загальну суму 17 398,80 грн. та виходячи з наявності заборгованості саме за цими актами, суд проводить розрахунок пені.

Так, враховуючи положення умов договору, частини 6 статті 231 та частини 6 статті 232 Господарського кодексу України періодом нарахування пені за прострочення оплати за Актом № 117 від 28.02.2013 буде період з 03.03.2013 по 01.09.2013 (183 дня).

Проте, позивачем період нарахування пені встановлений з 04.05.2013 по 01.10.2013.

Враховуючи викладене, період за який відповідач повинен сплатити пеню, з урахуванням заявленого позивачем буде з 04.05.2013 по 01.09.2013 та загальна сума пені за цей період складає 180,68 грн.

Періодом нарахування пені за прострочення сплати наданих послуг за Актом № 201 від 31.03.2013 на суму 3 854,40 грн. буде період з 04.04.2013 по 30.09.2013 (183 дня).

З урахуванням заявленого позивачем періоду, стягненню підлягає пеня, нарахована за період з 04.05.2013 по 01.10.2013 та загальна сума пені за визначений період становить 221,87 грн.

З періодом визначеним позивачем, для нарахування пені за прострочення сплати наданих послуг за Актом № 281 від 30.04.2013 на суму 3 854,40 грн. суд погоджується та за період з 04.05.2013 по 01.10.2013 розмір пені становить 221,87 грн.

Періодом нарахуванням пені, з урахуванням вищевикладеного, за послуги надані за Актом № 386 від 31.05.2013 на суму 3 854,40 грн. буде період з 04.06.2013 по 01.10.2013 та розмір пені за цей період становить 172,76 грн.

Періодом нарахуванням пені, з урахуванням вищевикладеного, за послуги надані за Актом № 509 від 31.07.2013 на суму 16,70 грн. буде період з 04.08.2013 по 01.10.2013 та розмір пені за цей період становить 0,36 грн.

Періодом нарахуванням пені, з урахуванням вищевикладеного, за послуги надані за Актом № 67 від 31.01.2013 на суму 1 964,50 грн. буде період з 04.02.2013 по 05.08.2013 (183 дня), з урахуванням встановленого позивачем періоду стягненню підлягає пені за період з 04.05.2013 по 05.08.2013 та розмір пені становить 72,82 грн.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 870,36 грн., в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 979,27 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Одночасно, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 22 500,00 грн.

Відповідно до пункту 4.3 Договору за несвоєчасне виконання замовником зобов'язань, передбачених пунктом 3.3 договору, замовник сплачує на користь виконавця штраф в розмірі 150,00 грн. за кожен день простою плавучого доку ПД-36 у причалу підприємства після закінчення кінцевого строку його стоянки.

Кінцевий строк стоянки плавдоку у причалу встановлений в пункті 1.2.1 ( до 30.04.2013).

Так, останнім днем виконання зобов'язання є 03.05.2013.

За твердженням позивача, протягом 150 днів починаючи з цієї дати, зобов'язання відповідачем не виконано, плавдок ПД-36 знаходиться біля причалу позивача, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 22 500,00 грн., виходячи з розміру штрафу 150,00 грн. за кожен день.

Проте, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується знаходження плавдоку біля причалу позивача лише до 31.07.2013, про що зокрема свідчать підписані відповідачем акти про надання послуг з споживання електричної енергії.

Судом проведено розрахунок штрафних санкцій, розмір яких за період з 03.05.2013 по 31.07.2013 становить 13 500,00 грн., виходячи з розміру штрафу 150,00 грн. за 90 днів прострочення та саме в цьому розмірі підлягає задоволенню.

В задоволенні вимог про стягнення 9000,00 грн. штрафу, суд відмовляє з огляду на їх недоведеність.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за прострочення зобов'язання в розмірі 396,35 грн.

Періодом нарахування 3% річних позивачем визначений період в 150 днів, починаючи з 03.05.2013.

Суд вважає, що вимоги про стягнення 3 % річних також підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги той факт, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованість за Актами № 117 від 28.02.2013 на суму 3 854,40 грн., № 201 від 31.03.2013 на суму 3 854,40 грн., № 281 від 30.04.2013 на суму 3 854,40 грн., № 386 від 31.05.2013 на суму 3 854,40 грн., № 509 від 31.07.2013 на суму 16,70 грн., № 67 від 31.01.2013 на суму 1 964,50 грн., а всього на загальну суму 17 398,80 грн. та виходячи з наявності заборгованості саме за цими актами, суд проводить розрахунок 3% річних.

Так, враховуючи положення умов договору, а також визначений позивачем період, нарахування 3% річних за прострочення оплати за Актом № 117 від 28.02.2013 починається з 03.03.2013 (останній день сплати по рахунку) по 01.10.2013 (дата визначена позивачем в розрахунку).

Враховуючи викладене, період за який відповідач повинен сплатити 3% річних, з урахуванням заявленого позивачем, буде з 04.05.2013 по 01.10.2013 та загальний розмір 3% річних становить 47,84 грн.

Періодом нарахування 3% річних за прострочення сплати наданих послуг за Актом № 201 від 31.03.2013 на суму 3 854,40 грн. буде період з 04.04.2013 по 01.10.2013.

З урахуванням заявленого позивачем періоду, стягненню підлягає 3% річних, нарахованих за період з 04.05.2013 по 01.10.2013 в розмірі 47,84 грн.

З періодом визначеним позивачем, для нарахування 3% річних за прострочення сплати наданих послуг за Актом № 281 від 30.04.2013 на суму 3 854,40 грн. суд погоджується та за період з 04.05.2013 по 01.10.2013 розмір 3% річних становить 47,84 грн.

Періодом нарахуванням 3% річних, з урахуванням вищевикладеного, за послуги надані за Актом № 386 від 31.05.2013 на суму 3 854,40 грн. буде період з 04.06.2013 по 01.10.2013 та розмір 3% річних за цей період становить 38,02 грн.

Періодом нарахуванням 3% річних, з урахуванням вищевикладеного, за послуги надані за Актом № 509 від 31.07.2013 на суму 16,70 грн. буде період з 04.08.2013 по 01.10.2013 та розмір 3% річних за цей період становить 0,08 грн.

Періодом нарахуванням 3% річних, з урахуванням вищевикладеного, за послуги надані за Актом № 67 від 31.01.2013 на суму 1 964,50 грн. буде період з 04.02.2013 по 01.10.2013, з урахуванням встановленого позивачем періоду стягненню підлягає 3% річних за період з 04.05.2013 по 01.10.2013 та розмір пені становить 24,38 грн.

Таким чином, виходячи з розрахунку проведеного судом, загальних розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 206,00 грн.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Оплату судового збору суд, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладає сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні 24.12.2013 оголошені вступна та резолютивна частині рішення. Повне рішення складено 25.12.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Керченський судноремонтний завод» (вул. Франко, 54, м. Керч, АР Крим, 98300, ЄДРПОУ 38131095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат» (вул. Кірова, 54-а, м. Керч, АР Крим, 98318, р\р 26008310108601 в філії АБ «Південний» у м. Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 36698832) 17 398,80 грн. заборгованості, 206,00 грн. 3% річних, 870,36 грн. пені, 13 500,00 грн. штрафу та 966,37 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог про стягнення 14 749,56 грн. заборгованості, 9 000,00 грн. штрафу, 190,35 грн. 3% річних та 979,27 грн. пені в позові відмовити.

Суддя А.Ю. Пукас