Рішення

від 23.12.2013 по справі 916/2995/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2013 р.Справа № 916/2995/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивачів: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" (м.Львів) в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" (смт. Івано-Франково, Львівська обл.);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лайон Авто Трафік" (м. Одеса);

про стягнення 56982,74 грн.

05.11.2013р. Державний вищий навчальний заклад „Національний лісотехнічний університет України" в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лайон Авто Трафік" про стягнення з останнього 56982,74 грн.

Ухвалою суду від 05 листопада 2013р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/2995/13.

02.12.2013р. за вхідн. №36683/13 та №36686/13 до господарського суду Одеської області надійшли клопотання від представників Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" про розгляд справи без їх участі.

19.12.2013р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання від Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" про долучення до матеріалів справи витяг з ЄДР про реєстрацію відповідача.

Представники позивача в судове засідання не з'явились.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2011р. між Державним вищим навчальним закладом „Національний лісотехнічний університет України" в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лайон Авто Трафік" (надалі відповідач) був укладений договір купівлі -продажу № 31/52-2011.

Предметом договору є зобов'язання продати із сторони продавця та покупка зі сторони покупця товару, а саме: лісо-, пиломатеріали листяних та хвойних порід, дрова твердої, м'якої та хвойної породи. Найменування, асортимент, кількість, ціна, термін поставки вказуються в додатку до договору.

Згідно розділу 2 договору продавець зобов'язується передати покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця і здійснити за нього оплату в строки і порядку, передбачених договором.

Відповідно п.3.1 договору покупець купує товар за ціною та в кількості узгоджених при кожному окремому замовленні, що вказуються в додатку до договору.

Згідно п.5.3 договору право власності на товар покупець набуває з моменту підписання товарно-транспортної накладної.

Відповідно п.6.1 договору оплата за товар здійснюється по узгодженню сторін, розрахунки за кожну партію продукції, що відвантажується у відповідності до заявки покупця, здійснюється шляхом попередньої оплати або оплати з відстрочкою платежу. Ціна за товар погоджується між сторонами окремо на кожну партію продукції, та вказується у відпускних накладних. Термін можливої відстрочки оплати не може перевищувати 30 календарних днів від дня поставки товару покупцю.

Згідно розділу 9 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011р.

Відповідно п.11.2 договору вразі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На виконання умов договору №31/52-2011 від 01.03.2011р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 43163,56грн.

Відповідачем визнано заборгованість за отриманий товар у акті звірки взаємних розрахунків від 17.05.2013р.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.712 ЦК України, за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як суд зазначав вище, відповідачем повна оплата послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12534,58 грн. та індекс інфляції в сумі 1284,60 грн.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, якщо інше не передбачено договором.

Перевіривши, розрахунок позивача індексу інфляції, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення індексу інфляції в сумі 1284,60 грн., бо їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства.

За умовами п.11.2 договору, як зазначалось вище, за прострочення грошового зобов'язання сторона, яка таке прострочення допустила, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ в період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, суд відмовляє в частині стягнення пені, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування пені, бо не врахував умови договору, приписи ч.6 ст.232 ГК України, ст.712 ЦК України, а також неправильно застосував ставку НБУ, яка діяла на період нарахування пені.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно видаткових накладних, на підставі яких відповідач отримав товар і вартість якого не сплачений відповідачем, строк оплати мав наступити в квітні-травні 2011р., а шість місяців для нарахування пені спливає на вересень - жовтень місяць 2011 року. Позивачем у позовній заяві надано розрахунок, згідно якого нараховано пеню за період 715 днів, що суперечить вимогам ч.6 ст.232 Г К України.

Враховуючи вищевказане, суд відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 12534,58грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів сплати заборгованості не надав, у акті звірки взаємних розрахунків борг визнав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 43163,56грн. та індексу інфляції в сумі 1284,60грн., та відмовляє в частині стягнення пені в сумі 12534,58грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки останній спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайон Авто Трафік" (65017, м. Одеса, вул. Сергія Варламова, 1, кв.81, код ЄДРПОУ 34598954) на користь Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" (79057, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 103, код ЄДРПОУ 02070996) в особі Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату Державного вищого навчального закладу „Національний лісотехнічний університет України" (81070, Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франково, вул. Міцкевича, 15, код ЄДРПОУ 02070602):

- 43163,56грн. - основного боргу,

- 1284,60 грн. - індексу інфляції,

- 1720,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення пені в сумі 12534,58 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 24 грудня 2013р.

Суддя Брагіна Я.В.