Рішення

від 19.12.2013 по справі 911/4348/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2013 р. Справа № 911/4348/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Заросянська»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське»

про стягнення 9593,50 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Мовчан С.О., довір. б/н від 14.10.2013 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Заросянська» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» (далі - відповідач) про стягнення 74593,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 01.12.2010 р. з СТОВ «Плосківське» договору № 01/12-10, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити їх.

Проте відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 65000,00 грн. основного боргу, 2958,15 грн. інфляційних втрат, 966,99 грн. пені, 5668,36 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

16.12.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Агрофірма Заросянська» було подано заяву № 9/2/12-12 від 12.12.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2958,15 грн. інфляційних втрат, 966,99 грн. пені, 5668,36 грн. 3% річних, а також судовий збір, оскільки основний борг в сумі 65000,00 грн. відповідачем було сплачено.

Згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на викладене, позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням вказаної заяви.

У судовому засіданні 19.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 19.12.2013 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01 грудня 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Плосківське» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Заросянська» (виконавець) було укладено договір № 01/12-10, відповідно до умов п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати за плату послуги з копання цукрового буряка на полях замовника, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Згідно з п. 2.3 договору замовник зобов'язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом складання акту виконаних робіт, якщо надані послуги відповідають умовам договору, оплачувати їх у розмірах і в строк, передбачених цим договором.

У відповідності з п. 3.1 договору за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю 65000,00 грн. протягом 10 днів з моменту підписання акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 3.2 договору завдання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 днів після фактичного надання послуг.

Підписання акта виконаних робіт представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі 3% річних за кожний день прострочення.

Так, на виконання умов договору № 01/12-10 від 01.12.2010 р., ТОВ «Агрофірма Заросянська» було виконано роботи на загальну суму 65000,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 01.12.2010 р.

ТОВ «Агрофірма Заросянська» було виставлено СТОВ «Плосківське» рахунок-фактуру від 01.12.2010 р. на суму 65000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 1 від 09.08.2012 р., лист № 48/ю від 17.10.2013 р., претензію-вимогу № 61/ю від 28.10.2013 р. про сплату заборгованості в сумі 65000,00 грн.

Крім того, 15.10.2013 р. ТОВ «Агрофірма Заросянська» та СТОВ «Плосківське» було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.10.2013 р. на суму 65000,00 грн.

Оскільки заборгованість за договором № 01/12-10 від 01.12.2010 р. не була погашена, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено судом, відповідачем в процесі розгляду даної справи, а саме - 05.12.2013 р., було здійснено погашення основної заборгованості в сумі 65000,00 грн., що підтверджується листом ПАТ «Банк «Київська Русь» від 10.12.2013 р. № 39/44.

Позивач, з урахуванням заяви № 9/2/12-12 від 12.12.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 966,99 грн. пені, керуючись п. 4.2 договору.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 4.2 договору, у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі 3% річних за кожний день прострочення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 966,99 грн. за період з 12.12.2010 р. до 11.06.2011 р. на суму 65000,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 5668,36 грн. за період з 12.12.2010 р. до 06.11.2013 р. на суму 65000,00 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат позивачем було визначено в сумі 2958,15 грн. за період з грудня 2010 року до вересня 2013 року на суму 65000,00 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Заросянська» у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача згідно з приписами ч. 2 ст. 49 ГПК України, з урахуванням здійснення відповідачем сплати суми основного боргу в розмірі 65000,00 грн. в процесі розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» (09530, Київська обл., Таращанський р-н, с. Плоске, код 03753527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Заросянська» (09634, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Синява, вул. Шевченка, 101, код 34461299) - 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 99 коп. пені, 2958 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 5668 (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 36 коп. 3% річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.12.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна