Рішення

від 19.12.2013 по справі 910/9059/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9059/13 19.12.13

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Родекс ЛТД»

Про виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Цимбаліст В.В. представник за довіреністю № 155/1/03-07 від 02.01.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родекс ЛТД» (далі - відповідач) про виселення та передачу приміщень позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач користується нежилими приміщеннями загальною площею 51,30 кв.м в т.ч. на першому поверсі 51,30 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві без правових підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.13. порушено провадження у справі № 910/9059/13 та призначено її до розгляду на 06.06.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/9059/13, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 02.07.13.

25.06.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти позову заперечує з підстав викладених в відзиві.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/9059/13 призначено до розгляду на 12.09.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 24.10.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/9059/13 призначено до розгляду на 21.11.13.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 19.12.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 19.12.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 19.12.13. вкотре не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/9059/13.

В судовому засіданні 19.12.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.10. № 1112 та від 29.07.11. № 1339, нежилі приміщення загальною площею 1 509,50 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві закріплено на праві господарського відання за позивачем та передано Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» по акту ОЗ-1 від 01.02.12.

Спір у справі виник в зв'язку з користуванням відповідачем нежилими приміщеннями загальною площею 51,30 кв.м в т.ч. на першому поверсі 51,30 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві без достатніх на те правових підстав, а саме за відсутності відповідного договору оренди.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем як Орендарем на оренду спірних нежитлових приміщень 20.01.10. було укладено Договір № 12 з Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» як Орендодавцем.

Строк дії Договору № 12 від 20.01.10. (з врахуванням додаткової угоди від 01.11.11) було встановлено п. 9.1 до 31.03.12.

Доказів пролонгації вказаного Договору відповідачем суду не надано.

При цьому, судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

Далі, як відзначалось судом, нежилі приміщення загальною площею 1 509,50 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві закріплено на праві господарського відання за позивачем та передано Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» по акту ОЗ-1 від 01.02.12.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ст. 136 ГК України).

Проте, доказів укладання нового договору оренди нежилих приміщень загальною площею 51,30 кв.м в т.ч. на першому поверсі 51,30 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві відповідача з позивачем після 01.02.12. матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Родекс ЛТД» безпідставно користується спірними нежилими приміщеннями.

Посилання відповідача на факт звернення з листами про продовження орендних відносин не приймається судом, оскільки надані відповідачем листи навіть не містять доказів їх надсилання адресату.

Стосовно викладеного в письмового відзиві прохання відповідача про зобов'язання позивача оформити договір оренди спірних прощень, суд відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Родекс ЛТД» не позбавлене права подати окремий позов до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про зобов'язання вчинити дії.

З наявного в матеріалах справи акту від 01.02.12. вбачається, що його складено про фактичне використання відповідачем нежилих приміщень загальною площею 51,3 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві, тобто за відсутності договору оренди.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Родекс ЛТД» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, б. 7/2; ідентифікаційний код 24726842) з нежилих приміщень загальною площею 51,30 кв.м, в т.ч. на першому поверсі 51,30 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Родекс ЛТД» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, б. 7/2; ідентифікаційний код 24726842) передати нежилі приміщення загальною площею 51,30 кв.м, в т.ч. на першому поверсі 51,30 кв.м в будинку № 7/2 на вул. Картвелішвілі в місті Києві Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родекс ЛТД» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, б. 7/2; ідентифікаційний код 24726842) на користь Комунального підприємства "«Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко