Рішення

від 20.12.2013 по справі 915/1867/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року Справа № 915/1867/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представників позивача: Дяченко В.С. - дов. №09/43 від 11.11.2013, Гридіної О.А. - дов.№09/12 від 06.03.2013 (у судовому засіданні 19.12.2013),

представника відповідача: Крат В.В. - дов.б/н від 22.10.2013, Саніної М.І. - дов.б/н від 21.10.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

(54020, м.Миколаїв, Каботажний узвіз, 18)

до відповідача : Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алмаз»

(54003, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, 54/А)

про : стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №2504 від 01.11.2000 у сумі 7306,56 грн., пені в сумі 639,78 грн. та 3% річних в сумі 152,09 грн., -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алмаз» заборгованість за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №2504 від 01.11.2000 у сумі 7306,56 грн., пеню в сумі 639,78 грн. та 3% річних в сумі 152,09 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №2504 від 01.11.2000 відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії за період листопада 2012 року по квітень 2013 року. Станом на день подання позову заборгованість відповідачем не погашена та становить 7306,56 грн. У зв'язку з порушенням з боку відповідача строків оплати, позивачем нараховані також пеня та 3% річних.

Відповідач проти позовних вимог у відзиві та додатках до заперечень (а.с.132-139, 152-157) вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне:

- позивачем невірно застосовані тарифи на теплову енергію та споживач не повідомлений належним чином про їх зміну;

- при здійсненні розрахунку кількості поставленої споживачу теплової енергії не врахована температура навколишнього середовища, як того вимагають п.23 Правил користування тепловою енергією, у зв'язку з чим виникла ситуація, коли кількість нарахованої позивачем теплової енергії у січні 2013 року, при середньомісячній температурі зовнішнього повітря - 1,1 оС, менша ніж нарахована позивачем за березень 2013 року, коли середньомісячна температура зовнішнього повітря склала +2,9 оС;

- наведений позивачем порядок нарахування кількості поставленої споживачу теплової енергії не затверджений нормативно-правовими актами України та суперечить порядку нарахування, який визначений на підставі Методичних рекомендацій щодо розподілу між окремими системами гарячого водопостачання будинків, будинками і спорудами послуги з централізованого постачання гарячої води, виробленої на центральних теплових пунктах, та обліку стоків після використання гарячої води, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №213 від 06.07.2010 та КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні»;

- рахунки на оплату спожитої теплової енергії отримував не повноважний представник відповідача, а невідома особа.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судових засіданнях 29.10.2013, 13.11.2013, 27.11.2013, 09.12.2013 та 17.12.2013 судом оголошувались перерви.

20.12.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

01.11.2000 між ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» (правонаступником якого є ПАТ «Миколаївська ТЕЦ») та ОСМД «Алмаз» укладений договір №2504 про постачання теплової енергії в гарячій воді (а.с.9-12) (надалі - Договір №2504), згідно якого енергопостачальна організація (позивач у справі) зобов'язується постачати споживачеві (відповідач у справі) за плату теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Строк договору сторони визначили з 01.11.2000 по 31.12.2000. Згідно п.10.3, Договір №2504 вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін. Припинення договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Доказів припинення дії Договору №2504 суду не надано.

Позивачем умови договору виконувались належним чином.

Так, підключення споживача до опалення з 09.11.2012 підтверджено нарядом від 08.11.2012 (а.с.39), а відключення відбулося 15.04.2013 на виконання розпорядження Миколаївського міського голови №27р від 15.04.2013 (а.с.37).

Пунктом 3.2.2 Договору №2504 сторони передбачили обов'язок споживача виконувати умови та прядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п.5.5 Договору №2504, при відсутності приладів обліку теплової енергії або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Згідно п.п.5.7, 5.8 Договору №2504 споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою Додатка №4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації. Енергопостачальна організація і споживач із 25 числа до кінця місяця виконують уточнення нарахувань кількості спожитої теплової енергії із проведенням перерахунку, при необхідності, у наступному місяці. Претензії споживача щодо нарахувань кількості спожитої теплової енергії розглядаються з моменту звертання і за попередні періоди задоволенню не підлягають.

Акти прийому-передачі теплової енергії за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року (а.с.46-51) були вручені позивачем нарочно, що підтверджується відповідними реєстрами (а.с.52-57).

Посилання відповідача на те, що вказані акти вручені невідомій та не повноважній особі судом відхиляються, оскільки ні Договір №2504 ні додатки до нього не містить переліку осіб які мають право від імені ОСМД «Алмаз» отримувати акти прийому-передачі теплової енергії та обов'язку позивача перевіряти повноваження осіб, які отримують вказані акти. Крім того, позивачем надані суду письмові пояснення гр.Бондарь Г.Д., яка є бухгалтером ССМД «Комунар» (а.с.119), з яких вбачається, що вона, на прохання бухгалтера ОСМД «Алмаз» Саніної М.І., отримувала в ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» рахунки на оплату спожитої теплової енергії та у той же день передавала їх особисто бухгалтеру ОСМД «Алмаз».

Слід також зазначити, що факт отримання або неотримання актів прийому-передачі теплової енергії та рахунків на її оплату не позбавляє споживача, в силу п.п.6.3 та 6.5 Договору №2504, обов'язку сплачувати за спожиту теплову енергію у строки, визначені у Договорі №2504.

За умовами п.п.6.2, 6.3, 6.5 Договору №2504 розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно розрахунку позивача, актів прийому передачі теплової енергії, рахунків за теплову енергію (а.с.5, 40-51), за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року позивач відпустив відповідачу теплової енергії на загальну суму 67725,12 грн., з яких компенсація пільг склала 7580,98 грн. (а.с.64-69), відповідачем сплачено 52837,58 грн., на підтвердження чого позивачем надано суду відповідні платіжні доручення (а.с.58-63).

Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача за надані послуги з теплопостачання складала 7306,56 грн. (67725,12 - 7580,98 - 52837,58).

Заперечення відповідача стосовно невірного застосування позивачем тарифів на теплову енергію та не повідомлення споживача належним чином про їх зміну судом відхиляється, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Додатку 1/1 до Договору №2504 визначена орієнтовна вартість теплової енергії, що поставляється споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору - 45,69 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Даний тариф підлягає перегляду у відповідності до складу фактичних затрат енергопостачальної організації на виробництво теплової енергії із подальшим уточненням взаємних розрахунків.

Згідно п.4.2.3 Договору №2504 позивач зобов'язаний повідомляти споживача письмово або у засобах масової інформації про зміну тарифів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006 тарифи на теплову енергію формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ та інших споживачів. Як вбачається з постанов Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та Національної комісії регулювання електроенергетики України про встановлення/затвердження тарифів на теплову енергію та рішень Миколаївської міської ради з приводу погодження тарифів, вказаний поділ споживачів на категорії при формування тарифів збережено і після втрати Постановою №955 чинності.

Постановою НКРЕ України №1779 від 14.12.2010 ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» було затверджено тариф на теплову енергію для населення у розмірі 246,47 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) з 01.01.2011 (а.с.159). Постановою НКРЕ України №132 від 30.09.2011 ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» було затверджено тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ у розмірі 719,0 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), для потреб інших споживачів - 857,71 за 1 Гкал (без ПДВ) (а.с.160).

Рішенням Миколаївської міської ради №1518 від 24.12.2010 погоджений тариф на теплову енергію, що надається ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» населенню у розмірі 295,76 грн. за1 Гкал (а.с.38). Дане рішення було оприлюднене у засобах масової інформації (газета «Вечірній Миколаїв» №151 (3014) від 25.12.2010).

18.11.2011 ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» направило рекомендованим листом на адресу ОСМД «Алмаз», зазначену у Договорі №2504 - м.Миколаїв, вул.Дзержинського, 54-А, кв.27, повідомлення про вартість 1 Гкал з 01.02.2011 становить 295,76 грн. (з ПДВ) (а.с.30,31). Зазначене повідомлення є невід'ємною частиною Договору №2504.

Враховуючи, що умовами п.п.5.5, 6.1 Договору №2504 та Додатком 1/1 передбачені розрахунки за спожиту теплову енергію, відпущену споживачу, яка обліковується (розраховується) у Гкал, то позивачем правомірно застосований тариф на теплову енергію для населення у розмірі 295,76 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).

Відповідно до п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила користування тепловою енергією), розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді .

Згідно п.36 Правил користування тепловою енергією, теплопостачальна організація зобов'язується протягом обумовленого в договорі часу підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Додатком 1/1 до Договору №2504 визначено максимальне теплове навантаження на опалення у розмірі 0,174 Гкал/годину (п.1.1) та помісячний розподіл теплової енергії для споживачів без приладів обліку (п.1.4).

Згідно п.3 Правил користування тепловою енергією, розрахункові значення температури теплоносія, які залежать від кліматичних умов (стосовно розрахункової зовнішньої температури повітря для системи опалення), після джерела теплопостачання на вході в теплову мережу споживачів теплової енергії і після його повернення від споживачів, визначаються згідно з температурним графіком теплової мережі .

Тобто, саме температурний графік визначає розрахункові значення температури теплоносія на вході в теплову мережу споживача (а не на виході з ТЕЦ, на чому наголошує відповідач) та після повернення теплоносія від споживачів, враховуючи при цьому температуру зовнішнього повітря.

Позивачем наданий суду затверджений головним інженером ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» температурний графік при відпуску теплової енергії на потреби опалення (а.с.173).

Розглянувши наданий позивачем помісячний розрахунок обсягу теплоспоживання відповідача за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року (а.с.126,127) суд встановив:

- позивач при проведенні розрахунку не вийшов за межі показників, передбачених п.1.4 Додатку 1/1 (помісячний розподіл теплової енергії);

- фактична температура мережної води у подавальному та зворотному трубопроводі відповідає граничним показникам температурного графіка (а.с.173) та наданим Миколаївським обласним центром з гідрометеорології відомостям щодо середньомісячної температури зовнішнього повітря за період з 01.11.2012 по 15.04.2013 (а.с.140);

- засновані при розрахунку значення теплового навантаження на опалення не перевищують максимального теплового навантаження на опалення, передбаченого п.1.1 Додатку 1/1 до Договору №2504.

За вказаних обставин, судом відхиляються заперечень відповідача відносно здійснення позивачем розрахунку кількості поставленої споживачу теплової енергії без врахування температури навколишнього середовища.

Судом також відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на необхідність нарахування кількості поставленої йому теплової енергії у відповідності до Методичних рекомендацій щодо розподілу між окремими системами гарячого водопостачання будинків, будинками і спорудами послуги з централізованого постачання гарячої води, виробленої на центральних теплових пунктах, та обліку стоків після використання гарячої води, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №213 від 06.07.2010 та КТМ 204 України 244-94 «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні», оскільки вказаний нормативний акт призначений для визначення витрат при централізованому постачанні гарячої води , а не постачанні теплової енергії у гарячій воді (опалення), тобто не стосується предмету Договору №2504 та стягуваної позивачем заборгованості.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором .

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.40 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватися вимог договору; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 7306,56 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.01.2013 по 11.09.2013 у сумі 152,09 грн. (а.с.6,7).

Відповідачем розрахунок 3% річних не заперечено та не спростовано.

Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про теплопостачання», у разі несвоєчасної платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законом або договором розмірами.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3 Договору №2504 встановлено обов'язок споживача в разі несвоєчасного проведення розрахунків за теплову енергію сплатити енергопостачальній організації пеню в розмірі 0,5% належної до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ України, що діє в період, за який нараховується пеня.

На підставі п.7.2.3 Договору №2504 та у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), позивачем нарахована пеня за період з 16.01.2013 по 11.09.2013 у сумі 639,78 грн. (а.с.8), яку він просить стягнути.

Відповідачем розрахунок пені не заперечено та не спростовано.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Алмаз» (54003, м.Миколаїв, вул.Дзержинського, 54/А (р/р 26008001013529 в МФ АТ «Укрексімбанк», МФО 326461, код ЄДРПОУ 23038594) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївська ТЕЦ» 54020, м.Миколаїв, Каботажний узвіз, 18 (р/р 26034001411 в МОУ ВАТ «Державний Ощадний Банк України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966) 7306,56 грн. заборгованості за договором №2504 від 01.11.2000; 639,78 пені, 152,09 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В. Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 25 грудня 2013 року.