Рішення

від 23.12.2013 по справі 902/1612/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 грудня 2013 р. Справа № 902/1612/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного виробничо - комерційного підприємства "Ятрань" поштова адреса: 10001, м.Житомир, вул.Київська, 81, оф.405; юридична адреса: 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, 2/4Б, кв.10

до : Приватного підприємства "Гурівецьке" 22124, Вінницька область, Козятинський район, с.Гурівці, вул.Жовтнева, 86

про стягнення 1 512 935,17 грн. боргу за поставлений товар згідно договору № 16/01

За участю представників сторін:

позивача : Джугостран В.І. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного виробничо - комерційного підприємства "Ятрань" до Приватного підприємства "Гурівецьке" про стягнення 1512935,17 грн. боргу за поставлений товар згідно договору № 16/01, з яких: 1069494,00 грн. основного боргу та 443441,17 грн. 30% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.12.2013 року порушено провадження у справі №902/1612/13 та призначено її до розгляду в засіданні на 23.12.2013 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач правом захисту не скористався, в судове засідання, призначене на 23.12.2012 року, не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 02.12.2013 року додаткових доказів не надав, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 10076 від 12.12.13 р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

16 січня 2012 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" (постачальник) та Приватним підприємством "Гурівецьке" (покупець) був укладений договір постачання товару № 16/01, за умовами якого постачальник зобов"язується передати у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити в строк, встановлений цим договором, мінеральні добрива - аміачна селітра, нітроамофоска, карбамід та калій хлорний у біг-бегах по 0,5 т., 0,8 т. та 1 т.

Загальна орієнтована сума договору становить 2000000,00 грн. у тому числі ПДВ. Остаточна сума визначається у додатках до даного договору (п.4.3 договору).

Постачання відповідної партії товару здійснюється у терміни та на умовах вказаних в додатку до договору (специфікаціях). Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання його покупцем згідно накладної на відвантаження (п.п.5.1.- 6.2. договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 1200494,00 грн., підтвердженням чого є накладні та довіреності, згідно яких відповідач отримав зазначений у накладних товар.

Оплата за товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника у строк, передбачений у додатку на відповідну партію товару (додаток №1 від 16.01.2012 р. строк оплати до 01.05.2012 р.; додатки №2 від 22.04.2012 р., № 3 від 01.08.2012 р. та № 4 від 14.08.2012 р. строк оплати до 30.10.2012 р.). Датою оплати є дата зарахування коштів банком постачальника на поточний рахунок останнього.

В порушення умов укладеного договору відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за поставлений товар не виконав, здійснивши лише часткові розрахунки в сумі 131000,00 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.13 р.

В зв'язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 1069494,00 грн., який в добровільному порядку останній не повертає.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Крім основного боргу позивачем заявлено до стягнення 443441,17 грн. 30% річних.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є накладна № 2 від 26.01.2012 року, накладна № 8 від 30.03.2012 року, накладна №17 від 27.04.2012 року, накладна №19 від 29.06.2012 року, накладна №22 від 23.07.2012 року, накладна № 32 від 08.08.2012 року, накладна №35 від 10.09.2012 року, накладна № 41 від 27.09.2012 року та довіреності, згідно яких відповідач отримав зазначених у накладних товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1069494,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлені мінеральні добрива підлягають задоволенню в сумі 1069494,00 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 443441,17 грн. 30% річних за користування чужими грошовими коштами, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони обумовили, що з дня, коли товар повинен бути оплачений покупцем, постачальник має право вимагати від покупця, а покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими коштами у розмірі 30% річних від загальної вартості неоплаченого в строк, передбачений відповідним додатком до укладеного договору, товару, до дня повної оплати товару понад штрафних санкцій та збитків (п.9.4. договору).

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 443441,17 грн. - 30% річних за користування чужими грошовими коштами заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно умов укладеного договору.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 02.12.2013 року відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за поставлений товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати по сплаті судового бору покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 536, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гурівецьке" (22124, Вінницька область, Козятинський район, с.Гурівці, вул.Жовтнева, 86, код ЄДРПОУ 20101631) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (10009, м. Житомир, вул. Кибальчича, 2/4Б, кв.10, код ЄДРПОУ 20423949) 1 069 494,00 грн. основного боргу, 443 441,17 грн. 30% річних та 30 258,70 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом (позивачу - на дві адреси).

Повне рішення складено 26 грудня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу поштова адреса: 10001, м.Житомир, вул.Київська, 81, оф.405;

юридична адреса: 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, 2/4Б, кв.10;

4 - відповідачу 22124, Вінницька область, Козятинський район, с.Гурівці, вул.Жовтнева, 86