Рішення

від 24.12.2013 по справі 905/7512/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.2013 Справа № 905/7512/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Татьковій Н.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство «Епіцентр», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Мотосила», м.Донецьк

про стягнення суми боргу в розмірі 8 705,12грн., пені у сумі 3 150,63грн., інфляційних втрат у розмірі 56,14грн., 3% річних у сумі 282,51грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство «Епіцентр», м.Київ (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Мотосила», м.Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 8 705,12грн., пені у сумі 3 150,63грн., інфляційних втрат у розмірі 56,14грн., 3% річних у сумі 282,51грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором №65/Е від 12 січня 2012 року, в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість - 8705,12грн.

Крім того, п.5.3 Договору №65/Е від 12.01.2012р. встановлено, що за прострочення оплати в строк, вказаний в пункті 5.1 цього Договору Постачальник може виставити Дилеру пеню у розмірі 0,1% від суми за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Відповідача основний борг у розмірі 8 705,12грн., пеню у сумі 3 150,63грн., інфляційні втрати у розмірі 56,14грн., 3% річних у сумі 282,51грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 216, 230, 231, 234,246-271 Господарського кодексу України , ст.ст.549, 550, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження позовних вимог Позивач надав суду (у копіях): Договір №65/Е від 12.01.2012р. , додаток №1 до Договору, правоустановчі документи Відповідача, докази часткових оплат, накладну №644 від 21.02.2012р., довіреність №8 від 21.02.2012р., накладну №1931 від 18.04.2012р., Довіреність №24 від 17.04.2012р., накладну №2235 від 27.04.2012р., довіреність №29 від 26.04.2012р., накладну №3181 від 21.05.2012р., накладну №3180 від 21.05.2012р., довіреність №36 від 21.05.2012р., накладну №3179 від 21.05.2012р., накладну №6635 від 30.08.2012р., довіреність №51 від 30.08.2012р., накладну №6846 від 06.09.2012р., довіреність №82 від 05.09.2012р., накладну №7299 від 24.09.2012р., довіреність №85 від 24.09.2012р., акти звіряння взаємних розрахунків: за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. та за період з 01.01.2013р. по 01.07.2013р.; складені та підписані уповноваженим представником Позивача, правоустановчі документи Позивача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.10.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 27.11.2013р.

27.11.2013р. Позивач до матеріалів справи долучив повідомлення від 26.11.2013р., у якому повідомляє, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спори, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору; Витяг з ЄДР№804651 від 2611.2013р., відповідно до якого, Відповідач є юридичною особою та зареєстрований за адресою вказаною у позовній заяві. Крім того, 27.11.2013р. Позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій він відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, просить стягнути з Відповідача суму основного боргу в розмірі 6 705,12грн., пені у сумі 3 150,63грн., інфляційних втрат у розмірі 56,14грн., 3% річних у сумі 282,51грн.

Відповідно до вимог ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд дослідив зазначену заяву та дійшов висновку, що вона підлягає прийняттю та розгляду по суті.

У зв'язку з нез'явленням Відповідача, з метою надання йому права на захист своїх прав та інтересів, ненаданням ним витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 27.11.2013р. на 09.12.2013р.

09.12.2013р. Позивач долучив до справи: заяву про розгляд справи, без участі представника Позивача та докази направлення Відповідачу заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 09.12.2013р. у зв'язку з нез'явленням сторін, ненаданням витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів, суд відклав розгляд справи з 09.12.2013р. на 24.12.2013р.

Представник Позивача у судове засідання 24.12.2013р. не з'явився. Надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник Відповідача у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2013р. Позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку було прийнято до розгляду по суті.

12 січня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство «Епіцентр», м.Київ (Постачальник) та Приватним підприємством «Мотосила», м.Донецьк (Дилер), укладено Договір №65/Е (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність Дилеру, а Дилер зобов'язаний приймати та своєчасно здійснювати оплату товарів, в подальшому «Товар», з метою подальшого продажу покупцям, в строки та на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, перелік найменувань Товару та ціни на Товар визначені у рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом п.5.1 Договору, встановлено, що оплата у розмірі 100 відсотків від загальної суми накладної має бути перерахована Постачальнику протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати вказаної Постачальником у накладних на поставку кожної окремої партії Товару.

Згідно п.10.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту, підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2012р., але в усякому випадку до моменту остаточного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши зміст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів, які повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов Договору (а.с.13-17), Позивачем був поставлений товар Відповідачу на суму 77781,25грн. за накладними №644 від 21.02.2012р., №1931 від 18.04.2012р., №2235 від 27.04.2012р., №3181 від 21.05.2012р., №3180 від 21.05.2012р., №3179 від 21.05.2012р., №6635 від 30.08.2012р., №6846 від 06.09.2012р., №7299 від 24.09.2012р.

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних, було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не надано.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші договори, зокрема, за яким здійснювали поставку товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли виключно з Договору №65/Е від 12.01.2012р.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених Договором.

Договором передбачено (п.5.1), що оплата у розмірі 100 відсотків від загальної суми накладної має бути перерахована Постачальнику протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати вказаної Постачальником у накладних на поставку кожної окремої партії Товару.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, Покупець грошове зобов'язання перед Продавцем в частині розрахунку за товар, виконав частково, вартість товару у сумі 8705,12грн. у встановлені договором строки не сплачена.

Часткове виконання Відповідачем своїх зобов'язань підтверджується банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи.

В процесі розгляду справи, Відповідач частково сплатив заборгованість перед Позивачем у розмірі 2000,00грн.

На підтвердження цього факту, Позивачем надана банківська виписка від 14.11.2013р. про зарахування 2000,00грн.

Пунктом 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки Відповідачем в процесі розгляду справи частково сплачено основну заборгованість у розмірі 2000,00грн., то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Позивачем, 27.11.2013р., було надано заяву (на підставі вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу) про зменшення розміру позовних вимог, отже, суд розглядає заявлені позовні вимоги, в частині стягнення суми основного боргу, у розмірі 6705,12грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 6705,12грн. не надав, тому суд, вважає позовні вимоги Позивача, у частині стягнення суми основного боргу, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 3150,63грн., інфляційних втрат у сумі 56,14грн., 3% річних у сумі 282,51грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 282,51грн.

Позивачем наданий розрахунок 3% річних за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн.; з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн.; з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн.; з 01.04.2013р. по 16.04.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн.; за період з 17.04.2013р. по 30.04.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн.; за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн., за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р., за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок дійшов висновку, що ним були допущенні арифметичні помилки в розрахунку. З огляду на це позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 282,36грн., а саме: за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн. у розмірі 60,40грн.; з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн. у розмірі 54,55грн.; з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн. у розмірі 60,40грн.; ; з 01.04.2013р. по 16.04.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн. у розмірі 31,17грн.; за період з 17.04.2013р. по 30.04.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн. у розмірі 10,02грн.; за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн. у розмірі 22,18грн.; за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р.у розмірі 21,46грн.; за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн. у розмірі 22,18грн .

Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати у розмірі 56,14грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн. та за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн., дійшов висновку, що ним були допущенні арифметичні помилки в розрахунку, з огляду на це, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 56,12грн., а саме: за січень 2013р. на суму основного боргу 23705,12грн. у розмірі 47,41грн . та за травень 2013р. на суму основного боргу 8705,12грн. у розмірі 8,71грн .

Крім того, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача пені у розмірі 3150,63грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 Договору №65/Е від 12.01.2012р. встановлено, що за прострочення оплати в строк, вказаний в пункті 5.1 цього Договору Постачальник може виставити Дилеру пеню у розмірі 0,1% від суми за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши наданий Позивачем арифметичний розрахунок пені за період з 01.01.2013р. по 16.04.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн., та за період з 17.04.2013р. по 01.07.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн., враховуючи вимоги ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1299,27грн., а саме: за період 01.01.2013р. по 16.04.2013р. на суму основного боргу 23705,12грн. у розмірі 1032,63грн.; за період з 17.042013р. по 01.07.2013р. на суму основного боргу 8705,12грн. у розмірі 266,64грн .

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство «Епіцентр», м.Київ до Приватного підприємства «Мотосила», м.Донецьк про стягнення суми боргу в розмірі 6 705,12грн., пені у сумі 3 150,63грн., інфляційних втрат у розмірі 56,14грн., 3% річних у сумі 282,51грн. - задовольнити частково.

Припинити провадження у справі 905/7512/13 у частині стягнення з Приватного підприємства «Мотосила», м.Донецьк суми основного боргу у розмірі 2000,00грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Мотосила» (83048, м.Донецьк, вулиця Університетська, будинок 73, квартира 47, код ЄДРПОУ 34583466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-казахське підприємство «Епіцентр» (01023, м. Київ, Печерський район, Печерський узвіз, будинок 15, код ЄДРПОУ 21651440) суму боргу в розмірі 6 705,12грн., пеню у сумі 1299,27грн., інфляційні втрати у розмірі 56,12грн., 3% річних у сумі 282,36грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 408,02грн.

У судовому засіданні 24 грудня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Я.С. Мирошниченко

Надруковано 5 примірника:

1-до справи;

2-позивачу;

2-відповідачу.