Рішення

від 18.12.2013 по справі 916/2928/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р.Справа № 916/2928/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Майданика Я.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лідер - Продукт" до товариства з обмеженою відповідальністю „Аякс - Україна" про стягнення 55 887,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лідер - Продукт" (далі по тексту - ТОВ „Лідер - Продукт") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Аякс - Україна" (далі по тексту - ТОВ „Аякс - Україна") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 55 887,31 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 39 315,41 грн., трьох відсотків річних в сумі 129,48 грн., пені в сумі 716,26 грн. та штрафу в сумі 15 726,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 45/к від 17.05.2013р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

На адресу відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду даної справи, але конверти з поштовими відправленнями були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованих кореспонденцій, надісланих на юридичну адресу ТОВ „Аякс - Україна" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що були повернуті органом зв'язку з позначками "адресат вибув" та "адресат не зареєстрований", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином відповідачів про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ТОВ „Аякс - Україна" про час та місце розгляду даної справи, проте жодного разу представник названої особи в судові засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки відповідачем не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

17.05.2013р. між ТОВ „Лідер-Продукт" (Постачальник) та ТОВ „Аякс-Україна" (Покупець) було укладено договір поставки № 45/к, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язується поставляти Покупцю продукти харчування, далі по тексту - товар, партіями у відповідності з письмовими заявками останнього, а Покупець зобов'язується приймати товар і оплачувати його за умовами даного договору. Асортимент, ціна, кількість товару вказується в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору та сторони підтверджують, що ціни, зазначені у видаткових накладних, є звичайними цінами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 4.1, 8.4 договору поставки № 45/к від 17.05.2013р. право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить до Покупця з моменту підписання його представником видаткової накладної. Приймання Покупцем товару підтверджується підписанням ним накладної.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 45/к від 17.05.2013р. позивачем було передано у власність ТОВ „Аякс-Україна" товар на загальну суму 64 587,54 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛЛ-064534 від 18.05.2013р., № ЛЛ-064536 від 18.05.2013р., № ЛЛ-064537 від 18.05.2013р., № ЛЛ-067939 від 25.05.2013р., № ЛЛ-067940 від 25.05.2013р., № ЛЛ-068194 від 25.05.2013р., № ЛЛ-078694 від 15.06.2013р., № ЛЛ-078699 від 15.06.2013р., № ЛЛ-078701 від 15.06.2013р., № ЛЛ-082747 від 22.06.2013р., № ЛЛ-082750 від 22.06.2013р., № ЛЛ-082751 від 22.06.2013р., транспортними накладними № ЛЛ-210889 від 18.05.2013р., № ЛЛ-210890 від 18.05.2013р., № ЛЛ-210891 від 18.05.2013р., № ЛЛ-067939 від 25.05.2013р., № ЛЛ-213953 від 25.05.2013р., № ЛЛ-213954 від 25.05.2013р., № ЛЛ-213959 від 25.05.2013р., № ЛЛ-222803 від 15.06.2013р., № ЛЛ-222804 від 15.06.2013р., № ЛЛ-222805 від 15.06.2013р., № ЛЛ-226218 від 22.06.2013р., № ЛЛ-226219 від 22.06.2013р., № ЛЛ-226220 від 22.06.2013р., які підписані представниками сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

Згідно з п. 6.1, 6.2 договору поставки № 45/к від 17.05.2013р. оплата здійснюється в гривнях України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника або внесенням готівки в касу останнього. Порядок оплати: протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями позивача, які не були спростовані ТОВ „Аякс-Україна", в порушення прийнятих на себе за договором поставки № 45/к від 17.05.2013р. грошових зобов'язань відповідач здійснив лише часткову оплату вартості придбаного товару, в результаті чого, станом на момент пред'явлення даного позову у ТОВ „Аякс-Україна" наявна прострочена заборгованість перед ТОВ „Лідер-Продукт" в сумі 39 315,41 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Лідер-Продукт" в частині стягнення з ТОВ „Аякс-Україна" заборгованості за придбаний товар в сумі 39 315,41 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного на виконання умов договору поставки № 45/к від 17.05.2013р. товару, позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України було здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 129,48 грн., що є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Аякс-Україна" трьох відсотків річних в сумі 129,48 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п.п. 9.3, 9.4 договору поставки № 45/к від 17.05.2013р. передбачено, що у випадку затримки будь-яких платежів по даному договору, Покупець сплачує пеню за кожен день затримки розрахунку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня. У випадку затримки розрахунку більше ніж на 14 календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 40 відсотків від суми боргу, та зобов'язується повернути неоплачений товар протягом 5 (п'яти календарних) днів з дати отримання про це письмової вимоги Постачальника.

З посиланням на п.п. 9.3, 9.4 договору поставки № 45/к від 17.05.2013р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 716,26 грн. та штраф в сумі 15 726,16 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Аякс-Україна" пені в сумі 716,26 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, суд відзначає правомірність нарахування відповідачу до сплати штрафу в сумі 15 726,16 грн., що складає 40 відсотків від суми основного боргу, яка заявлена до стягнення в межах даної справи. При цьому, вирішуючи питання про розмір вказаного різновиду штрафних санкцій, який підлягає присудженню до стягнення на користь ТОВ „Лідер-Продукт", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги значний розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу, невідповідність розміру цієї штрафної санкції наслідкам порушення та існуючої суми основної заборгованості ТОВ „Аякс-Україна", суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нарахований позивачем штраф в чотири рази. Таким чином, суд зменшує суму нарахованого позивачем штрафу з 15 726,16 грн. до суми 3 931,54 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Аякс-Україна" перед ТОВ „Лідер-Продукт" в загальній сумі 44 092,69 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 39 315,41 грн., трьох відсотків річних в сумі 129,48 грн., пені в сумі 716,26 грн. та штрафу в сумі 3 931,54 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 44 092,69 грн. Таким чином, із ТОВ „Аякс-Україна" слід стягнути на користь ТОВ „Лідер-Продукт" суму основного боргу в розмірі 39 315,41 грн., три відсотки річних в сумі 129,48 грн., пеню в сумі 716,26 грн. та штраф в сумі 3 931,54 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 233 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору, які були понесені ТОВ „Лідер-Продукт" при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 55 887,31 грн., з огляду на зменшення суми штрафу за ініціативою суду, підлягають покладенню на відповідача, оскільки даний спір виник внаслідок його неправильних дій, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 233 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Аякс - Україна" /66300, Одеська область, м. Котовськ, пров. Довженко, 1, код ЄДРПОУ 37280415, п/р 26005136015001 в ПАТ „Банк „Київська Русь", м. Київ, МФО 319092/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер - Продукт" /03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 35-а, код ЄДРПОУ 37500728, п/р 26000316875100 в ПАТ „УкрСиббанк", МФО 351005/ суму основного боргу в розмірі 39 315 грн. 41 коп. /тридцять дев'ять тисяч триста п'ятнадцять грн. 41 коп./, три відсотки річних в сумі 129 грн. 48 коп. /сто двадцять дев'ять грн. 48 коп./, пеню в сумі 716 грн. 26 коп. /сімсот шістнадцять грн. 26 коп./, штраф в сумі 3 931 грн. 54 коп. /три тисячі дев'ятсот тридцять одна грн. 54 коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 23.12.2013р.

Суддя С.П. Желєзна